Постанова № 38722551, 15.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 травня 2014 року справа № 814/505/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовом

ТОВ "Юг-Сервіс", вул. Кірова, 238-б, м. Миколаїв, 54031

до

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

про

визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Сервіс» (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до інформаційних баз даних Міністерства доходів і зборів України змін (коригувань) показників податкової звітності Товариства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та зобов’язати ДПІ відобразити у відповідних інформаційних базах даних інформацію про первинно задекларовані Товариством показники податкового кредиту.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що не встановлення місцезнаходження контрагента Товариства не може слугувати підставою для висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства та призводити до внесення до електронних інформаційних баз даних інших показників податкових зобов’язань ніж ті, що задекларовані позивачем у своїй звітності.

Відповідач позов не визнав, але заперечень по суті позовних вимог не подав, клопотавши про закриття провадження у справі на тій підставі, що висновки акту перевірки позивача та внесені на його підставі дані до інформаційних систем не породжують для позивача негативних наслідків та, відповідно, не можуть розглядались судом (а. с. 191-192, 202).

В судове засідання 15 травня 2014 р. прибув представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі (а. с. 242).Приймаючи до уваги клопотання відповідача, суд розглядає справу за його відсутності і на підставі ст. 128 ч. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

У лютому 2014 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Секвойя-СК» за липень і серпень 2013 р., результати якої оформлені актом від 12 лютого 2014 р. № 442/14-02-22-01/3831274 (далі - акт перевірки) (а. с. 9-45).

В акті перевірки, відповідач зробив висновок про порушення позивачем:

- ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.1., 198.3., 198.6. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого Товариством завищено податковий кредит на загальну суму 269801,0 грн.;

- ст. 185 п. 185.1., ст. 187 п. 187.1., ст. 188 п. 188.1. ст. 201 п. 201.1. ПК України, що призвело до завищення загальної суми податкових зобов’язань в розмірі 348387,0 грн.

Також, у висновку акту перевірки зазначено, що операції позивача із придбання у ТОВ «Секвойя-СК» послуг та операції із продажу з фірмою «ТЕС», ПАТ «Міській комерційний банк», ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» і ПП «Рембудсервіс» не мають реального характеру, а тому у позивача відсутні об’єкти оподаткування у липні і серпні 2013 р. Також, перевіркою не підтверджено суму податкового кредиту, задекларованого Товариством в липні, серпні та вересні 2013 р. в сумі 269801,0 грн. і не підтверджено суму податкових зобов’язань, задекларованих в травні, червні, липні, серпні та вересні 2013 р. на суму 348387,0 грн.

Як слідує з акту перевірки, ДПІ заперечила фактичне виконання договірних зобов’язань перед позивачем таким контрагентом, як ТОВ «Секвойя-СК». За результатами перевірки Товариства, відповідач податкові повідомлення-рішення не приймав, але на підставі акту перевірки вніс до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань позивача з ПДВ, без врахування господарських операцій останнього із ТОВ «Секвойя-СК», що підтверджується наданим на вимогу суду витягом з автоматизованої системи (а. с. 210-222).

Так, витяг свідчить про те, що саме на підставі даних акту перевірки Товариства, ДПІ здійснила коригування даних позивача із ПДВ за травень, червень, липень, серпень і вересень2013 р., шляхом внесення у графи «Обсяг поставки (без ПДВ)» і «Сума ПДВ»ПДВ за господарськими операціями із ТОВ «Секвойя-СК», які не повинні враховуватись при визначені податкових зобов’язань Товариства.

Внісши, на підставі акту перевірки, дані до автоматизованої системи, тим самим ДПІ фактично змінила показники позивача із ПДВ.В той же час, згідно ст. ст. 46-50 і 54, 58 ПК України, змінювати ці дані можливо лише на підставі податкової звітності платника податків, або шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Такі доводи суду підтверджуються і аналізом наказу Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 р. № 266, яким затверджено Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (далі - Порядок № 266).

У п. 2.21. Порядку № 226 зазначено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 5.10. Порядку № 266, підрозділи податкового контролю, оподаткування фізичних осіб відповідно до інформації про рух товару проводять перевірки відповідно до розділу V цього Порядку. Результатом таких перевірок є виявлення нікчемності таких господарських зв'язків за ланцюгом до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань, складання Акта позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного повідомлення-рішення.

Таким чином, і ПК України, і Порядок № 266 дозволяють коригувати показники податкової звітності платника податків, шляхом внесення відповідних даних до автоматизованих систем, тільки за наслідками прийняття податкового повідомлення-рішення. Протилежний висновок суперечитиме змісту регулювання податкових правовідносин, адже означатиме, що податковий орган має можливість в односторонньому порядку, без будь-якого повідомлення особи, замінювати її показники податків власними показниками.

При цьому суд наголошує на тому, що навіть у випадку вірності висновку ДПІ про штучність правочинів позивача із ТОВ «Секвойя-СК», це не надає йому право коригувати показники податкової звітності Товариства шляхом внесення власних даних до автоматизованої системи - відповідач повинен прийняти податкове повідомлення-рішення і після узгодження податкового зобов’язання та набуття ним статусу податкового боргу, вносити відповідні дані до своїх інформаційних баз даних.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у відповідача не малось правових підстав для внесення даних до автоматизованої системи на підставі акту перевірки позивача, а тому суд визнає позовні вимоги обґрунтованими.

В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що його вимога про відновлення конкретно визначених раніше задекларованих ним сум ПДВ, не відповідає предмету спору - судом не досліджувались дані ПДВ позивача - предметом спору в даній справі є законність дій ДПІ по внесенню до автоматизованої системи даних на підставі акту перевірки Товариства, а тому суд, використовуючи право надане йому ст. 162 ч. 2 КАС України приймає іншу постанову, якою покладає на відповідача обов’язок вилучити з автоматизованої системи ті дані, які були внесені до неї на підставі акту перевірки позивача.

Як визначено ст. 163 ч. 1 п. 4 КАС України, в тому випадку, коли рішення суду вимагає від відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинення певних дій, постанова повинна містити встановлений судом строк для подання останнім звіту про виконання постанови, при цьому перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 146,16 грн., що підтверджується квитанцією від 20 лютого 2014 р. (а. с. 2), але сплачена ним сума перевищує ставку судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, встановлену ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у зв’язку із чим ухвалою суду зайво сплачена сума в розмірі 73,08 грн. була повернута позивачу (а. с. 47-48). Таким чином, позивачу підлягає присудженню з Державного бюджету України судовий збір в сумі 73,08 грн. (146,16-73,08=73,08).

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, які полягають у внесенні до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» даних на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Сервіс» від 12 лютого 2014 р. № 442/14-02-22-01/3831274.

3. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Сервіс» від 12 лютого 2014 р. № 442/14-02-22-01/3831274.

4. Протягом 5 робочих днів з дня набрання цією постановою законної сили державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання постанови, із наданням документального підтвердження.

5. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Сервіс» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 73,08 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз