Постанова № 38727192, 14.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1532/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Міщука М.С. суддів: Бєлової Л.В., Гром Л.М. при секретарі Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Світло-Імпорт Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» (далі Товариство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі Митниця або відповідач), Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів №100270001/2013/7700495/2 від 18.12.2013 року;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі - 12 728 грн 17 коп. та надмірно сплачену суму митних платежів в сумі - 3 030 грн 52 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що ним до Митниці були надані всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи для підтвердження правильного визначення митної вартості товару, заявленого до розмитнення, що зазначені у поданій митній декларації.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Світло-Імпорт Україна» укладено зовнішньоекономічний контракт з компанією «Вгіght Іnіегnаtіоnаl (Zhenjiang) Еlесtrісіtу Со., Ltd», КНР від 25.02.2013 №7 на купівлю товару - прожектори електричні без ламп, виробник «Вгіght Іnіегnаtіоnаl (Zhenjiang) Еlесtrісіtу Со., Ltd», країна виробництва Китай, торгівельна марка SunBright Еlесtrісs.

Для митного оформлення зазначеного товару позивачем надано до Митниці декларацію митної вартості від 19 грудня 2013 року та вантажну митну декларацію ІМ-40 №100270001/2013/237326. Митна вартість товарів була заявлена Позивачем за основним методом визначена позивачем за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості товару, позивач надав митному органу такі документи:

- контракт № 7 від 25.02.2013 року;

- додаткова угода № 3 від 20.09.2013 року до Контракту № 7;

- інвойс № CGM1309200 від 20.09.2013 року;

- платіжне доручення № 26 від 27.11.2013 року;

- коносамент SUNE1310041A;

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 100/2012/0000538;

- міжнародна автомобільна накладна від 16.12.2013 року;

- довідка про транспортні витрати № 261113/02 від 26.11.2013 року;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідачем виявлено, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема декларантом не надано документи передбачені пунктом 4.2 контракту №7, а саме: сертифікат про походження товару, транспортні документи, пакувальний лист.

У зв'язку з цим, Митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації та інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару;

- каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товарів;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Оскільки позивач відмовився надати додаткові документи, Митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2013/7700495/2 від 18.12.2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач документально не підтвердив заявлену митну вартість.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частино 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегією суддів встановлено, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості було надано комплект обов'язкових документів, передбачений частиною 2 статті 53 МК України, які є належним чином оформленими, містять достовірні відомості, базуються на об'єктивних і документально підтверджених даних.

Відповідачем проведено контроль наявності наданих позивачем підтверджуючих документах усіх відомостей використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю митним органом виявлено, що у наданих документах відсутні відомості щодо складових митної вартості, а також встановлено, що декларантом не надано документи передбачені пунктом 4.2 контракту №7, а саме: сертифікат про походження товару, транспортні документи, пакувальний лист.

Однак, такі посилання відповідача спростовуються Специфікацією №5 від 20.09.2013 року, а також інвойсом № CGM1309200 від 20.09.2013 року в яких зазначена фраза «Вартість упаковки та маркування входить у ціну товару», а отже доводи щодо відсутності таких відомостей є необґрунтованими.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження транспортних витрат позивачем було надано до митного органу довідку про витрати на транспортування № 26.11.13/02 від 26.11.2013 року.

Також, позивачем надано суду на підтвердження заявленої митної вартості товарів пакувальний лист.

Отже, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

При визначені митної вартості за резервним методом Митниця не обґрунтувала висновки щодо неможливості застосування першого методу заявленого Товариством. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

За таким обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача, яке було прийнято без дотримання вимог чинного законодавства підлягають задоволенню.

Водночас, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених обов'язкових платежів не підлягають задоволенню, оскільки, приймаючи рішення про стягнення суми надмірно сплаченого ПДВ чи мита, фактично визначається митна вартість ввезеного товару, чим підміняється митний орган.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.09.2012 року у справі № 21-242а12 (номер в ЄДРСР 36475586), в якій також зазначено, що саме митні органи мають виняткову компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 202 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів №100270001/2013/7700495/2 від 18.12.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.