Рішення № 38729243, 24.03.2014, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6688/13-ц

Провадження № 2/362/394/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, визнання права власності на нерухомість,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 10 квітня 2010 року між відповідачами ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, були укладені Договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок, за тією ж адресою, площею 0,250 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 3221484301:01:033:0018, та площею 0,350 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221484301:01:033:0019. На думку позивача, на час укладення даних договорів, покупець ОСОБА_2 ввела в оману продавця щодо обставин, які мають істотне значення для укладення правочинів, та надала недостовірну інформацію про те, що вона є нібито дружиною його, заявника, рідного брата ОСОБА_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому договори підлягають визнанню недійсними та скасуванню, а він має право на визнання саме за ним права власності на нерухомість як спадкоємець, оскільки спадкодавець до своєї смерті розрахувався з співвідповідачем ОСОБА_3 за спірну нерухомість.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти вимог позову, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи судом повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема відповідно до частини 3 цієї статті волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підстави недійсності правочину встановлені положеннями ст.215 ЦК України, якими, відповідно до ч.1 цієї статті, є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Загальні положення про купівлі-продажу зазначені у параграфі 1 Глави 54 Розділу ІІІ ЦК України.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст.132 ЗК України визначено, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: назву сторін (прізвище, ім'я, по батькові громадянина, назва юридичної особи); вид угоди; предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); договірну ціну; права і обов'язки сторін; кадастровий номер земельної ділянки; момент переходу права власності на земельну ділянку.

Положеннями ст.230 ЦК України передбачені правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Відповідно до даної норми закону, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " № 9 від 06.11.2009 року, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності в порядку спадкування за законом на момент укладення правочину належали:

· на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 402213-78338 від 7.03.2008 земельна ділянка площею 0,250 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Ксаверівка, кадастровий № 3221484301:01:033:0018 року) (а.с.75);

· на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 402214-78339 від 7.03.2008 року земельна ділянка площею 0,350 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Ксаверівка, Київська область, Васильківський район, кадастровий № 3221484301:01:033:0019 (а.с. 121);

· на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16554692 від 6.11.2007, реєстраційний № 19861953, № запису 238 в книзі 1-245, будинок АДРЕСА_1.

10 квітня 2010 року, у відповідності до умов попереднього договору від 7.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 194, між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна, посвідчені тим же приватним нотаріусом, за реєстровими № № 216-218.

При укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки нотаріусом були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та перевірено цивільну дієздатність сторін по договору, правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомості та її належність ОСОБА_3

При цьому, продавець ОСОБА_3, укладаючи договори купівлі-продажу, що є предметом спору, стверджував всім зацікавленим у тому особам, що договори укладаються на умовах, які він вважає вигідними, і продаж належного йому нерухомого майна за зазначену в договорі ціну не є наслідком впливу тяжкої обставини, а підписання договору свідчить про здійснення розрахунків та відсутність у сторін один до одного будь-яких претензій майнового та фінансового характеру.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність добровільних намірів ОСОБА_3 здійснити відчуження двох земельних ділянок та розташованого на них будинку, які відповідають його внутрішній волі та знайшли своє відображення при укладені спірних договорів, що відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

Суд також зазначає, що викладені позивачем в позовній заяві факти в судовому засіданні не доведені, а тому підстави для визнання спірних договорів недійсними відсутні.

Що стосується вимог позову про визнання за позивачем прав власності на спірну нерухомість, то зазначені вимоги також не підлягають до задоволення, оскільки є похідними від визнання недійсними відповідних правочинів, крім того, є не обґрунтованими та безпідставними, оскільки не враховують наслідки визнання правочину недійсним.

Крім того, суд критично ставиться до обґрунтування позивача своєї правової позиції через наявність грошових розписок відповідача ОСОБА_3 його братові щодо отримання коштів в рахунок отримання нерухомості від 1 лютого 2008 року, оскільки той набув право власності на спірні земельні ділянки лише в березні того ж року.

На підставі ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України та керуючись ст.ст. 56, 57-61, 84, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.