Постанова № 38720392, 13.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р. Справа № 804/12967/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Бороденка А.В., Бурі О.Є., відповідача - Моргун Г.О., Семенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меноріта»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меноріта» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0000402410, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Меноріта» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 11776942 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2944235 грн. 50 коп., всього на суму 14721177 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ТОВ «Меноріта» за І півріччя 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0000402410, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Меноріта» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 11776942 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2944235 грн. 50 коп., всього на суму 14721177 грн. 50 коп., Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є незаконними, та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що головним державним ревізором - інспектором відділу оподаткування контролю об'єктів і операцій управління податкового супроводження підприємств базових галузей економіки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за І півріччя 2013 року ТОВ «Меноріта», про що складено акт перевірки № 15/241-36575022 від 06.09.2013 року.

Під час проведення перевірки податковим органом зроблено висновок, що в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платником податку занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 11776942 грн. внаслідок методологічної помилки.

За наслідками проведеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесено податкове повідомлення - рішення від 26.09.2013 року № 0000402410, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Меноріта» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 11776942 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2944235 грн. 50 коп., всього на суму 14721177 грн. 50 коп.

Суд вважає вищевказане податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меноріта» зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 05.08.2009 року та перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів як платник податків.

Зі змісту акту перевірки № 15/241-36575022 від 06.09.2013 року вбачається, що перевірка проведена на підставі даних податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2013 року № 9046449471 від 31.07.2013 року.

У вказаному акті зазначено, що перевіркою встановлено ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме п. 57.1 ст. 57, пп. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України та Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої Наказом ДПС України від 21.12.2012 року № 1171, при цьому, підприємством в наданій податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2013 року № 9046449471 від 31.07.2013 року був визначений податок на прибуток в розмірі 11776942 грн., який зменшено за даними додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації на суму авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 11776942 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на вказану суму.

Судом встановлено, що протягом 1 кварталу 2013 року позивачем платіжними дорученнями № 1144 від 18.01.2013 року на суму 12560966 грн., № 1201 від 19.02.2013 року на суму 12560966 грн., № 1260 від 29.03.2013 року на суму 12218580 грн. були сплачені авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 37340512 грн.

Щомісячна сума авансових внесків була розрахована відповідно до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року відповідно до п. 2 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України.

23.04.2013 року позивач надав відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2013 року, в якій зазначив наступне:

- в рядку 01 (Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) зазначено 12622568 грн.;

- в рядку 04 (Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) зазначено 13167094 грн.;

- в рядку 07 (Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+,-) зазначено - "- 544526 грн.";

Таким чином, податкова декларація з податку на прибуток була надана позивачем у зв'язку з тим, що за даними цієї декларації за результатами господарської діяльності позивача за І квартал 2013 року в наявності є збитки, що у відповідності з абз. 9 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України є підставою для платника податку, який сплачував авансові внески з податку на прибуток без подання податкової декларації, подати податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2013 року

31.07.2013 року ТОВ «Меноріта» надало до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за півріччя 2013 року, в якій зазначив наступне:

- в рядку 01 (Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) зазначено 169526824 грн.;

- в рядку 04 (Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) зазначено 107542918 грн.;

- в рядку 07 (Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+,-) зазначено - 61983906 грн.

В рядку 13 додатка ЗП (Зменшення нарахованої суми податку) зазначено сума 11776942 грн., яка складається із суми сплачених авансових внесків з податку на прибуток у 2013 році.

При вирішенні питання щодо правомірності відображення позивачем у рядку 13 ЗП (Зменшення нарахованої суми податку) податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2013 року суми сплачених авансових внесків у розмірі 11776942 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПКУ встановлено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року авансові внески не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п. 46.1., п. 46.5. ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Системний аналіз змісту Податкового кодексу України вказує на те, що безпосередньо ним не визначено конкретного механізму подальшого врахування авансових внесків, попередньо сплачених платником податку до моменту виникнення у нього права на подання податкової декларації з податку на прибуток у зв'язку з наявністю у нього збитків за результатами господарської діяльності у 1 кварталі поточного року.

Проте, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України вказує що платник податків «податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік».

У відповідності з таблицею 1 додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 року № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума, що зазначається в рядку 13 (Зменшення нарахованої суми податку) податкової декларації з податку на прибуток, визначається шляхом складання сум: рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.5.1 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Таблиці 1 вказаного Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток.

В свою чергу рядок 13.7. таблиці 1 додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток має назву: «Сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України».

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано відобразив суму авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 11776942 грн. в рядку 13.7.таблиці 1 додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток та відповідно в рядку 13 ЗП (зменшення нарахованої суми податку) безпосередньо самої податкової декларації за 1 півріччя 2013 року, враховуючи також, що рядок 13.7. Таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток безпосередньо має назву: «Сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України».

У зв'язку з цим, є обґрунтованим зазначення позивачем в рядку 14 (Податок на прибуток за звітний податковий період(рядок 11 + рядок 12 - рядок 13)) та в рядку 16 (Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+, -)) суми у розмірі 0 грн.

Що стосується сплати авансового внеску на дивіденди, то відповідно до п.153.3.3. ст..153 Податкового кодексу, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Згідно п.153.3.4. ст.153 Податкового кодексу, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на узагальнюючу податкову консультацію, яка затверджена Наказом ДПС України від 21.12.2012 року № 1171, оскільки вказана консультація не є актом нормативно-правового характеру, та за своїм змістом не може суперечити положенням Податкового кодексу України.

Як вбачається зі змісту вищевказаної узагальнюючої податкової консультації, вона містить відповіді на окремі запитання, пов'язані із сплатою авансових внесків з податку на прибуток у 2013 році, при цьому, суд зауважує, що консультація не містить відповіді на запитання щодо правомірності чи можливості використання сплачених у 2013 році авансових внесків для зменшення податкових зобов'язань за результатами І півріччя 2013 року.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меноріта» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0000402410, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 18.11.2013 року.

Суддя М.В. Дєєв