Ухвала суду № 38715879, 29.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 231/347/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3786/2014

Справа № 22ц/775/3786/2014

Єдиний унікальний номер 231/347/14-ц Головуючий 1 інстанції Макаганчук В.І.

Категорія 51 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Жарової Ю.І., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» на рішення Жданівського міського суду Донецької області від 12 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Рішенням Жданівського міського суду Донецької області від 12 березня 2014 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 18000 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем без поважних причин був пропущений строк для звернення до суду, оскільки довідку МСЕК ОСОБА_1 отримав 26 липня 2013 року, а позовну заяву надав до суду лише 20 лютого 2014 року і заяви про поновлення строку на подачу позовної заяви від позивача не надходило. Крім того, доказів завдання моральної шкоди позивачу саме відповідачем немає та посилання позивача на ч.2 ст. 1167 ЦК України є необґрунтованим. Також, за даними медичної документації є декілька довідок МСЕК, що суперечать одна одній, зокрема встановленого ступеня втрати працездатності у відсотках, висновок МСЕК щодо наявності факту заподіяння моральної шкоди позивачем не надано. При цьому довідка МСЕК щодо визначення відсотку стійкої втрати професійної працездатності є підставою для розрахунку та відшкодування потерпілому матеріальної шкоди частини втраченого заробітку та не є підтвердженням факту завдання позивачу моральної шкоди. Ані в позовній заяві, ані в ході розгляду справи в суді, позивач не надав документів чи інших доказів, які підтверджують наявність факту моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, вину відповідача в її спричиненні. Також відсутні докази, які б підтверджували порядок розрахунку розміру моральної шкоди. Таким чином, не може бути справедливим рішення суду, яким на відповідача покладається відповідальність за заподіяння шкоди здоров'ю позивачу, що була спричинена потягом того часу, коли позивач не працював у відповідача, а цей час складає абсолютну більшість загального стажу роботи позивача.

Представник відповідача ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» Міняфаєва Є.В., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, який діє на підставі договору, в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, виходив з того, що позивач з 15 вересня 2009 року працював у відповідача в шкідливих умовах, внаслідок чого отримав професійне захворювання хронічну попереково-грижову радіокулопатію в фазі неповної ремісії з больовим синдромом та помірними статико-динамічними порушеннями, що призвело до втрати професійної працездатності на 40% та визнання позивача інвалідом 3 групи безстроково, ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець згідно із ст.2371 КЗпП України.

Такий висновок суду є правильним і відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 15 вересня 2009 року по 03 січня 2013 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Висновком МСЕК від 26 липня 2013 року вперше ОСОБА_1 визнано інвалідом 3 групи та встановлено 40% втрати професійної працездатності.

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 травня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1, працюючи у відповідача в якості водія автотранспортних засобів на транспортній дільниці з обслуговування вугледобуваючих підприємств в м.Кіровське, отримав хронічне професійне захворювання хронічна попереково-грижова радікулопатія в фазі неповної ремісії з больовим синдромом та помірними статико-динамічними порушеннями. При атестації робочого місця виявлені наступні шкідливі умови праці: вібрація, шум, пил переважно фіброгенної дії, напруга праці, увага, емоційна і інтелектуальна напруга, одноманітність. Рівень загальної вібрації на робочому місці складає 68 дБ, ГДР 65 дБ, 84 % робочої зміни. Категорія праці 3 кл. 1 ст. по загальній вібрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» відповідачем не спростовані, а тому доводи апелянта, що позивач не надав документів чи інших доказів, які підтверджують протиправність діяння відповідача, не беруться до уваги.

Статтею 2371 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

При цьому з Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.2371 КЗпП України.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Визначений судом розмір моральної шкоди 18000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Доводи апелянта про недоведеність факту моральної шкоди на підставі наданих позивачем документів та висновку МСЕК не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.

Є безпідставними посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, так як згідно із п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» відхилити.

Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді