Ухвала суду № 38727248, 13.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Спасова Н.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року справа №805/3345/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Шишова О.О., Попова В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 805/3345/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції Донецької області (далі - Відділ), третя особа - ОСОБА_2, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо примусового виконання вимоги від 06.07.2012 року №455 та рішення від 16.05.2013 року №1370, зобов'язати Відділ вжити дієві заходи з їх примусового виконання та зобов'язати відповідача провести перевірку майнового стану боржника за місцем проживання, здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні Відділу знаходиться вимога Управління від 06.07.2012 року № 455 та рішення Управління від 16.05.2013 року №1370 про стягнення боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у сумі 4 010,30 грн. та 170 грн. відповідно. На час подання адміністративного позову до суду борг з ОСОБА_2 стягнуто не було. 03.03.2014 року при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження по виконанню зазначених вище рішень, стало відомо про бездіяльність відповідача щодо проведення виконавчих дій по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості. При цьому, позивач зазначив, що всі заяви управління стосовно звернення Відділу до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України відповідачем були проігноровані. З моменту винесення постанов про відкриття виконавчого провадження відповідачем не направлялися запити до відповідних установ з метою виявлення майнового стану ОСОБА_2, не звернуто стягнення на його заробітну плату. Враховуючи вищевикладене, позивач позов просив задовольнити.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог у зазначеній справі відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, Управління подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позовної заяви.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що в лютому та вересні 2013 року Управління направило до Відділу на примусове виконання наступні документи:

- вимогу № Ф 455 від 06.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4 010,30 грн. (а.с.52,53);

- рішення № 1370 від 16.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 170 грн. (а.с.46,47).

З постанови про відкриття виконавчого провадження №36870622 встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління №Ф 455 від 06.07.2012 року було відкрите 19.02.2013 року (а.с.54).

З примусового виконання рішення Управління № 1370 від 16.05.2013 року виконавче провадження № 39889045 було відкрите 20.09.2013 року, що вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.48).

З постанов про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження встановлено, що виконавчі провадження № 36870622 та № 39889045 по стягненню з ОСОБА_2 на користь Управління сум боргу у загальному розмірі 4 180,30 грн. 16.12.2013 року були об'єднані у зведене виконавче провадження № 42666211 (а.с.50,63).

Державним виконавцем в процесі здійснення вказаних виконавчих проваджень були вжиті заходи з примусового виконання зазначених виконавчих документів.

Зокрема, на адресу боржника ОСОБА_2 15.07.2013 року було направлено виклик державного виконавця з вимогою з'явитися до відділу ДВС 23.07.2013 року (а.с.57). Проте вказаний виклик боржник проігнорував.

З метою виявлення наявного у боржника майна, рахунків та джерел доходів, 15.07.2013 року державним виконавцем до ДПІ, УПФУ, ВРЕВ, Земельних ресурсів направлено запити (а.с.56).

З відповідей, отриманих державним виконавцем від ДПІ (а.с.57), відділу Держземагенства у м. Артемівську Донецької області (а.с.58), ВРЕВ м. Артемівська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (а.с.60) судом встановлено, що транспортних засобів, земельних ділянок за боржником не зареєстровано, в банківських установах ОСОБА_2 відкритих рахунків не має.

Згідно відповідей Управління від 24.07.2013 року та від 09.09.2013 року встановлено, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку як отримувач пенсії, проте працює у ТОВ "АВЕК" (а.с.59,61).

Державним виконавцем були з'ясовані відомості щодо підприємства, на якому працює боржник (а.с.62).

В межах зведеного виконавчого провадження № 42666211 16 грудня 2013 року державним виконавцем винесено Єдину постанову про стягнення боргу із заробітної плати боржника ОСОБА_2 заборгованості у загальному розмірі 4 180,30 грн., виконавчого збору у розмірі 418,03 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 56,60 грн. (а. с. 66-67). Факт надіслання зазначеної постанови для виконання до ТОВ "АВЕК" підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ВДВС (а.с.37-38), реєстром на відправлену кореспонденцію, фіскальним чеком та Списком № 1790 згрупованих поштових відправлень (а.с.39-40). Проте 22.01.2014 року конверт з зазначеним поштовим відправленням, надісланим на адресу ТОВ "АВЕК" повернувся до відповідача з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.68).

З письмових заперечень відповідача встановлено, що труднощі із врученням працедавцю боржника для виконання Єдиної постанови пов'язані з тим, що ОСОБА_2 працює на цьому підприємстві заступником директора. Разом з тим, 21 березня 2014 року Єдину постанову від 16.12.2013 року про стягнення із заробітної плати ОСОБА_2 заборгованості було нарочно вручено для виконання ТОВ "АВЕК" через боржника. Зазначене підтверджується підписом ОСОБА_2 на супровідному листі та записом в розносний книзі Відділу для місцевої кореспонденції (а.с.70, 42-43).

Крім того, 21 березня 2014 року директору ТОВ "АВЕК" був надісланий лист №12585, яким повідомлено товариство про необхідність виконання Єдиної постанови та попереджено про відповідальність за її невиконання (а.с.73).

При вирішенні заявлених позовних вимог суд виходить з наступних мотивів та положень законодавства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Згідно статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України від 24.03.1998 № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (далі - Закон № 202/98-ВР).

Статтею 11 Закону № 606-XIV передбачені обов'язки і права державних виконавців.

Відповідно до положень частин першої та другої зазначеної статті державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В частині 3 статті 11 Закону № 606-XIV наведені права державного виконавця, якими він наділяється при здійсненні виконавчого провадження.

Відповідно до вказаної правової норми, не обмежуючись наведеним, державний виконавець має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Згідно частини 2 статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що в межах строку, встановленому статтею 30 Закону № 606-XIV, який стосовно зведеного виконавчого провадження обліковується з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення, у тому й числі шляхом реалізації наданих йому прав, визначених частиною 3 статті 11 вищевказаного Закону. При цьому, суд зазначає, що бездіяльність - це певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно з законодавством України.

Оскільки судом встановлено, що при здійсненні вищевказаного зведеного виконавчого провадження № 42666211 по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості на користь Управління державним виконавцем були здійсненні певні заходи по з'ясуванню майнового стану боржника, а саме направлені запити до ДПІ, ВРЕВ, УПФУ, управління земельних ресурсів; прийнято Єдину постанову про стягнення боргу із заробітної плати ОСОБА_2, направлено лист до ТОВ "АВЕК", на якому працює боржник, з повідомленням про можливу відповідальність за її невиконання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неправомірна бездіяльність з боку державного виконавця відсутня, а тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Крім того, суд зазначає, що виконавче провадження № 36870622 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №ф-455 від 06.07.2012 року було приєднано до зведеного виконавчого провадження №42666211 16 грудня 2013 року, відтак шестимісячний строк, встановлений законодавством України для здійснення зведеного виконавчого провадження, ще не скінчився. Отже, звернення Управління до суду із даним позовом є передчасним, тому як порушень прав позивача не відбулось. Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд зобов'язати відповідача провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення та вжити дієві заходи з примусового виконання вимоги від 06.07.2012 року №ф-455 та рішення від 16.05.2013 року №1370.

Вирішуючи заявлені у такий спосіб позовні вимоги, суд зауважує, що наведені у статті 11 Закону № 606-XIV права не є обов'язком державного виконавця. При цьому, виключно державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має вирішувати, які саме із наданих йому прав та повноважень він буде реалізовувати для виконання виконавчого документу, а які - ні. Зобов'язання судом державного виконавця здійснити той чи інший захід, виконати ту чи іншу дію під час здійснення виконавчого провадження виходить за межі завдання адміністративного судочинства та буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, що є неприпустимим у відповідності до положень частини 2 статті 19 Конституції України. Крім того, у відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб Державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» лише у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи органу державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом № 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення й вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, позов Управління не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 805/3345/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

В.В.Попов