Рішення № 38729376, 11.03.2014, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/3157/13-ц

Провадження № 22ц/782/4945/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Заіки В.В.

суддів: Медведєва А. М., Лозко Ю.П.

при секретарі : Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним та визнання договору договором купівлі-продажу, визнання права власності на автомобіль та скасування арешту і заборони на відчуження автомобілю і виключення з акту опису,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який згодом уточнив та в обґрунтування якого вказав, що ним було придбано автомобіль MAZDA 6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 у громадянина ОСОБА_3 Договір-купівлі продажу укладено не було, позивач користувався спірним авто за довіреністю. Однак 01 травня 2013 року вказане авто було затримане та доставлене на зберігання на спеціальний майданчик, оскільки у відповідача, на якого зареєстровано автомобіль наявна заборгованість, за якою відкрито виконавче провадження та накладено арешт на дане авто. З урахуванням вказаного позивач просив суд визнати усний договір доручення від 04.08.2007 року на право користування автомобілем удаваним правочином, визнати договір від 04.08.2007 року договором купівлі-продажу вищевказаного автомобілю та визнати за ним право власності на автомобіль марки MAZDA 6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований РЕВ МРВ м. Лисичанська УМВС України в Луганській області 06.06.2007 року. Скасувати арешт та заборону на відчуження накладені на спірний автомобіль постановою державного виконавця Лисичанського міського управління юстиції від 07.03.2013 року та виключити автомобіль з акту опису та арешту майна від 04.06.2013 року.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано усний договір доручення від 01 серпня 2007 року на право користування автомобілем марки MAZDA 6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований РЕВ МРВ м. Лисичанська УМВС України в Луганській області 06 червня 2007 року із правом продажу від імені власника - удаваним правочином.

Визнано договір від 01 серпня 2007 року, договором купівлі-продажу автомобілю марки MAZDA 6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований РЕВ МРВ м. Лисичанська УМВС України в Луганській області 06 червня 2007 року між ОСОБА_2, як покупцем та ОСОБА_3, як продавцем.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MAZDA 6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований РЕВ МРВ м. Лисичанська УМВС України в Луганській області 06 червня 2007 року.

Скасовано арешт та заборону на відчуження, накладенні на автомобіль марки MAZDA 6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований РЕВ МРВ м. Лисичанська УМВС України в Луганській області 06 червня 2007 року, постановою державного виконавця Лисичанського міського управління юстиції від 04 січня 2013 року.

Виключено автомобіль марки MAZDA 6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований РЕВ МРВ м. Лисичанська УМВС України в Луганській області 06 червня 2007 року з акту опису та арешту майна від 04 червня 2013 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд, скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2013 року та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції в повній мірі не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони по справі фактично уклали договір купівлі-продажу автомобілю, на підставі якого до позивача перейшло право власності на вказаний автомобіль, а усний договір доручення є удаваним правочином, оскільки справжньою метою сторін було укладення правочину саме щодо купівлі-продажу автомобілю, а отже існують підстави для задоволення позову.

Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може.

Так судом першої інстанції встановлено, що згідно розписки від 04.08.2007 року, яка знаходиться в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_3 передав позивачу автомобіль марки MAZDA 6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, а ОСОБА_2 сплатив відповідачу обумовлену сторонами грошову суму (а.с.3).

01 серпня 2007 року ОСОБА_3 надав довіреність і уповноважив ОСОБА_2, ОСОБА_5 керувати, користуватися, а також розпоряджатися автомобілем, належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 виданого РЕВ МРВ ДАІ м.Лисичанська 06.06.2007 року. Довіреність видана строком на три роки та діє до першого серпня 2010 року, з правом передоручення та правом тимчасового виїзду за кордон.(а.с.6).

Окрім того 22 червня 2010 року ОСОБА_3 надав довіреність і уповноважив ОСОБА_2, ОСОБА_5 або ОСОБА_6 розпоряджатися вказаним автомобілем. Довіреність видана до виконання дій цієї довіреності, з правом передоручення та з правом тимчасового виїзду за кордон (а.с.7).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2013 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 (а.с.18).

Згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 188 від 01.05.2013 року, відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», вказаний автомобіль був тимчасово затриманий шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик (а.с.4).

Згідно акту опису й арешту майна від 04.06.2013 року, проведено опис майна, що належить боржнику, а саме автомобіль марки MAZDA 6, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.20-23).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України визначено, що правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинв, передбачених частиною першої статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 цієї ж статті, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 665 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 244 ЦК України на підставі довіреності здійснюється представництво. Довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Таким чином колегія суддів вважає, що згідно з вимогами ст. ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності, а тому згідно вказаних довіреностей від 01.08.2007 року та 22.06.2010 року до позивача не перейшло право власності на автомобіль від відповідача ОСОБА_3, оскільки видачу довіреності без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності на автомобіль.

Порядок реєстрації за новим власником транспортних засобів передбачений пунктами 7,8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок, моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998р.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаного Порядку, спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та залишався зареєстрованим за відповідачем ОСОБА_3, заяв від останньої про зняття з обліку автомобіля не подавалось і його огляд органами ДАІ не здійснювався. Така заява не надходила і від позивача, який за вказаними дорученнями міг сам розпорядитися спірним автомобілем, в тому числі і продати його і перешкод для цього в нього не було.

Окрім того згідно роз'яснень, які містяться в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», що згідно із ст. 210 та ст. 640 ЦК України, не вважається вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно Правил державної реєстрації автомобілів вона є обов'язковою для придбаних автомобілів в органах ДАІ.З урахуванням вказаного сторони не визначили питання про зняття автомобіля з обліку, сплату податків, платежів за огляд автомобіля, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків, а також про оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку, а тому відповідно не досягли всіх істотних умов, визначених законом для укладення договору купівлі - продажу.

Оскільки автомобіль на час видачі довіреності не був знятий з реєстраційного обліку, не було сплачено відповідні податки та збори договір купівлі - продажу не міг бути укладений, а тому колегія суддів вважає, що між сторонами було укладено договір доручення на право користування та розпорядження автомобілем, позивач за довіреністю не набув права власності на автомобіль, а тому застосувати наслідки договору купівлі - продажу неможливо.

За таких обставин, ухвалене в даній справі рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки місцевого суду не відповідають встановленим у справі апеляційним судом обставинам, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України його слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст.ст.303, 307, 309, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним та визнання договору договором купівлі-продажу, визнання права власності на автомобіль та скасування арешту і заборони на відчуження автомобілю і виключення з акту опису, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :