Ухвала суду № 38719746, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/800/27301/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Бовкуна В.В.

та представників сторін:

від позивача - Ткач В.В.,

від відповідача - Томашевський О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013

у справі № 2а-4480/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвіялатінвест»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013, адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області від 11.03.2011 № 00000623010 та № 0000072301/0.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, представником відповідача було заявлене клопотання про заміну Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на її правонаступника - Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за той же період, складено акт 24.02.2011 № 102/23-35520957, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4; пп. 7.5.1 п. 7.5; пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено суму податку на додану вартість у розмірі 131349,00 грн.; зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 4184701,00 грн.; занижено бюджетне відшкодування на суму 4665697,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем 11.03.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00000623010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131349,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32837,25 грн.; № 0000072301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4665697,00 грн.

Підставою для таких висновків податкового органу стало те, що позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними не звітного податкового періоду.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми, судами вірно зазначено про те, що платник податку має право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту виключно після фактичного отримання таким платником податку податкової накладної.

Крім того, як вірно зазначено судами обох інстанцій, Закон України "Про податок на додану вартість" не містить будь-яких обмежень для платника податку щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного періоду, після отримання ним податкової накладної.

Також, Закон України "Про податок на додану вартість" не позбавляє платника податку права на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв'язку із тим, що такий платник податків не звернувся із скаргою на постачальника до органу державної податкової служби.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 11.03.2011 № 00000623010 та № 0000072301/0.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на її правонаступника - Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль