Ухвала суду № 38728500, 08.05.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/2608/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/789/486/14 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Демковича Ю. Й., Козака І. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

за участі ОСОБА_1 і її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника університету - Сохіної Ірини Самійлівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду від 04 березня 2014 року по справі за позовом Державного вищого навчального закладу "Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка" до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,-

ВСТАНОВИЛА:

04.11.2013 року Державний вищий навчальний заклад "Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка" - далі Університет звернувся з вищенаведеним позовом. Вимоги аргументовано тим, що ОСОБА_1 в порушення укладеного з нею договору про підготовку фахівця за державним замовленням, виданого їй цільового направлення на навчання, тристоронньої угоди про цільову підготовку спеціаліста, виданого їй направлення на роботу - не прибула за направленням і картки про працевлаштування не представила, своїх зобов'язань не виконала.

Рішенням Гусятинського районного суду від 04.03.2014 року позов задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 в користь Університету кошти витрачені на навчання - 81698,15 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати і закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не врахував подані відповідачем докази, що Законодавством не встановлено строк, протягом якого випускник зобов'язаний відпрацювати за направленням після закінчення навчання і не враховано, що відповідач один рік вже відпрацювала вчителем англійської мови в с.Карашинці. Зазначає, що не враховано бажання відповідача продовжити відпрацювання за місцем призначення - в школі с.Калагарівка Гусятинського району, що нормативними актами не передбачено повернення стипендії і позивачем не доведено вартість навчання яка підлягає стягненню, а суд повинен був застосувати ст.56 Закону України "Про вищу освіту" замість ст. 52. Вказує, що позивачем не запропоновано випускнику посаду відповідно до укладеної угоди, та не вручено кошти перераховані замовником відповідно до п.19. Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992, що відділ освіти надав неправдиву інформацію, що ОСОБА_1 не приступила до роботи і позивачем не доведено наявність вакантної посади вчителя іноземної мови в с.Калагарівка Гусятинського району протягом 2013-2014 років.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала і навела аналогічні доводи. Вказала, що відповідно до роз'яснення Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.06.2011 року апелянт не зобов'язана відпрацьовувати за направленням. Зазначила, що апелянт підвищує кваліфікацію за кордоном, що є продовженням навчального процесу, а угода про відпрацювання дійсна до 01.09.2014 року. Вказала, що роботодавець не забезпечував апелянта відповідним робочим місцем і навантаженням та що університет не є належним позивачем у справі.

ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і вказала, що роботодавець не забезпечив її навантаженням відповідно до укладених угод та підйомними коштами, але з відповідними претензіями вона ні в університет ні у відповідні органи не зверталася, про розірвання угоди, яка зобов'язувала її працевлаштуватись після закінчення навчання не зверталась. Зазначила, що вже відпрацювала рік за направленням.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала і вказала, що її дочка навчалась з 2008 по 2013 роки, що вона виконала свій обов'язок і в 2012 році приступила до роботи за направленням і працювала до 07.08.2013 року. Зазначила, що угода дійсна до 01.09.2014 року і ОСОБА_1 ще може піти працювати за направленням.

Представник університету апеляційну скаргу заперечила і навела доводи аналогічні поданому запереченню. Вказала, що відповідно до укладених з відповідачем угод вона була зарахована на навчання за цільовим направленням, за окремим конкурсом і зобов'язана була по закінченню навчання приступити до роботи за направленням. По закінченню навчання відповідачу надано направлення на роботу, однак до роботодавця вона не прибула і до роботи не приступила. Спростовуючи твердження, що ОСОБА_1 приступила до роботи вказала, що її робота у 2012 році була під час навчання за власним бажанням і до направлення на роботу відношення не має. Зазначила, що по місцю направлення на роботу у роботодавця були вакантні посади з можливістю забезпечення повного робочого навантаження. Звернула увагу суду, що відповідач не висувала жодних претензій до укладених з нею угод та не зверталася про їх розірвання.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала вимоги укладеної угоди про навчання за державним замовленням, не відпрацювала трирічного терміну за направленням.

З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він підтверджений матеріалами справи та достатньо мотивований.

Судом встановлено, що довідкою 07-40 від 11.01.2005 року підтверджується, що Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка є державною установою (а.с. 5).

Згідно цільового направлення №2442 від 17.06.2008 року Управління освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації направило на денну форм навчання в Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка випускницю загальноосвітньої школи І-Ш ступенів с. Клювинці Гусятинського району ОСОБА_1. Відділ освіти Гусятинської РДА гарантує працевлаштування ОСОБА_1 в загальноосвітній школі І-ІІ ступенів с. Калагарівка Гусятинського району після закінчення навчання (а.с.4).

25.07.2008 року наказом №369 Університету - ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу на бюджетну форму навчання (а.с.8-19).

29.09.2009 року між Університетом, Відділом освіти Гусятинської РДА та ОСОБА_1 було укладено Угоду про працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, які навчалися за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю за державним замовленням. ОСОБА_1 зобов'язувалась після закінчення навчання в педуніверситеті працевлаштуватись на роботу згідно зі спеціальністю та кваліфікацією, визначеними в її цільовому направленні на навчання до вищого навчального закладу від 17.06.2008 року, виданого Тернопільською ОДА.

Згідно пп. 2.3.1, 2.3.2. ОСОБА_1 зобов'язувалась прибути до роботодавця до 15.08.2013 року, укласти трудовий договір та відпрацювати згідно з терміном, визначеним у трудовому договорі. Сторони, винні у порушенні умов Угоди, несуть відповідальність відповідно до закону (п.3.3 угоди) (а.с.6).

01.09.2012 року між Університетом та ОСОБА_1 було укладено угоду № дб-000000001110 про підготовку фахівця з вищою освітою за державним замовленням. Згідно п.2.4 відповідач зобов'язалася у разі надання першого робочого місця після закінчення вищого навчального закладу працевлаштуватись за направленням (а.с.7).

Наказом №499 від 21.06.2013 року Університету відповідачу видано диплом (а.с. 20-22).

Відповідно до пропозицій щодо працевлаштування по договору №2442 від 17.06.2008 року, ОСОБА_1 під розписку було видано направлення на роботу № 10/775 від 27.06.2013 року (а.с.23).

В картці працевлаштування випускника ОСОБА_1 від 12.09.2012 року, вказано, що вона працює в Загальноосвітній школі І-ступеня - ДНЗ в с.Карашинці Гусятинського району і хоче залишитися там працювати (а.с. 24).

Довідкою Університету № 1288-40/01 від 17.10.2013 року вказано вартість навчання ОСОБА_1 - 40854,4 грн., стипендії виплачено - 40843,75 грн. Всього на навчання витрачено - 81698,15 грн. (а.с. 25-30). Вказану суму не спростовано.

Згідно довідки відділу освіти Гусятинської РДА від 24.10.2013 року №01/1305-02 - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 наказами 79-к №80-к від 31.08.2012 року були призначені вчителями англійської мови НВК "ЗОШ І-ступеня - ДНЗ" сіл Карашинці та Оленівка. У 2013 році за власним бажанням у зв'язку зі зміною місця проживання було розірвано трудові договора - накази №203-к від 16.09.2013 та 67-к від 07.08.2013 року, трудова книжка (а.с. 31, 70, 73).

Довідкою №01/226-02 від 18.02.2014 року відділ освіти Гусятинської РДА підтвердила, що у загальноосвітній школі І-ІІ ступенів с.Калагарівка була наявна вакансія вчителя німецької мови (12 годин у 5-9 класах) (а.с. 94).

Довідкою №07 від 28.02.2014 року навчально-виховний комплекс " ЗОШ І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" с.Калагарівка підтвердив, що для комплектації школи педкадрами з 15.08.2013 року школа повідомила відділ освіти про наявність вакансії вчителя німецької мови - 12 годин та можливе звільнення вакансії вчителя англійської мови - 10 годин (а.с. 95)

Згідно протоколу №13 засідання приймальної комісії Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка від 02.07.2008 року ОСОБА_1 зарахована до університету за цільовим направленням.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КЗпП України молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За п. 4 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної форми власності здійснюється в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах І і ІІ рівнів акредитації та 180 студентів у вищих навчальних закладах ІІІ і ІV рівнів акредитації.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 року (далі - Закон) випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання, встановлений ст. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів». Особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.

Виходячи із положень п. п. 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992 (далі Порядок), випускник зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років. В разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його за ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до Державного бюджету вартість навчання.

Враховуючи вказане колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, давши належну оцінку обставинам справи, вірно застосував норми матеріального права, зробив правильний висновок про підставність позову та обґрунтованість позовних вимог позивача.

Колегією суддів оцінюється критично доводи апеляційної скарги, що законом не встановлено строк, протягом якого випускник зобов'язаний відпрацювати після закінчення навчального закладу, оскільки вони спростовуються п. 20 Порядку - молодий фахівець повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу.

Відповідач навчалася на підставі цільового направлення (а.с. 4) і відповідно до пропозиції щодо працевлаштування їй видано під розпис направлення на роботу в ЗОШ І-ІІ ступеня с.Калагарівка за формою №2 №10/775 від 27.06.2013 (а.с. 23). ОСОБА_1 в с.Калагарівку не прибула і до роботи не приступила, хоча згідно угоди про цільову підготовку спеціаліста зобов'язана була прибути до 15.08.2013 року (а.с.6).

Норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини носять імперативний характер (спеціаліст по закінченні навчання прибуває до роботодавця і зобов'язаний відпрацювати встановлений термін) і не містять жодних посилань про те, що молодий спеціаліст може відпрацьовувати за направленням у зручний для нього час.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано відпрацювання відповідачем одного року вчителем англійської мови в с.Карашинці Гусятинського району колегією суддів оцінюються критично з наступних підстав:

- відповідач повинна була приступити до роботи у ЗОШ І-ІІ ступеня с.Калагарівка, а не у с.Карашинці Гусятинського району.

- ОСОБА_1 згідно цільового направлення і укладених угод була зобов'язана прибути в с.Калагарівка після закінчення навчання 21.06.2013 року - наказ №499 від 21.06.2013 року і до 15.08.2013 року, а не у 2012 році.

- матеріали справи не містять відомостей про те, що навчальний заклад чи замовник направляв ОСОБА_1 у 2012 році для працевлаштування в с. Карашинці. Вона з неповною вищою освітою - бакалавр самостійно влаштувалася на роботу під час навчання - наказ Гусятинської РДА №80-К від 31.08.2012 року згідно з заявою ОСОБА_1 від 31.08.2012 року, подання директора школи №8 від 29.08.2012 року.

- в картці працевлаштування випускника від 12.09.2012 вказано, що ОСОБА_1 навчається на індивідуальному графіку і працює в ЗОШ І-ступеня -ДНЗ с.Карашинці і роком виску в картці стоїть 2013 рік, картка підписана ОСОБА_1 (а.с. 24)

Суд першої інстанції вірно не врахував роботу ОСОБА_1 в с.Карашинці до обов'язкового терміну відпрацювання молодого спеціаліста, оскільки робота відповідача у 2012 році в с.Карашинці була до закінчення навчання в університеті, не була регламентована ні її направленням на навчання ні укладеними угодами і може відноситись до загального трудового стажу, а не до періоду протягом якого молодий спеціаліст повинен відпрацювати за направленням.

Доводи, що цільового направлення в школу с.Калагарівка Гусятинського району не було, спростовуються наявними в справі доказами та тим, що замовник підтверджує наявність вакантних місць на момент коли ОСОБА_1 зобов'язана була прибути для працевлаштування та своє бажання прийняти молодого спеціаліста (а.с. 94, 95).

Критично оцінюються доводи апелянта, що судом першої інстанції не враховано бажання відповідача продовжити роботу в школі с.Калагарівка Гусятинського району як підставу для відмови у позові, оскільки на момент розгляду справи відповідач вже порушила взяті на себе зобов'язання згідно укладених угод. Права замовника були порушені, і згідно законодавства підлягають захисту шляхом стягнення понесених витрат, оскільки замовник не отримав потрібного спеціаліста в визначений угодами термін витративши при цьому на його навчання кошти.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, що виплачена стипендія не підлягає до стягнення, оскільки відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.

Критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що у відповідності до ст. 56 Закону України "Про вищу освіту" на випускника не покладається обов'язок відпрацювати три роки або відшкодувати вартість навчання, оскільки між ОСОБА_1 - навчальним закладом - замовником укладена тристороння угода (а.с. 6) і відповідно до положення ч. 3 ст. 56 Закону України "Про вищу освіту" та цієї угоди працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної тристоронньої угоди, умови якої відповідач не виконала.

Укладаючи угоду (правочин) з вищим навчальним закладом про надання освітніх послуг за державним замовленням, особа (абітурієнт) бере на себе відповідні зобов'язання, які як випливають із вимог нормативно-правових актів в даній сфері, так і передбачені самими угодами (правочинами) про надання освітніх послуг, а саме зобов'язання після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки (взамін чого отримують вищу освіту безкоштовно).

У рішенні Конституційного Суду України від 04.03.2004 року № 5-рп/2004 у справі № 1-4/2004 вказано на те, що безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ч. 4 ст. 53 Конституції України) в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення).

Доводи апелянта, що позивач не виконав вимоги п.18 Положення і не пізніше ніж за рік до закінчення навчання не запропоновано випускнику посаду відповідно до укладеної угоди спростовуються підписаною відповідачем карткою працевлаштування випускника (а.с. 24) від 12.09.2012 (закінчення навчання ОСОБА_1 - 2013 рік) і яка підписана відповідачем.

Доводи апелянта, що по місцю направлення не було вакантних посад, колегією суддів оцінюються критично, оскільки вони спростовуються довідками №01/226-02 від 18.02.2014 року відділу освіти Гусятинсткої РДА (а.с. 94), №07 від 28.02.2014 року навчально-виховного комплексу " ЗОШ І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" с.Калагарівка (а.с. 95) якими підтверджується наявність вакантних посад на момент направлення відповідача на роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.

Рішення суду постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Гусятинського районного суду від 04 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.О. Загорський