Постанова № 38720433, 28.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 квітня 2014 року 15 год. 44 хв. № 826/3240/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 28 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 12 березня 2014 року надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - відповідач) про скасування постанови відповідача від 24 грудня 2013 року № З-2412/1-7/10-117/2412/09/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - оскаржувана постанова).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки дії відповідача щодо проведення перевірки приміщень позивача суперечать положенням законодавства.

Ухвалою суду від 07 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 14 квітня 2014 року. Пояснив, що оскаржувану постанову відповідачем правомірно прийнято, а тому відсутні підстави для її скасування. Позивача правомірно притягнуто до відповідальності за недопущення посадових осіб відповідача на об'єкт будівництва для виконання покладених на них функцій.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 13 грудня 2013 року складено акт про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, зі змісту якого вбачається, що позивач не допустив посадових осіб відповідача на об'єкт "готель "ІНФОРМАЦІЯ_1" з магазином та кафе, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт), для проведення позапланової перевірки та не надав необхідних для проведення перевірки документів, чим порушив п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пп. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

У зв'язку з викладеним, 13 грудня 2013 року відповідачем оформлено протокол № 2-Л-З-1312/1 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис № С-1312/13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Крім того, 24 грудня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та на нього накладено штраф у розмірі 12180,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Згідно з п.п. 1, 7 Порядку № 553, цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач мав намір провести позапланову перевірку позивача на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 12 грудня 2013 року № 6553.13/09/02, у зв'язку зі зверненням Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області від 11 вересня 2013 року № 51/27/1642.

Однак, перевірку не проведено, оскільки позивач не допустив посадових осіб відповідача для її проведення. Крім того, позивач не надав необхідних для проведення перевірки документів.

Доводи представника позивача про те, що позивач не є фізичною особою-підприємцем, а тому відповідач не мав права проводити перевірку житлового будинку позивача, право власності позивача на який підтверджується відповідними документами, а також про те, що позивач не є суб'єктом містобудування, який може нести відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за переконанням суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, факт того, що позивач є фізичною особою-підприємцем підтверджується наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформацією (витяг від 11 квітня 2014 року).

До того ж, згідно з ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Як пояснив у ході судового розгляду справи представник відповідача, з чим погоджується суд та що підтверджується матеріалами справи, у позивача відсутні (не надані відповідачу та суду) документи дозвільного характеру, які дають право на виконання будівельних робіт та експлуатацію об'єкту.

Факт розташування за вище вказаною адресою об'єкта "готель "ІНФОРМАЦІЯ_1" з магазином та кафе підтверджується наявними у матеріалах справи фотознімками (а.с. 34-35) та роздруківками з мережі Інтернет (а.с. 42-43).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.

Аналогічне положення закріплено у пп. 1 п. 11 Порядку № 553: посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта, або місцезнаходження суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", Суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.

Стосовно процесуального строку для звернення позивача до суду з позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Як з'ясовано у ході розгляду справи судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 7), копію оскаржуваної постанови позивач отримав наручно 26 лютого 2014 року, а до суду з позовом звернувся 12 березня 2014 року, тобто у межах процесуального строку, встановленого положеннями КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_2.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 07 травня 2014 року