Ухвала суду № 38729384, 04.02.2014, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 430/1483/13-ц

Провадження № 22ц/782/5809/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Заіки В.В.

суддів: Медведєва А.М., Дмитрієвої Л.Д.

при секретарі : Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Жнива» в особі голови Малахової Олени Олексіївни, третя особа - Держземагенство в Станично-Луганському районі, про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який згодом уточнив, та в обґрунтування якого послався на те, що йому належить на праві приватної власності земельна ділянка ріллі № 210 площею 11,5951га, що розташована на території Розквітненської сільради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також позивач вказує, що 07.12.2010 року між ним з відповідачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки терміном на 10 років, однак відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою у 2012 році та нехтує терміном зазначеним у договорі. На неодноразові звернення про здійснення повного розрахунку за договором оренди за 2012 рік, відповідач відповідав відмовою, посилаючись на відсутність додаткової угоди, неможливість її укласти, підвищення вартості палива.

У зв'язку з вказаним позивач просить суд розірвати договір оренди землі, укладений між ним та СФГ «Жнива», в особі голови Малахової О.О. та зареєстрований 07.12.2010р. у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі, в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди. Зобов'язати відповідача передати позивачу земельну ділянку ріллі № 210 загальною площею 11,5951 га., що розташована на території Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області в стані, придатному для використання за цільовим призначенням, після збирання на ній врожаю сільськогосподарських культур в 2014 році.

Зобов'язати СФГ «Жнива» сплатити позивачу орендну плату за використання в 2013 році вказаної земельної ділянки в розмірі 7054,72 грн. Стягнути з СФГ «Жнива» на користь позивача заборгованість по виплаті орендної плати за 2012 рік в розмірі 3037,23 грн.,пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 924,16 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 91,12 грн. та судові витрати.

Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Жнива» в особі голови Малахової Олени Олексіївни, третя особа - Держземагенство в Станично-Луганському районі, про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, залишено без задоволення за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, вважаючи що суд порушив норми матеріального права, неправильно встановив обставини справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Судова колегія не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та про стягнення орендної плати, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки орендар своєчасно та у належному розмірі сплатив позивачу орендну плату за 2012 рік та підстави для дострокового розірвання договору оренди відсутні.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ст.ст. 13,15, ч.2 ст.23 вказаного закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб переглядаються лише за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом вказаної норми права істотність порушення стороною договору пов'язується із завданням шкоди.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЛГ №151007, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 11,5951 на території Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (а.с.14).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 07.12.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Жнива» в особі голови Малахової О.О. орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

Згідно п. 7 вказаного договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі натуральній у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції. Розмір орендної плати 3794,02 грн. на рік, у тому числі 1138,20 грн. у грошовій формі, а 2655,82 грн. за цінами державних закупівельних цін рослинницькою продукцією, яка вирощується орендарем.

Згідно п. 9 договору оренди, строки внесення орендної плати до 01.01.

Згідно з п. 30 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін та згідно п. 33 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умов розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено.

Як вбачається з проекту агрохімічної характеристики ґрунту і рекомендацій щодо застосування добрив СФГ «Жнива» порушення відповідачем технологічного процесу використання земельної ділянки позивача не вбачається.

Посилання апелянта на застосування коефіцієнта 1,756, відповідно до Постанови КМУ №1185 від 31.10.2011 року, у даному випадку колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки будь - яких додаткових угод до договору оренди земельної ділянки від 07.12.2010 року, між сторонами укладено не було.

Крім того колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на те, що коефіцієнт 1,756 є загальнодержавним і має застосовуватись сторонами по договору аналогічно щорічному коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, що передбачено умовами договору.

Згідно з п. 11 укладеного Договору розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Тобто умови договору не зобов'язують сторони вносити зміни до договору, зокрема збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов'язують за певних обставин переглянути умови договору. Зміна умов договору можлива на вимогу однієї із сторін і за взаємною згодою.

Однак доказів пред'явлення таких вимог сторонами надано не було й матеріалами справи не встановлено.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договір між сторонами укладено 07 грудня 2010 року у період дії Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким був встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності.

Крім того, згідно довідки ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області №70/17/30507638 від 05.02.2013 року «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки СФГ «Жнива» з питання відповідності розрахунків за користування земельними паями, орендованими у ОСОБА_3, діючому податковому законодавству за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.», порушень порядку розрахунку за земельні паї в 2012 році не виявлено. Результати вказаної перевірки позивачем або іншими особами не були оскаржені.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що застосування коефіцієнта 1,756, відповідно до Постанови КМУ №1185 від 31.10.2011 року є обов'язковим та застосовується лише за згодою сторін договору оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди, яку сторони не укладали, розрахунок відповідача по орендній платі здійснюється відповідно до діючого законодавства та відповідно договору сторін, а отже підстав для його розірвання не вбачається.

Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст.ст. 303, 307, 308, 319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :