Постанова № 3871888, 26.05.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-18380/08 Головуючий у І-й інстанції - Кантур А.М.

Суддя-доповідач Зайцев М.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зайцева М.П.

суддів Мамчура Я.С., Усенка В.Г.

при секретарі Яковенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою управління праці і соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2008 року у справi за адміністративним позовом ОСОБА_1до управління праці і соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення недоплаченої державної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В :

15 лютого 2008 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив:

1) визнати дії управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області щодо невиплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому абз. 7 ч. 4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року, за період 2004, 2005, 2006, 2007 років виходячи із суми мінімальної заробітної плати за виключенням суми фактично проведених виплат неправомірними;

2) зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області ідентифікаційний код 03196222 виплатити ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суму щорічної допомоги на оздоровлення, передбачену абз.7 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року, за період 2004, 2005, 2006, 2007 років, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми фактично проведених виплат, а саме суму в розмірі 3815,30 грн. (три тисячі вісімсот п'ятнадцять) гривень 30 коп.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2008 року - позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить:

1) скасувати постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області по справі ОСОБА_1. в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради на користь ОСОБА_13220 грн. (три тисячі двісті двадцять) 90 коп. про виплату щорічної допомоги на оздоровлення як евакуйованій у 1986 році із зони відчуження (категорія 2) недоплаченої державної допомоги на оздоровлення та прийняти нову постанову суду;

2) справу розглянути за участю представника апелянта у судовому засіданні

апеляційної інстанції.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - частковому скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки фактично змінено положення Закону України ««Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що ж стосується виплати допомоги за 2007 рік, то відповідно до ст. 152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, тобто з 09.07.2007р. - дати прийняття рішення, а допомога позивачу виплачена у вересні 2007 року.

Отже, колегія судів проходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині стягнення допомоги за 2007 рік в сумі (440х3=1320-75= 1245) 1245 грн. підлягає залишенню без змін.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області - задовольнити частково.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2008 року - скасувати частково.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки - відмовити.

В решті постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2008 року - залишити без змін, стягнувши з управління праці і соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_11245 грн.

Повний текст постанови виготовлений 01 червня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 02 червня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: