Постанова № 38729868, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2014м.Київ№ 33/11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києвапровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар с/з Зубко А.В.

Представники

від позивача від відповідача Ремарчук В.В., КосіновС.А. - представники не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2004 року ТОВ «Торговий дім «Маяк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 08.12.2004 №0000522320/3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2005 зупинено провадження у справі № 33/11 до закінчення розгляду Апеляційним судом міста Києва справи №2-4572/2004р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/182 від 08.05.2008 справу № 33/11 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 суддею Смирновою Ю.М. справу № 33/11 прийнято до свого провадження та поновлено провадження у справі.

Позов мотивовано тим, що:

- позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ у зв'язку з придбанням рекламних послуг у ПП «Моро Інтернешенел» та ПФ «Компроміс», а також послуг міжнародного зв'язку у СП «УМЗ» та ТОВ «Укрком», оскільки вартість таких послуг віднесена до складу валових витрат підприємства;

- позивач правомірно сформував податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Алко-Лайн», оскільки податковий кредит підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.04.2004 у цивільній справі №2-4572/2004 про визнання недійсними установчих та первинних бухгалтерських документів ТОВ «Алко-Лайн» скасоване;

- твердження відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу телевізорів СПД ФО ОСОБА_4 не доведені документально.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що факти порушення податкового законодавства зафіксовані в акті перевірки, зокрема:

- позивач неправомірно відніс до податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ у зв'язку з придбанням рекламних послуг у ПП «Моро Інтернешенел» та ПФ «Компроміс», а також послуг міжнародного зв'язку у СП «УМЗ» та ТОВ «Укрком», оскільки такі послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача;

- ПДВ, сплачений у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Алко-Лайн», не відноситься до податкового кредиту, оскільки рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26.04.2004 у цивільній справі №2-4572/2004 установчі та первинні бухгалтерські документи ТОВ «Алко-Лайн» визнані недійсним, і свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Алко-Лайн» анульовано;

- позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ при продажу телевізорів СПД ФО ОСОБА_4 - платнику єдиного податку, оскільки такий продаж вчинено за цінами, нижчими за звичайні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 по 31.12.2003, про що складено акт перевірки від 16.06.2004 №860-23-202-30683443.

08.12.2004 на підставі зазначеного акта з урахуванням рішення ДПА України від 19.11.2004 №10469/6/25-1115 про результати розгляду скарг позивача, поданих в межах процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000522320/3, яким позивачу відповідно до п. 4.2 ст.4, п.п. 7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 728718,00 грн., з яких 485812,00 грн. за основним платежем та 242906,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування доводів про донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ відповідач, серед іншого, вказує на визнання в судовому порядку недійсними установчих та первинних бухгалтерських документів, а також свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-Лайн». В акті перевірки та у рішеннях про результати розгляду скарг міститься посилання на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.04.2004 у справі №2-4572/2004 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ТОВ «Алко-Лайн», третя особа: ДПА у м. Києві, яким визнано недійсними установчі та первинні бухгалтерські документи ТОВ «Алко-Лайн», а також свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Алко-Лайн» з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

Як наслідок, суми податкового кредиту по виданим ТОВ «Алко-Лайн» податковим накладним на загальну суму 2398206,60 грн., в тому числі ПДВ 479641,32 грн., відповідачем до розрахунків позивача з бюджетом не прийняті, та зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.04.2004 у справі №2-4572/2004 не набрало законної сили в зв'язку з його скасуванням Апеляційним судом міста Києва та поверненням справи на новий розгляд суду першої інстанції. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.06.2006 позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ТОВ «Алко-Лайн» про визнання недійсними установчих і первинних бухгалтерських документів по справі №2-3584/06 (в попередньому справа №2-4572/2004) було залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.12.2006 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва по вищевказаній справі було залишено без змін.

Отже, посилання відповідачів на факт визнання недійсними установчих та первинних бухгалтерських документів ТОВ «Алко-Лайн» як на підставу для зменшення податкового кредиту позивача суд відхиляє.

Разом з цим суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у ТОВ «Алко-Лайн» статусу платника ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент проведення спірних господарських операцій, право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 зазначеного Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва щодо визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Алко-Лайн» скасоване.

Однак, в справі наявний акт від 09.06.2004 №3511 про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Алко-Лайн» з 11.04.2002, тобто з дати його видачі. Доказів скасування цього акту суду не надано.

