Постанова № 38722577, 22.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2014 року 13:38 № 826/2736/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К.,Ю при секретарі Бабич Г.Ю., за участі представників позивача Крук Ю.А., відповідача Павліченко К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Трейдінг» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення №0000183710 від 19.11.2013.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Трейдінг» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000183710 від 19.11.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно сформував податковий кредит, при цьому виходив з суми податку на додану вартість, оплачену позивачу контрагентами. Позивач стверджує, що платіжні доручення ТОВ «Гермес-Трейдінг» оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, а також, містять повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалось перерахування коштів отримувачу.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників була проведена перевірка, за результатами якої складено Акт № 1263/40- 50/37-20/31867274 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес - Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 31867274) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2013 року, (далі - акт перевірки).

Актом перевірки було сформульовано висновок, що товариством порушено вимоги п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року у сумі 2 400 000 грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 19 листопада 2013 року №0000183710, відповідно до якого Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2400000 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1200000 грн.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступними посиланнями акта перевірки.

За даними перевірки встановлено, що за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів неможливо підтвердити факт оплати платником товарів/послуг.

Також, в акті перевірки відповідач вказує на те, що згідно наданих до перевірки виписок банку в розділі мета платежу вказано: плата за товар, згідно рахунків-фактур, в тому числі ПДВ без вказання документів (реквізитів договорів, актів виконаних робіт), на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу, але пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року №22 та зареєстрованої в Мін'юсті України 29 березня 2004 року за №377/8976, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція №22) встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". У податкових накладних за червень 2013 року, TOB «Гермес - Трейдінг» зазначено договори про надання послуг, поставки та купівлі продажу з номером та датою. Рахунки, згідно яких здійснювалась оплата не зазначено, що унеможливлює підтвердження факту сплати TOB "ГЕРМЕС-ТРЕЙДІНГ" від'ємного значення ПДВ за червень 2013 року (рядок 22 податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року) у сумі 2 400 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом зроблено висновок, що за наданими платіжними дорученнями не можливо підтвердити факт сплати TOB "ГЕРМЕС- ТРЕЙДІНГ" від'ємного значення ПДВ за червень 2013 року (рядок 22 податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року) у сумі 2 400 000 грн., оскільки в наданих TOB "ГЕРМЕС-ТРЕЙДІНГ" до перевірки платіжних дорученнях про перерахування коштів постачальникам за отримані товари/послуги відсутня повна інформація щодо реквізитів договорів, актів виконаних робіт, по яких сплачено ПДВ.

Суд з такими посиланнями не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, зокрема з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 Кодексу вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених Податковим кодексом України, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно з п.3.1 Інструкції, 3.1. платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити:

- назву документа;

- дату складання і номер;

- прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;

- найменування та код банку платника;

- найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;

- найменування та код банку отримувача;

- суму цифрами та словами;

- призначення платежу;

- підпис платника.

Так, п.3.8 Інструкції, 3.8. реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит сформований TOB «Гермес- Трейдінг» на підставі податкових накладних, виписаних на підставі сплати коштів платіжними дорученнями, в реквізиті «Призначення платежу», яких зазначена сума та підстава, згідно якої здійснювалась сплата за придбаний товар.

Позивачем також було надано рахунки, договори, податкові накладні, акти звірки та інші документи, що підтверджують відповідність сплати по податкових накладних.

Отже, платіжні доручення, наявність яких не заперечується відповідачем, містять достатню інформацію для ідентифікації призначення платежу.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників №0000183710 від 19.11.2013.

3.Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 31867274;01133, м. Київ, вул. Щорса 32 Б, літера «А»).

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян