Постанова № 38717801, 13.05.2014, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/4488/14-а

пр. № 2-а/759/159/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання права на пенсію, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання права на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону, яка діяла в період з 01.08.2002 по 29.04.2006 року, визнання протиправними дій Адміністрації ДПС України щодо не підготовлення та неподання до ГУПФ України в м. Києві необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років, зобов'язання ДПС України підготувати та подати необхідні документи для призначення пенсії. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при зверненні до ДПС України з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», йому було відмовлено, оскільки на дату звільнення позивача з військової служби він досяг 39-річного віку та не мав 25 років страхового стажу. ГУ ПФ України в м. Києві не дало чіткої відповіді на звернення позивача щодо визначення права на пенсію за вислугу років. Позивач вважає дії відповідачів такими, що спрямовані на невизнання права на пенсію за вислугою років, та перешкоджають в реалізації права на пенсійне забезпечення за вислугою років, оскільки пенсійного віку 45 років ним було досягнуто ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто, в період дії положень ст. 12 Закону №2262-XII, які визначали право на пенсію за вислугу років незалежно від підстав та часу звільнення, та мав на цю дату понад 25 років загального стажу та 12,6 років вислуги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Представники Адміністрації ДПС України та ГУ ПФ України в м. Києві в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, оскільки на момент звільнення з військової служби позивач не досяг встановленого законом граничного віку для призначення пенсії за вислугу років, а на час звернення до Адміністрації ДПС України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинне законодавство не передбачає такого права для ОСОБА_1.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 06.05.1986 по 04.04.2000 року позивач проходив військову службу, після чого був звільнений в запас Збройних сил України, у зв'язку із скороченням штатів, що підтверджується відомостями з трудової книжки, серії НОМЕР_2, виданої ОСОБА_1 (а. с. 9 - 12).

Відповідно до наказу Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 28.03.2000 року № 112-ос вислуга років ОСОБА_1 на 01.04.2000 року становить: календарна 17 років 10 місяців 26 днів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 виповнилося 45 років, а його загальний трудовий стаж становив понад 25 років, що підтверджується відомостями з трудової книжки.

27.01.2014 року позивач звернувся до відповідачів з заявою, в якій просив призначити пенсію за вислугу років, відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а. с. 15, 17 - копія заяви).

06.02.2014 року Головне УПФ України в м. Києві листом №3079/12/11-229 повідомило, що для призначення пенсії необхідно звернутись до уповноваженого структурного підрозділу за місцем звільнення з військової служби (а. с. 18 - копія листа).

Адміністрація ДПС України листом про розгляд та надання роз'яснення від 26.02.2014 року №11/М-433 повідомила, що на день звільнення з військової служби позивачу виповнилося 39 років, страховий стаж (з урахуванням навчання) складає 22 роки 03 місяці 14 днів, з яких 15 календарних роки 11 місяців 14 днів становила військова служба. На день звільнення з військової служби позивач не досяг 45-річного віку, чим не було дотримано п. «б» ст. 12 Закону України №2262, а тому відсутні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 як колишньому військовослужбовцю (а. с. 16 - копія листа).

Спір виник у зв'язку із тим, що Адміністрація ДПС України не підготувала та не подала необхідні документи до ГУ ПФ України в м. Києві для призначення позивачу пенсії як військовослужбовцю, відповідно до п. «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки вважає, що ОСОБА_1 не має права на даний вид пенсії.

Вирішуючи даний спір, суд керується наступним.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (далі - Закон № 2262-XII).

Редакція пункту «б» зазначеної статті змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

У певний час існували положення статті за якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників.

Так, відповідно до пункту «б» зазначеної статті в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на пенсію, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 4 квітня 2006 року № 3591-IV (набрав чинності 29 квітня 2006 року) статтю 12 Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ було викладено у новій редакції, відповідно до пункту «б» якої пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Вирішуючи питання про застосування цього закону у часі, необхідно виходити із того, що відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме -у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.

Також у Рішенні зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ військовослужбовці, за винятком тих, які проходять строкову службу, не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років.

У висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в постановах Верховного Суду України від 06.02.2012 року по справі № 21-322а11 та від 25.09.2012 року по справі № 21-230а12 зазначено наступне: закріплені ст. 22 Конституції права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України від 20 грудня 1991 р. № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, за винятком тих, які проходять строкову службу, не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугою років. За змістом висновків, зроблених Конституційним Судом України у рішеннях від 6 липня 1999 р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Встановлено, що право позивача на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «б» ст. 12 Закону №2262, виникло 10.09.2005 року, коли Закон №2262 діяв у редакції Закону від 4 липня 2002 року та надавав ОСОБА_1 право на таку пенсію.

Виходячи із висловлених вище правових позицій у рішеннях Конституційного Суду України та Верховного Суду України, правовідносини по пенсійному забезпеченню позивача виникли не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми матеріального права, які діяли на час виникнення права на пенсію, тобто Закон №2262 у редакції Закону від 04.07.2002 року.

Пункт «б» статті 12 Закону №2262 у вказаній редакції передбачає право позивача на пенсію за вислугу років, а тому відмова Адміністрації ДПС України підготувати і подати до ГУПФ України в м. Києві необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є протиправною.

У зв'язку із наведеним, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Адміністрації ДПС України щодо не підготовлення та не подання до ГУПФ України в м. Києві необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «б» ст. 12 Закону №2262 (у редакції Закону від 4 липня 2002 року), а також зобов'язання підготувати та подати необхідні документи з поданням для призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 12 Закону №2262 (у редакції Закону від 4 липня 2002 року) на підставі його заяви від 27.01.2014 року.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право позивача на пенсію закріплене законодавчо і не підлягає визнанню в судовому порядку.

Керуючись п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 4 липня 2002 року), ст. ст. 159-163, 244-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не підготовлення та не подання до ГУПФ України в м. Києві необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 4 липня 2002 року).

Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26, Ідентифікаційний код юридичної особи: 00034039) підготувати та подати необхідні документи з поданням до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_1) пенсії відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 4 липня 2002 року) на підставі його заяви від 27.01.2014 року.

Відмовити в задоволенні інших вимог.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16.05.2014 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