Таким чином, ТОВ «Алко-Лайн» не зареєстроване як платник ПДВ у розумінні ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та, відповідно, права на складання і видачу податкових накладних не мало.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковий кредит позивача по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Алко-Лайн», сформовано неправомірно. Тому донарахування позивачу податкових зобов'язань по зазначеним господарським операціям відповідач здійснив обґрунтовано.

Також суд погоджується з висновками відповідача стосовно завищення позивачем податкового кредиту по операціям з придбання рекламних послуг у ПП «Моро Інтернешенел» та ПФ «Компроміс» та заниження у зв'язку з цим податкового зобов'язання з ПДВ на 3786,78 грн.

Відповідно до п. п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, у розумінні вищевказаних норм законодавства до податкового кредиту може бути включений лише ПДВ, сплачений у складі витрат, які є валовими витратами підприємства та пов'язані з його господарською діяльністю, тобто у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

В справі наявні акти виконаних робіт та податкові накладні, видані ПП «Моро Інтернешенел» та ПФ «Компроміс» у зв'язку з продажем позивачу рекламних послуг. Однак, акти виконаних робіт, на які посилається позивач, містять лише загальну інформацію про виконання робіт по розміщенню реклами без будь-якої деталізації щодо змісту рекламної продукції. Тому відсутні підстави вважати, що послуги пов'язані з господарською діяльністю товариства.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Оскільки в справі відсутні докази використання в господарській діяльності позивача рекламних послуг, придбаних у ПП «Моро Інтернешенел» та ПФ «Компроміс», то сума податку, сплаченого позивачем у зв'язку з таким придбанням правомірно виключена відповідачем зі складу податкового кредиту позивача.

В акті перевірки також зазначено, що згідно видаткової накладної від 04.06.2002 №30406 позивач відвантажив приватному підприємцю - платнику єдиного податку ОСОБА_4 телевізори Rainford 3756 на суму 10200,00 грн., ПДВ 2040,00 грн. Згідно відомості позивача по рахунку 281 «Товари на складі» за червень 2002 року вартість цих телевізорів становить 10710,00 грн., ПДВ 2142,00 грн. В порушення п.4.2 ст.4 Закону України «про податок на додану вартість» ТОВ «Торговий дім «Маяк» визначило базу оподаткування у розмірі 10200,00 грн., ПДВ 2040,00 грн., в результаті чого сума податкового зобов'язання з ПДВ занижена ТОВ «Торговий дім «Маяк» на 102,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Таким чином, база оподаткування по зазначеній господарській операції мала бути визначена позивачем на рівні 10710,00 грн., ПДВ 2142,00 грн., як то відображено в бухгалтерському обліку позивача, а тому висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ за цим епізодом на 102,00 грн. суд вважає правомірним.

По іншому епізоду, пов'язаному із донарахуванням позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з придбанням послуг міжнародного телефонного зв'язку суд відзначає наступне.

За правилами п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включаються лише витрати зі сплати податку, які пов'язані із придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до валових витрат підприємства.

До матеріалів справи позивачем надані копії рахунків ТОВ «Укрком» та СП «УМЗ» на сплату послуг зв'язку, про які вказується в акті перевірки. Платником по вказаних рахунках, тобто споживачем послуг, є позивач. Також в справі наявні накази керівника позивача, згідно з якими телефони підлягають використанню працівниками підприємства тільки у виробничих цілях.

За таких обставин, вартість таких послуг помилково розцінена відповідачем як витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. А тому позивач правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ витрати по сплаті податку у зв'язку з придбанням вищевказаних послуг.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами і доповненнями, в редакції закону, чинній на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення) штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки факт порушення податкового законодавства з боку позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Укрком» та СП «УМЗ» не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, штрафні санкції за цим епізодом застосовані відповідачем відносно позивача безпідставно.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність свого повідомлення-рішення за епізодами, пов'язаними із донарахуванням ПДВ та застосування штрафних санкцій по взаємовідносинах з ТОВ «Алко-Лайн», ПП «Моро Інтернешенел» та ПФ «Компроміс», а також підприємцем ОСОБА_4 Відповідно, в цій частині підстави для визнання недійсним спірного повідомлення-рішення відсутні.

В частині донарахування 1234,22 грн. ПДВ та застосування штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 617,11 грн., пов'язаних з включенням позивачем до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ по придбанню послуг мобільного зв'язку, спірне податкове повідомлення-рішення вимогам закону не відповідає та підлягає визнанню недійсним.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 08.12.2004 №0000522320/3 в частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1234,022 грн. та застосування штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 617,11 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Дата підписання постанови: 16.05.2014

Суддя Ю.М. Смирнова