Постанова № 38719015, 13.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року 810/2229/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Талісман» до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Талісман» (далі-позивач, товариство) до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов’язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність надання послуг. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача також подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Талісман» є юридичною особою, що зареєстрована 24.11.1992 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 28.06.1997 Броварською ОДПІ Київської області.

На підставі направлення від 08.11.2013 №357 та наказу від 08.11.2013 №426 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Талісман ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПП «Полюс» за період з 01.01.20112 по 31.01.2012, з ПП «Апплікат» за період з 01.06.2012 по 31.08.2012. За результатами перевірки складено акт від 21.11.2013 №290/10-06-22-02/13732199, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 180102,03 грн, в т.ч. за січень 2012 р. в сумі 97440 грн, за червень 2012 р. в сумі 42600 грн, за липень 2012 р. в сумі 15460 грн, за серпень 2012 р. в сумі 24602,03 грн; п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 128144 грн, в тому числі за 1-й квартал 2012 р. на суму 102312 грн, за 3-й квартал 2012 р. на суму 25832 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано акт від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 10.04.2013 №1170/224/32350538 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Полюс» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфортерм» за червень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшин» за січень 2011 року». Цим актом встановлено, що ПП «Полюс» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У зв’язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ПП «Полюс» відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям. Податковим органом отримано акт від Олександрійської ОДПІ у Полтавській області №416/22.5-10/24829234 від 08.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП «Вектор М» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010 р. – лютий 2013 р.». Від ГВПМ ДПІ у м. Полтаві отримано відповідь від 05.03.2013, де зазначено, що місцезнаходження ТОВ СУРП «Вектор М» не встановлено. Проведеною звіркою ТОВ СУРП «Вектор М» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 р. – лютий 2013р.

Податковим органом за наслідками перевірки зроблено висновок, що ТОВ ВКФ «Талісман ЛТД» здійснювало безтоварні операції з придбання товарів та надання послуг з будівництва від ПП «Полюс» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, з ПП «Апплікат» за період з 01.06.2012 по 31.08.2012, які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємством, а лише полягали в документальному їх оформлені з метою ухилення від сплати податків та обов’язкових платежів.

На підставі Акту перевірки від 21.11.2013 №290/10-06-22-02/13732199 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013 №0008722202, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 270153 грн, у тому числі за основним платежем - 180102 грн, за штрафними санкціями - 90051 грн; від 05.12.2013 №0008732202, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 192216 грн, у тому числі за основним платежем - 128144 грн, за штрафними санкціями - 64072 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД (покупець) укладено договір поставки товару (термомост комбінований з ущільнювачами) №8/12 від 10.01.2012 з ПП «Полюс» (постачальник). Факт виконання договору оформлювався податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами. Всі документи мають заповнені належні реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано прибуткову накладну та витяг з журналу складського обліку. Крім того, на підтвердження використання отримано товару у власній господарській діяльності надано довідки про технічне застосування термомосту. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ПП «Полюс», що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.48-60).

ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД (покупець) укладено договори купівлі-продажу товару №44-12 від 10.07.2012, №41-12 від 03.07.2012, №36-12 від 01.06.2012 з ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат») (продавець). Факт виконання договору оформлювався податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано прибуткові накладні, акти приймання-передачі основних засобів, а також фотографії отриманого товару. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат»), що підтверджується банківськими виписками по рахунках (т.1 а.с.61-109).

Транспортування придбаного товару від ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат») здійснювалось власними транспортними засобами позивача, що підтверджується як поясненнями позивача, так і товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, копією журналу довіреностей, виписаних на працівників, які отримували товар, а також довідкою про вагу перевезених вантажів згідно з товарно-транспортними накладними на автомобілях фірми ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД, відповідно до яких вага перевезеного вантажу відповідає вантажопідйомності цих транспортних засобів, а також наявними у позивача документами, що супроводжували товар - паспортами станка для закатки, пили двоголової, заточувального станка та свердлильно-фрезерного станка (т.1 а.с.157-206).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

На підтвердження використання отриманої продукції у власній господарської діяльності шляхом його подальшого продажу іншим контрагентам позивачем надано митну декларацію, видаткові накладні, податкові накладні на передачу готової продукції, накладні на списання матеріалів у виробництво, податкову накладну та довіреність (т.1 а.с.221-231).

Судом досліджено постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2013, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 і набрала законної сили, винесену в адміністративній справі 810/2226/13а за позовом ТОВ СУРП «Вектор-М» до ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. Цією постановою адміністративний позов ТОВ СУРП «Вектор-М» задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС щодо формування в акті від 08.04.2013 №416/22.5-10/30285569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП «Вектор-М» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010 року - лютий 2013 року» висновків: «Проведеною звіркою ТОВ СУРП «Вектор-М» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року – лютий 2013 року».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв’язку з господарськими операціями з ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат»), які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару (робіт, послуг) за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт купівлі-продажу товару (робіт, послуг) від ТОВ ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат»), використання позивачем отриманого товару (робіт, послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат») є належним чином зареєстровані юридичні особи, яка мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат») на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат») було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат») для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат»), які засвідчують передачу товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача по ланцюгу постачання, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість провезення зустрічної звірки контрагента позивача по ланцюгу постачання, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Крім того, суд бере до уваги, що судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС щодо формування в акті від 08.04.2013 №416/22.5-10/30285569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП «Вектор-М» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010 року – лютий 2013 року» висновків: «Проведеною звіркою ТОВ СУРП «Вектор-М» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року – лютий 2013 року. Це рішення набрало законної сили, отже і з цих підставі наведені в акті відомості не є належними і допустимими доказами у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат») та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту та валових витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ПП «Полюс» та ТОВ СУРП «Вектор-М» (ПП «Апплікат»), а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог: п.п.139.1.1, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198 ПК України, є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008722202, №0008732202 від 05.12.2013, видані Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Талісман» судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.