Постанова № 38719041, 23.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ

23 квітня 2014 року № 826/2201/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "СБО"

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "СБО" звернулось до суду з адміністративним про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28.10.2013 №0001692203, №0001702203.

Позов мотивований правомірністю формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, складених за результатами фактичних господарських операцій між позивачем та ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Інфосервіском", які надавались до перевірки, та необґрунтованістю викладених в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновків про порушення позивачем податкового законодавства під час господарських відносин із зазначеним контрагентом, здійснених відповідачем лише на підставі актів ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "Інфосервіском".

Представник позивача під час судового розгляду адміністративної справи позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника у судовому розгляді справи не забезпечив, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином. Від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких зазначено про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Інфосервіском", з огляду на висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Інфосервіском" щодо підтвердження господарських відносин з їх контрагентами у періоди, протягом яких позивач мав господарські відносини з ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Інфосервіском".

На підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено здійснювати судовий розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах судової справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представника позивача, взявши до уваги заперечення відповідача проти позову, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 26.09.2013 №512, направлення від 26.09.2013 №363/22-03, які отримані уповноваженою особою позивача 26.09.2013, про що свідчить відповідна розписка в направленні на перевірку, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Охоронне агентство "СБО" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ "РМА-Груп" за період з 01.11.2010 по 28.02.2011 та з ТОВ "Інфосервіском" за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, про що складено акт від 09.10.2013 №228/26-57-22-03-07/32424213.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: від 28.10.2013 №0001692203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 213478,00 грн., в тому числі, 184430,00 грн. за основним платежем та 29048,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 28.10.2013 №0001702203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 171775,50 грн., в тому числі, 148537,00 грн. за основним платежем та 23238,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як зазначено у позовній заяві, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак Міністерство доходів і зборів України повідомило позивача про залишення скарги позивача без задоволення, а оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без змін. Однак доказів на підтвердження цієї обставини позивачем не додано.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 08.12.1994 №334/94-ВР (далі – Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо формування валових витрат містяться також і у Податковому кодексі України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно зі статтею 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2). Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (підпункт 139.1.9 пункту 139.1).

Як убачається з акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Охоронне агентство "СБО" підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 184430,00 грн., в тому числі, за 2010 рік на 116188,00 грн., за І квартал 2011 року на 53963,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 142879,00 грн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі – Закон №168/97-ВР), податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (абзац перший).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший-третій).

Також, аналогічні за змістом положення щодо податкового кредиту містяться у ПК України.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Згідно зі статтею 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

В акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зазначено, що перевіркою також встановлено порушення ТОВ "Охоронне агентство "СБО" підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, пунктів 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 148537,00 грн., в тому числі, за листопад 2010 року на 47000,00 грн., за грудень 2010 року на 45950,00 грн., за лютий 2011 року на 43170,00 грн., за травень 2011 року на 12417,00 грн.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення Закону №334/94-ВР, Закону №168/97-ВР, ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності, та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій. Водночас, первинні документи мають бути складені виключно за наслідками здійснення платником податків фактичних, реальних господарських операцій.

Зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення убачається, що висновки Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 184430,00 грн., в тому числі, за 2010 рік на 116188,00 грн., за І квартал 2011 року на 53963,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 142879,00 грн., заниження позивачем податку на додану вартість на 148537,00 грн., в тому числі, за листопад 2010 року на 47000,00 грн., за грудень 2010 року на 45950,00 грн., за лютий 2011 року на 43170,00 грн., за травень 2011 року на 12417,00 грн., ґрунтуються на встановлених під час проведення перевірки фактах невідповідності актів здачі-прийняття виконаних робіт між ТОВ "Охоронне агентство "СБО" та ТОВ "РМА-Груп" вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо відсутності у зазначених актах місця складання та приймання послуг, а також на підставі висновків актів ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.07.2011 №839/3/23-40-33493581 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "РМА-Груп" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з липень 2010 року – березень 2011 року", від 28.11.2011 №1432/3-23-40 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інфосервіском" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків – покупцями", якими встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами вказаних платників податків.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Інфосервіском" позивачем надано:

- договір від 01.11.2010 №25, відповідно до якого ТОВ "РМА-Груп" зобов’язується надати ТОВ "Охоронне агентство "СБО" послуги автомобілем ПАЗ у кількості відповідно до замовлення, а Замовник у разі необхідності може замовляти інший автотранспорт, передбачений додатком №1 до цього Договору (пункт 2.1). У разі потреби виїзду автомобіля у відрядження за межі міста Києва Замовник надає замовлення Виконавцю за три доби до запланованого виїзду (пункт 2.7 Договору);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011 №ОУ-00000369, відповідно до якого сторони погодили надання послуг – оплата за організацію автоперевезення за лютий 2011 року – 1 шт. на суму 215850,96 грн.;

- розрахунок на надання послуг по автоперевезенню пасажирів у лютому 2011 року, розвозка по маршруту м. Київ (Ж/Д вокзал) – м. Біла Церква – с. Чупира, с. Стоянка (Києво-Святошинський район) – м. Васильків (Київська обл.) – с. Калинівка (Васильківського району Київської області) марка автомобіля – ПАЗ, витрати на 1 км. пробігу – 12,35 грн., пробіг за 1 день – 749,05 км, вартість послуг за день – 9250,76 грн., загальна вартість – 259021,15 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2010 №ОУ-00000775, відповідно до якого сторони погодили надання послуг – оплата за організацію автоперевезення за листопад 2010 року – 1 шт. на суму 235000,00 грн.;

- розрахунок з надання послуг по автоперевезенню пасажирів у листопаді 2010 року, розвозка по маршруту м. Київ (Ж/Д вокзал) – м. Біла Церква – с. Чупира, – с. Стоянка (Києво-Святошинський район) – м. Васильків (Київська обл.) – с. Калинівка (Васильківського району Київської області) марка автомобіля – ПАЗ, витрати на 1 км. пробігу – 9,50 грн., пробіг за 1 день – 989,47 км., вартість послуг за день – 9400,00 грн., загальна вартість – 282000,00 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2010 №ОУ-00000806, відповідно до якого сторони погодили надання послуг – оплата за організацію автоперевезення за грудень 2010 року –1 шт. на суму 229750,00 грн.;

- розрахунок з надання послуг по автоперевезенню пасажирів у листопаді 2010 року, розвозка по маршруту м. Київ (Ж/Д вокзал) – м. Біла Церква – с. Чупира, – с. Стоянка (Києво-Святошинський район) – м. Васильків (Київська обл.) – с. Калинівка (Васильківського району Київської області) марка автомобіля – ПАЗ, витрати на 1 км. пробігу – 9,50 грн., пробіг за 1 день – 936,16 км, вартість послуг за день – 8893,55 грн., загальна вартість – 275700,00 грн.;

- виписані ТОВ "РМА-Груп" на користь позивача податкові накладні від 28.12.2010 №1154, від 31.12.2010 №1181, від 30.11.2010 №775, від 28.02.2011 №369 про оплату послуг з організації автоперевезення;

- договір від 29.04.2011 №2904, відповідно до якого ТОВ "Інфосервіском" зобов’язується надати ТОВ "Охоронне агентство "СБО" послуги автомобілем ПАЗ у кількості відповідно до замовлення, а Замовник у разі необхідності може замовляти інший автотранспорт, передбачений додатком №1 до цього Договору (пункт 2.1). У разі потреби виїзду автомобіля у відрядження за межі міста Києва Замовник надає замовлення Виконавцю за три доби до запланованого виїзду (пункт 2.7 Договору);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2011 №ОУ-000001071, відповідно до якого сторони погодили надання послуг – оплата за організацію автоперевезення персоналу замовника в травні 2011 року – 1 шт. на суму 62083,33 грн.;

- розрахунок на надання послуг по автоперевезенню пасажирів в травні 2011 року, розвозка по маршруту м. Київ (Ж/Д вокзал) – с. Калинівка Макарівського району Київської області – м. Київ (Ж/Д вокзал), м. Київ (Ж/Д вокзал) – м. Козелець Чернігівської області – м. Київ (Ж/Д вокзал), марка автомобіля – ПАЗ, витрати на 1 км. пробігу – 14,35 грн., пробіг за 1 день – 167,47 км, вартість послуг за день – 2403,22 грн., загальна вартість – 74500,00 грн.;

- виписана ТОВ "Інфосервіском" на користь позивача податкова накладна від 31.05.2011 №1071 про надання послуг з організації автоперевезення персоналу в травні 2011 року;

- квитанції про сплату ТОВ "Охоронне агентство "СБО" на користь ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "Інфосервіском" коштів у рахунок оплати за організацію автоперевезення.

Вказані документи надавались позивачем також до перевірки, що убачається з акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що придбання у ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "Інфосервіском" послуг автоперевезення обумовлене необхідністю доставки робочого персоналу позивача до об’єктів, охорону яких здійснює позивач.

На підтвердження вказаної обставини позивачем надано укладені з ТОВ "Європрофіль ЮА", ТОВ "ТРК", СП ТОВ "Кершер", ТОВ "ТНК ВР Коммерс", ТОВ "Мореплавне" договори про надання послуг охорони, та докази на підтвердження виконання вказаних договорів.

Разом з тим, за висновком суду надані позивачем докази не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Охоронне агентство "СБО" та ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "Інфосервіском", оскільки всупереч умовам укладених договорів з ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "Інфосервіском" на організацію автоперевезення персоналу позивачем не надано доказів здійснення попереднього замовлення послуг перевезення, узгодження маршруту руху транспорту, місць зупинки транспорту, графіків його руху.

Всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 ПК України у наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт, розрахунках, податкових накладних не зазначено конкретного змісту і обсягу господарської операції, а саме: не відображено переліку виконаних робіт, їх кількісних і вартісних показників, що не дозволяє суду достовірно встановити обсяг і вартість операцій.

Як убачається з договорів від 01.11.2010 №25, від 29.04.2011 №2904 про організацію автоперевезення персоналу, технічна швидкість пересування автомобіля становить 40 км/год., експлуатаційна швидкість – 15 км/год. Водночас, у розрахунках з надання послуг по автоперевезенню пасажирів за листопад 2010 року, лютий 2011 року добовий пробіг автомобіля становить 749,05 км, 989,47 км, 936,16 км, що ставить під сумнів можливість здійснення автомобілем автоперевізника такого пробігу при його експлуатаційній швидкості 40 км/год. Вказана обставина зазначена також в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, при цьому, перевіряючі дійшли висновку, що автомобіль ПАЗ здійснював розвозку персоналу позивача цілодобово та щоденно протягом листопада, грудня 2010 року та лютого 2011 року, що не відповідає дійсності та технічним характеристикам зазначеного автомобіля.

Представник позивача не зміг надати жодних пояснень щодо значного добового пробігу автомобіля ПАЗ та будь-яких доказів на спростування вказаного висновку контролюючого органу.

Враховуючи наведене, зважаючи на висновки суду про недостатність наданих позивачем до справи доказів для підтвердження поза розумним сумнівом фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "Інфосервіском" щодо надання послуг автоперевезення, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "РМА-Груп", ТОВ "Інфосервіском", а також про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 184430,00 грн., в тому числі, за 2010 рік на 116188,00 грн., за І квартал 2011 року на 53963,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 142879,00 грн., заниження позивачем податку на додану вартість на 148537,00 грн., в тому числі, за листопад 2010 року на 47000,00 грн., за грудень 2010 року на 45950,00 грн., за лютий 2011 року на 43170,00 грн., за травень 2011 року на 12417,00 грн., оскільки суми витрат на придбання послуг автоперевезення та суми податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями були включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту за відповідні періоди, що убачається за акта перевірки та не заперечувалось представником позивача, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28.10.2013 №0001692203, №0001702203 в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (платіжне доручення від 19.02.2014 №1). Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки сума судового збору за подання позивачем даного адміністративного позову становить 4872,00 грн., з урахуванням раніше сплаченого судового збору в розмірі 1827,00 грн., з позивача слід стягнути решту суми судового збору, яка становить 3045,00 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "СБО" (ідентифікаційний номер 32424213) судовий збір у розмірі 3045,00 грн. (три тисячі сорок п’ять грн. 80 коп.) на р/р 31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код отримувача 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу – судовий збір за позовом ТОВ Охоронне агентство "СБО", Окружний адміністративний суд міста Києва, ідентифікаційний код 34414689.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець