Ухвала суду № 38727257, 15.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозговая Н.А.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року справа №805/2477/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Шишова О.О., Попова В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 805/2477/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про скасування вимоги від 01.07.2013 року за № Ф398У,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області (далі - Управління) про скасування вимоги від 01.07.2013 року за № Ф398У.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком з 07.11.2011 року та знаходиться на обліку в Управлінні як платник єдиного внеску. Позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Вказав, що 18.02.2014 року отримав від Микитівського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції вимогу про сплату недоїмки від 01.07.2013року за №Ф398У про зобов'язання сплатити 1194,03 грн., як заборгованість зі сплати єдиного внеску за 1 квартал 2013 року. Позивач вважає вказані вимоги незаконними, оскільки з 06.08.2011 року набрав чинності Закон України від 07.07.2011року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», яким внесені доповнення до статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). Вважає, що внесення зазначених змін звільняє позивача, як фізичну особу - підприємця та пенсіонера за віком, від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що вимога відповідача від 01.07.2013 року за №Ф398У про зобов'язання сплатити 1194,03 грн. винесена у спосіб, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю, а саме: скасовано вимогу Управління від 01.07.2013 року за №Ф398У, відповідно до якої визначено суму недоїмки в розмірі 1 194,03грн.

Не погодившись з таким рішенням, Управління подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення певного віку і наявності страхового стажу не менш п'ятнадцяти років. Отже, з вказаної правової норми випливає висновок про те, що знаходячись на спрощеній системі оподаткування, приватний підприємець звільняється від сплати єдиного соціального внеску лише по досягненню ним пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV. ОСОБА_2 ж такого віку не досягла, вона є отримувачем пенсії, призначеної відповідно до частини 1 статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), в зв'язку з чим позивач, як фізична особа підприємець, є платником єдиного внеску та зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачкою висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, з 17.05.2001 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (даний факт не є спірним в даній справі). Позивач є пенсіонером за віком з 07.11.2011 року, з 06.03.2012 року позивач перебуває на обліку в Управлінні як пенсіонером за віком на пільгових умовах за Списком №2, що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 13.03.2012 року №32.

Відповідач - Управління є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пункту 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно зі статті 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до Закону № 2464-VI вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону № 2464-VI , Законом № 1058-ІV, Законом № 1788-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідачем були виявлені порушення сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період 1 квартал 2013 року п. 3 ч. 1 ст. 7 та п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, в результаті чого останньому донараховано єдиний внесок у розмірі 1 194,03 грн.

Відповідачем 01.07.2013 року прийнята вимога № Ф398У про сплату недоїмки, а саме суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. за період 1 квартал 2013року.

Позивач вважає вимогу відповідача про сплату недоїмки єдиного внеску у розмірі 1194,03 грн. за період 1 квартал 2013 року такою, що підлягає скасуванню, оскільки він є фізичною особою-підприємцем та пенсіонером за віком та відповідно до вимог частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні взаємовідносини, оцінивши докази, які надані до матеріалів справи, суд не може погодитися з правовою позицією відповідача про те, що позивач, який є фізичною особою - підприємцем, пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах зобов'язаний сплачувати єдиний внесок до досягнення ним віку 60 років з огляду на наступне.

Відповідно зі статтею 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 26 цього Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

У відповідності до статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відтак, на пільгових умовах призначаються саме пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначеною нормою статті 4 Закону № 2464-VI в редакції, яка діє з 06.08.2011р., наведений вичерпний перелік фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, звільняють від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Таким чином, з 06.08.2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Оскільки, позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію за віком, він у відповідності з частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI звільняється з 06.08.2011 р. від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

До того ж, відповідно до положень частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Добровільна сплата єдиного внеску врегульована статті 10 Закону № 2464-VI.

Відповідно до вимог статей 4, 10 Закону № 2464-VI, обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку статті 10 Закону № 2464-VI .

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами укладено не було.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що позивачу призначена пенсія відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, позивач не досяг пенсійного віку, а тому відсутні підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому законодавець не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку. Таким чином, в даному випадку не має правового значення підстави призначення пенсії за віком.

При цьому, суд зазначає, що пенсії, призначені на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, є різновидом пенсій за віком.

Судом першої інстанції також дано вірну оцінку пропуску позивачем строку звернення до суду з зазначеним позовом, який дійсно мав місце з поважних причин.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 805/2477/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про скасування вимоги від 01.07.2013 року за № Ф398У - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

В.В.Попов