Ухвала суду № 38712452, 14.05.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1276/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Міліціанов Р. В.Номер провадження 22-ц/788/925/14 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 52

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В., Ільченко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 квітня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи»

про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 03 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано неправомірним наказ №5-к від 03 лютого 2014 року ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи" в частині звільнення ОСОБА_3 з посади лікаря судово - медичного експерта відділу освідчення потерпілих, звинувачених та інших осіб за систематичне порушення трудової дисципліни та змінено формулювання причин звільнення.

Визнано ОСОБА_3 звільненою з посади лікаря судово - медичного експерта відділу освідчення потерпілих, звинувачених та інших осіб ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи" на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Стягнуто з ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи" на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність відповідачем обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

Всі доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, по суті зводяться до того, що 30 січня 2014 року була твереза. Висновок суду першої інстанції щодо того, що вона не заперечувала проти того, що у неї могли бути зовнішні ознаки сп'яніння є викривленням, оскільки вона пояснювала те, що мала не добрий вигляд через хворобу. Незаконне звільнення полягало у неправильному визначенні самої підстави звільнення та недотриманні процедури звільнення, а саме: порушенні форми та процедури складання акту №1 від 30 січня 2014 року; вона не була належним чином ознайомлена з наказом про звільнення №5 від 03 лютого 2014 року. Показання свідків, які суд прийняв до уваги при ухваленні рішення є необ'єктивними. Письмові докази, покладені в основу рішення, не можливо вважати належними та допустимими доказами.

У частині задоволення позовних вимог рішення не оскаржується.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, а начальник ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи" Генсіцький Б.І. (представник відповідача) заперечував проти них, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції по суті встановлено, що ОСОБА_3 з 05 серпня 1980 року перебувала в трудових відносинах з ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи" (Обласне бюро судмедекспертизи) працювала на різних посадах, останнім часом лікарем судово - медичним експертом відділу освідчення потерпілих, звинувачених та інших осіб.

30 січня 2014 року співробітники ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи" склали письмовий акт про перебування ОСОБА_3 на роботі в нетверезому стані, на що вказували запах алкоголю із ротової порожнини, невпевнена хода, невпевнена мова (підтягування закінчень слів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 відмовилась, підписувати акт також відмовилась.

30 січня 2014 року згідно наказу №3 ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи" позивачку було відсторонено від роботи з 14 год. 30 хв., від ознайомлення з цим наказом ОСОБА_3 відмовилась, що підтверджується актом №2.

На підставі наказу №5-к від 03 лютого 2014 року ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи" ОСОБА_3 звільнено з посади лікаря судово - медичного експерта відділу освідчення потерпілих, звинувачених та інших осіб за систематичне порушення трудової дисципліни та за появу на робочому місці в нетверезому стані. Знайомитись з цим наказом ОСОБА_3 відмовилась.

Врахуваши такі обставини суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність звільнення з роботи позивачки на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу №5-к від 03 лютого 2014 року ОСОБА_3 також звільнено і за систематичне порушення трудової дисципліни, проте докази про систематичні порушення в матеріалах справи відсутні. Наявні в матеріалах справи накази про оголошення догани ОСОБА_3 виносились у 2010-2011 роках, тому відповідно ч.1 ст.151 КЗпП України вони є погашеними.

Отже підлягає зміні формулювання причин звільнення, визначених в наказі роботодавця. ОСОБА_3 слід вважати звільненою на підставі п.7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Оскільки, запис до трудової книжки ОСОБА_3 внесено вірно, то зміну формулювання слід здійснити виключно в наказі, визнавши його в цій частині неправомірним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи", тоді як ОСОБА_3 на порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надала належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до п.7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Пунктом 25 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року N 9, передбачено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену його загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду належні, допустимі та достовірні письмові докази, які підтверджують факт появи ОСОБА_3 на роботі в нетверезому стані за встановлених обставин (а.с. 29-32).

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які є медичними працівниками, в тому числі лікарями судово-медичними експертами, які не зацікавлені у вирішенні справи на користь відповідача, підтвердили, що 30 січня 2014 року ОСОБА_3 з'явилась на роботі в нетверезому стані.

Колегія суддів також приймає до уваги, що при обранні виду стягнення, в даному випадку звільнення ОСОБА_3 з роботи роботодавець врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу ОСОБА_3, яка у 2010-2012 роках неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності, їй оголошувались догани (а.с. 37, 39, 44).

Крім того, колегія суддів враховує, що сторони в судовому засіданні апеляційного суду визнали, що робочий час для позивачки 30 січня 2014 року був з 08 год. 30 хв до 16 год. 45 хв. та те, що ОСОБА_3 станом на 30 січня 2014 року не була членом профспілки, яка діє в ОКЗ "Сумське обласне бюро судово - медичної експертизи".

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 квітня 2014 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -