Постанова № 38725143, 09.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2014 р. Житомир

справа № 806/7781/13-a

час прийняття: 12 год. 22 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Стралківської К.П.,

за участю:

представника позивача - Клинчука І.В. (за довіреністю від 16.09.2013 р.);

представника відповідача - Савицької І.С. (за довіреністю від 19.11.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень №0001392204, №0000331702, №000020222, №000019222 від 08.07.2013р.,-

встановив:

У листопаді 2013 року Комунальне підприємство Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просить визнати незаконними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення: №000019222 від 08.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) в сумі розміром 644141 грн.; №000020222 від 08.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 58315грн.; №0000331702 від 08.07.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників у розмірі 510грн.; №0001392204 від 08.07.2013 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з частини чистого прибутку (доходу), з податку на прибуток приватних підприємств, податку на доходи фізичних осіб за найманих працівників та застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 08.07.2013р. №0001392204, №0000331702, №000020222, №000019222. Вказані рішення прийняті на підставі акта планової виїзної документальної перевірки від 14.06.2013 р. №583/22-0/05418448 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

Зазначає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №583/22-0/05418448 від 14.06.2013р. про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, спростовуються нормами податкового законодавства та даними бухгалтерського і податкового обліку позивача. Відповідачем не враховано наявні первинні документи, якими спростовуються факти порушень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що перевіркою встановлено порушення вимог п.4.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем занижено валовий дохід за рахунок невключення до складу інших доходів вартості проданого об'єкта основних засобів 1 групи, оскільки підприємство не отримувало коштів за продане Фондом державного майна України підсобне господарство, яке обліковувалось на балансі КП ЖОЛСЦРЗ "Дениші", однак власником та розпорядником якого є Житомирська обласна рада.

Окрім того, зазначає, що перевіркою встановлено порушення вимог ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та рішення Житомирської обласної ради від 18.03.2010р. №1044, в результаті чого було визначено частину чистого прибутку (доходу), оскільки розмір чистого прибутку (доходу) розраховано згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Висновок про те, що понесені витрати на страхування фінансових ризиків є економічно необґрунтованим, не знаходить правового підтвердження.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що в порушення ст. 51, ст. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010р. №1020 до податкових розрахунків форми 1-ДФ позивачем не включено виплачені суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам доходи за надані послуги та придбаний товар.

Вказує, що позивачем, в порушення п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р., в результаті чого підприємством не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків: №1749, №1761 в книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 "Р"/7; №1867 в книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 "Р"/8; №2473 в книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 "Р"/10 та не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чека за 14.03.2012р. на реєстраторі розрахункових операцій 0608000081.

З огляду на викладене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятими відповідно до норм чинного податкового законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" (далі - КП "Дениші") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 05418448, перебуває на податковому обліку у Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ).

Відповідачем здійснено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за наслідками якої складено акт №583/22-0/05418448 від 14.06.2013р. (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог:

- ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та рішення Житомирської обласної ради від 18.03.2010р. №1044, в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності на загальну суму 515313 грн.;

- п.4.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 46652 грн.;

- ст. 51, ст. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010р. №1020 до податкових розрахунків форми 1-ДФ підприємством не включено виплачені суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам доходи за надані послуги та придбаний товар;

- п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р., в результаті чого підприємством не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків: №1749, №1761 в книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 "Р"/7; №1867 в книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 "Р"/8; №2473 в книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 "Р"/10

- п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р., в результаті чого підприємством не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чека за 14.03.2012р. на реєстраторі розрахункових операцій 0608000081 (т.1 а.с.14-65).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013 р.:

- №000019222 про збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) в сумі розміром 644141 грн., з яких основний платіж - 515313грн., а 128828 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №000020222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 58315грн., з яких основний платіж - 46652 грн., а 11663 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000331702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 510грн.;

- №0001392204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.3 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у сумі розміром 1700 грн. (т.1 а.с. 79, 80, 81, 83).

Позивач не погоджується і просить визнати незаконними (недійсними) та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) в сумі розміром 644141 грн., з яких основний платіж - 515313 грн., а 128828 грн. - штрафні (фінансові) санкції за податковим повідомленням-рішенням №000019222 від 08.07.2013 р., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) здійснено відповідачем з підстав порушення позивачем ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та рішення Житомирської обласної ради від 18.03.2010р. №1044. Підприємством занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності на загальну суму 515313 грн.

Згідно із Порядком відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України від 05.03.2008р. №158 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розміру відрахувань частини чистого прибутку (доходу), визначеного у Законі України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Окрім того, відповідно до п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно п.8 Положення якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Пунктом 9 Положення передбачено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Як вбачається з вище викладеного, понесені підприємством витрати по сплаті страхових внесків по укладеним договорам страхування фінансових ризиків, не підпадають під вимоги п.9 Положення та мали включатись до бухгалтерського обліку і визначатися витратами.

На думку податкового органу, позивачем було порушено вимоги Закону України "Про здійснення державних закупівель" №2289 від 01.06.2010р., що виразилось в тому, що в період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. підприємством було укладено договори страхування фінансових ризиків на страхову суму 7899360 грн. із ПАТ "Страхова компанія "Орлі" №0023 від 02.07.2010р., №0044 від 01.10.2010р. та АТЗТ "СК "Лемма" №332201 від 09.08.2010р., без проведення відповідних конкурсних процедур.

Крім того, підприємством заниження частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності, внаслідок безпідставного проведення операцій страхування фінансових ризиків, всього на суму 515513грн.

Відповідно до п.18 ст. 6 Закону України "Про страхування" до видів добровільного страхування відноситься страхування фінансових ризиків.

Зазначені договори майнового страхування фінансових ризиків укладені по страховим випадкам, пов'язаним із виникнення збитків в разі невиконання контрагентами Міністерством праці та соціальної політики та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України своїх обов'язків по оплаті послуг із санаторно-курортного лікування згідно з діючим законодавством.

Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87, визначено поняття витрати, операційна діяльність, основна діяльність та інші витрати.

При цьому у статті "Інші витрати" відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, в тому числі витрати пов'язані із сплатою страхових платежів по укладеним договорам страхування

Витрати пов'язані зі страхуванням фінансових ризиків, в бухгалтерському обліку не відносились позивачем до собівартості путівок, а відображались в складі "Інших витрат". В свою чергу, в податковому обліку були виключені із складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на висновок проведеної судово-економічної експертизи, в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню від 23.11.2012р. №12012060010000015, в якому зазначено, що витрати КП "Дениші" пов'язані із сплатою сум страхових платежів на користь страхових компаній є економічно необгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з п.3.4. ст.3 Статуту підприємство діє за принципами повного госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності. Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, області і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 4.2. ст. 4 статуту). Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених Господарським кодексом та іншими законами.

Відповідно до п. 7.5. Статуту джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

Позивач надає послуги для одержання прибутку та володіє відповідним обсягом спеціальної правосуб'єктності.

Відповідно до ч. 9 ст. 78 Господарського кодексу України, особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно зі ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Тому позивач не є розпорядником державних коштів, а всі доходи одержані підприємством є доходом від господарської діяльності.

Окрім того, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2013р. у справі №922/263/13-г за позовом КП "Дениші" до ПАТ "Страхова компанія "ЛЕММА" про визнання недійсним укладеного договору страхування фінансових ризиків від 09.08.2010р. та повернення сплачених страховій компанії коштів, підтверджено законність укладеного між КП "Дениші" та ПАТ "Страхова компанія "ЛЕММА"" договору страхування фінансових ризиків від 09.08.2010 р. та спростовано його нікчемність.

Системний аналіз положень Закону України "Про страхування", Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів, не дає підстав вважати про наявність у діях посадових осіб позивача будь-яких порушень встановлених законодавством України вимог, при укладенні та виконанні договорів страхування фінансових ризиків із ПАТ "СК "ЛЕММА" та ПАТ "Страхова компанія "Орлі". Відсутність факту настання страхового випадку по укладеним договорам страхування, не свідчить про фіктивність договору, тому що страховий ризик - певна подія, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, що також підтверджено експертом.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги, про скасування податкового повідомлення-рішення №000019222 від 08.07.2013 р. підлягають задоволенню.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 58315грн., з яких основний платіж - 46652 грн., а 11663 грн. - штрафні (фінансові) санкції за податковим повідомленням-рішенням №000020222 від 08.07.2013 р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем не було включено до складу доходів вартість об'єкта основних засобів 1 групи (приватизація підсобного господарства) в сумі 186608грн., чим порушено вимоги п.4.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 46652 грн.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Житомирської обласної ради від 28.05.2009р. №846 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирські області проведено приватизацію об'єкта (приміщення гаража, приміщення свинарника, майданчика з асфальтовим покриттям, огорожі) який розташовано за адресою: Житомирський район, с.Михайлівка, вул. Зелена, 50, шляхом продажу на аукціоні.

Власником та розпорядником вказаного об'єкта відповідно до рішення 19 сесії 5 скликання Житомирської обласної ради від 27.03.2009р. №745 є Житомирська обласна рада.

Згідно з п.7 зазначеного рішення кошти, які буде одержано від продажу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, зараховуються до обласного бюджету.

Окрім того, відповідно до Положення про порядок розрахунків за придбані об'єкти приватизації, яке затверджене наказом Фонду державного майна України №467 від 02.11.1992р., кошти за об'єкти, що приватизуються, перераховуються на рахунки позабюджетних фондів приватизації адміністративно - територіальних одиниць по об'єктах, що знаходяться у відповідній комунальної власності (напрями використання коштів, одержаних від продажу об'єктів приватизації визначені в додатку до Положення про позабюджетний державний фонд приватизації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1993 р. №67.

Позивачем не одержано коштів за проданий Фондом державного майна України об'єкт, який розташований по вул. Зеленій, 50, в с.Михайлівка, Житомирського району.

Позивачем не заперечується, що вказане майно обліковувалось на балансі підприємства, проте, власником та розпорядником всього нерухомого майна, яке належить КП "Дениші" є Житомирська обласна рада, що зафіксовано в рішенні 19 сесії 5 скликання Житомирської обласної ради від 27.03.2009р. №745 та в ст. 4 Статуту підприємства.

Згідно з п.п.8.4.3. п.п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

У даному випадку КП "Дениші" не одержувало дохід від продажу об'єкта, в будь-якій з передбачених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" формі (грошовій, матеріальній чи не матеріальній).

Окрім того, згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, однак, визначений положеннями даної статті термін на момент складання акту перевірки сплинув.

За таких обставин, позовні вимоги, про скасування податкового повідомлення-рішення №000020222 від 08.07.2013 р. підлягають задоволенню.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000331702 від 08.07.2013 р., то суд зазначає таке.

Судом встановлено, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510грн. здійснено відповідачем з підстав порушення позивачем вимог ст.51, і п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010р. №1020, зокрема, до податкових розрахунків форми 1-ДФ за період, що перевірявся підприємством не включено виплачені суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам доходи за надані послуги та придбаний товар.

Згідно із п.п.165.1.36 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відноситься дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу

Відповідно до п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку

Згідно п.п.14.1.180 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Тому, є безпідставним висновок контролюючого органу про те, що позивачем не включено до звіту форми 1-ДФ самозайнятих осіб, які працювали з підприємством, тому що, у позивача не було контрагентів (приватних підприємців), які рахуються самозайнятими особами. Всі перелічені в акті перевірки підприємці, зареєстровані в органах податкової служби як платники податків та не є самозайнятими особами, розрахунки з ними проводились шляхом безготівкового перерахування коштів, тому КП "Дениші" по відношенню до них не є податковим агентом.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0001392204 від 08.07.2013 р., яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму розміром 1700 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з актом перевірки, на думку контролюючого органу, підприємством порушено вимоги п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків: №1749, №1761 в книзі обліку розрахункових операцій №0608000081 "Р"/7; №1867 в книзі обліку розрахункових операцій №0608000081 "Р"/8; №2473 в книзі обліку розрахункових операцій №0608000081 "Р"/10 та не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чека за 14.03.2012р. на реєстраторі розрахункових операцій з фіскальним номером 0608000081.

З даними висновками суд не погоджується, оскільки фіскальні звітні чеки за №1749, №1761, №2473 не роздрукувалися у зв'язку з ремонтом електронного контрольно-касового апарату, про що відмічено працівниками ТОВ "РПСО "ЕККА-ВАДС" у книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 «р»/7, 608000081 «р»/10. Фіскальний звітний чек за №1867 роздрукований, але у зв'язку із закінченням паперу в електронному контрольно-касовому апараті даний звіт роздрукувався не в повному обсязі.

Стосовно того, що підприємством не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чека за 14.03.2012р. на реєстраторі розрахункових операцій з фіскальним номером 0608000081, чим порушено п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №1776-111 від 01.06.2000р. то даний фіскальний звітний чек не роздруковувався у зв'язку із тим, що електронний контрольно-касовий апарат знаходився на ремонті, про що відмічено в книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 «р»/10 (в графі «Дата і час відновлення роботи РРО» - «15.03.2012р.»).

Згідно з пунктом 9 статі 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування га послуг" суб'єкти, підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

З огляду на викладене, суд не погоджується з висновками контролюючого органу щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700 грн.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Комунального підприємства Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень №0001392204, №0000331702, №000020222, №000019222 від 08.07.2013р., - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001392204, №0000331702, №000020222, №000019222 від 08.07.2013р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 (вісімдесят одна) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 09 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Горовенко