Ухвала суду № 38719389, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/59222/13

К/800/45446/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську та Луганської області Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року

у справі № 812/4409/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Територіального управління Державної судової адміністрації України

в Луганській області,

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області,

Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області

про визнання неправомірними дій, стягнення утриманого податку з доходів

фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в розмірі 14585,48 грн.,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_4 (надалі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про визнання неправомірними дій, стягнення утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в розмірі 14585,48 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про визнання неправомірними дій, стягнення утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в розмірі 14585,48 грн. задоволено частково, а саме:

визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14585,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень сорок вісім копійок) з вихідної допомоги при виході судді ОСОБА_4 у відставку;

стягнуто з місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська на користь ОСОБА_4 неправомірно утриманий Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в сумі 14585,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень сорок вісім копійок) шляхом безспірного списання коштів з рахунку № 33215800700006 в ГУДКСУ у Луганській області, отримувач - УДКСУ у м. Луганську, код 37991503, МФО 804013, код БКД 11010100.

в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року залишено без задоволення, в а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі - без змін.

Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області та Ленінська об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області в касаційних скаргах, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року і ухвалити нове рішення,яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 24 березня 1993 року обрана народним суддею Антрацитівського міського народного суду.

Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року № 1018-IV «Про обрання суддів» ОСОБА_4 обрана на посаду судді місцевого Антрацитівського районного суду Луганської області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2762-VI «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Антрацитівського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року № 137 відповідно до постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2762-VI «Про звільнення суддів» суддю ОСОБА_4 звільнено із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку 22 грудня 2010 року, наказано виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 17 місячних посадових заробітків та припинити виплату щомісячного грошового утримання з 22 грудня 2010 року у зв'язку зі звільненням з посади судді.

При виплаті позивачу вихідної допомоги Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області було утримано та перераховано до місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 14585,48 грн., у тому числі за платіжним дорученням 1 березня 2011 року № 429 в сумі 13035,60 грн. та від 18 березня 2011 року № 612 в сумі 1595,89 грн., що також підтверджено листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 20 березня 2013 року № 470.

Довідкою від 20 червня 2013 року № 03-18/2131 Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області підтвердило надходження коштів до місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська в сумі 13035,60 грн. за платіжним дорученням від 01 березня 2011 року № 429 та в сумі 1595,89 грн. за платіжним дорученням від 18 березня 2011 року № 612.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Згідно із частиною 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів» судді, якій пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» викладено виключний перелік доходів, що включено до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсації, включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного страхування згідно із Законом.

Вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.

Отже, оскільки Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає стягнення податку з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, при вирішенні даного питання мають застосовуються норми Закону України «Про статус суддів».

Крім того, пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.

Державна податкова адміністрація України у своєму листі від 16 листопада 2006 року за вихідним номером 13807/5/17-3116, адресованому Верховному Суду України роз'яснила, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються та не підлягають відображенню в його річній податковій декларації суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів) зазначено: «Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається» (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004).

Аналіз наведених правових актів, з врахуванням правових позицій Конституційного Суду України, дає підстави дійти висновку, що вихідна допомога судді, в разі виходу його у відставку є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема, має разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, а тому не підлягає оподаткуванню.

Враховуючи викладені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку про те, що позивачу, як судді, який вийшов у відставку, виплата вихідної допомоги має здійснюватись без сплати податку з доходів фізичних осіб.

При цьому Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було дотримано строк звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом даного спору є правомірність утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб при виплаті вихідної допомоги у березні 2011 року, спір щодо звільнення з публічної служби відсутній, у зв'язку з чим спеціальний місячний строк, який регулює питання проходження публічної служби, на податкові правовідносини не розповсюджується.

Строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення у податкових правовідносинах можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі до 01 січня 2011 року Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), а після 01 січня 2011 року Податковим кодексом України.

Згідно із підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, встановлений підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України строк є строком, протягом якого платник податків має право на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування, в тому числі і в судовому порядку.

Як підтверджується матеріалами справи, адміністративний позов поданий позивачем до закінчення строку визначеного підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначені в касаційних скаргах позиції відповідачів не знаходять свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційні скарги Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську та Луганської області Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко