Ухвала суду № 38721793, 14.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мальцева Н.Г.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року справа №П/805/237/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Котовського С.О.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Романенко А.В. (за довіреністю),

від відповідача:Гой В.П (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому провадженні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014р. по справі № П/805/237/14 (головуючий І інстанції Мальцева Н.Г.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ, податковий орган) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129 від 11.12.2013р, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 536919 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 268459,5 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014р. позов задоволено, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129 від 11.12.2013 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 536 919 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 268 459,5 грн. визнано протиправним та скасовано.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201, п.200.3 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та п.20 Порядку №1492

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного провадження проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року у сумі 259 249 572 грн. (податкова декларація з ПДВ від 21.10.2013 року № 9066541447 та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 25.10.2013 року №9068214542), за результатами якої складено акт №280/40-30- 00191129 від 19.11.2013р.та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 536 919 грн. (п'ятсот тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 268459,5 грн.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201, п.200.3 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та п.20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року N 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за N 1490/20228, що не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та призвело до завищення від'ємного значення ПДВ у серпні 2013 року на суму 536 919 грн. та як наслідок завищення бюджетного відшкодування у вересні 2013 року на суму 536 919 грн.

В акті перевірки зазначено, що до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8 до декларації за вересень 2013р. надано копії первинних документів, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 Кодексу).

За приписами п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведеною нормою також встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

У п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

За приписами цієї норми в разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто, виходячи з приписів наведеної норми підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту є подання платником податків до податкової декларації заяви із скаргою на постачальника, до якої в обов'язковому порядку додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до відповідача заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8 до декларації за вересень 2013 року, від 20.09.2013 вх. №9059272823). У заяві зазначено, що до заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем до заяви копії первинних документів складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, є помилковим.

Відсутність у видаткових накладних номеру та дату довіреності на уповноважену особу, на думку колегії суддів, не робить ці накладні недійсними, та не позбавляє права позивача на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Слід також зазначити, що в акті перевірки взагалі не зазначено які саме первинні документи складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», і в чому саме полягає це порушення.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем 18.10.2013 р. була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за серпень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, за результатами якої складений акт № 241/40-30-0019429, яким встановлено порушення п. 201.10 ст. 201, п.п.200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року N 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за N1490/20228, а саме зазначено, що позивачем завищено податковий кредит за серпень 2013 р. на 536919 грн. що призвело до завищення від'ємного значення на суму 536919 грн. за серпень 2013 року.

На підставі цього акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000584030/10096/10/40-30-00191129 від 13.11.2013р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 536919 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №805/17085/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 р., зазначене податкове повідомлення - рішення було скасовано.

Наведеним судовим рішенням встановлено, що позивачем правомірно визначено суму від'ємного значення з ПДВ у серпні 2013 року, зокрема, у розмірі 536 919 грн., що увійшли до суми бюджетного відшкодування у вересні 2013 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014р. по справі №П/805/237/14- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014р. по справі № П/805/237/14- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 травня 2014 року.

Ухвала у повному обсязі складена 16 травня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В.Білак

М.Г.Сухарьок