Постанова № 38707146, 24.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 р. Справа № 804/14236/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського оркужного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у вигляді незаконно отриманих матеріального забезпечення та соціальних послуг у розмірі 1583, 97 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю непогашеної заборгованості відповідача у добровільному порядку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533-III від 02.03.2000р. (далі- Закон N 1533-III) зазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 21 Закону N 5067-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Відповідно до положень статті 22 Закону N 5067-VI, встановлено, що одними із основних завдань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є, зокрема, реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції та здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" , управління майном.

06.08.2009 року ОСОБА_2 був зареєстрований у Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська, 13.08.2009 р. За наказом №НТ090813 відповідач на підставі особистої заяви отримав статус безробітного і перебував на обліку у Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровську як безробітний з 13.08.2009р. по 30.08.2010р., отримуючи допомогу по безробіттю як застрахована особа без урахування страхового стажу відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч. 1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307.

28.09.2010р. ОСОБА_2 звернувся до позивача із письмовою заявою, у якій просив зняти його з обліку з 22.09.2010р., у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання у АДРЕСА_1.

Пункт 18 ч. 2 ст. 22 Закону N 5067-VI визначається, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері соціальної політики, державної податкової політики та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а в разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Так, керуючись положеннями Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська було здійснено перевірку достовірності даних, які є підставою для виплати відповідачу матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до центру зайнятості під час її реєстрації та протягом звітнього періоду перебування ОСОБА_2 на обліку в центрі зайнятості зі статусом безробітнього.

В результаті проведеної перевірки позивач встановив, що громадянин ОСОБА_2 у зверненні із його паспортними даними у розділі "місце проживання" було встановлено неможливість зняття з обліку відповідача саме з 22.09.2010р., у зв'язку з тим, що згідно штемпелем у паспорті, проставленим Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України, відповідача було знято з реєстрації місця проживання в Амур-Нижньодніпровському районі від 08.06.2010р.

28.09.2010р. ОСОБА_2 повторно було написано заяву щодо зняття його з обліку у Лівобержному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська з 09.06.2010р.

Згідно з а. 11 п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007р., громадяни, зареєстровані к такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня, що настає після зняття з реєстрації місця проживання у разі переїзду в іншу місцевість (район, місто) або закінчення строку реєстрації місця проживання.

Таким чином, ОСОБА_2 було знято з обліку Лівоберженого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська з 09.06.2010р., проте матеріальну допомогу отримував до 30.08.2010р.

Загальна сума переплачених позивачем коштів складає 1583, 97 грн.

З метою повернення даних коштів, 04.10.2010р. відповідача було викликано до Лівобережного районного центу зайнятості м. Дніпропетровська ОСОБА_2 письмово зобов'язався повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 1583, 97 грн.

Наказом Лівобережного районного центу зайнятості м. Дніпропетровська №15 від 18.11.2010р. прийнято рішення про вжиття заходів по стягненню коштів в сумі 1583, 97 грн., отриманих відповідачем внаслідок несвоєчасного подання відомостей про обставини, які впливають на умови виплати забезпечення.

Зазначений наказ, було отримано ОСОБА_2 20.11.2010р.

Відомості щодо оскарження даного наказу відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 N 60/62 постанова Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009р. за № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009р. за № 232/16248 (далі- Порядок №60/62) у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 Порядку №60/62, а саме рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Таким чином на період з 09.06.2010р. по 30.08.2010р. відповідач незаконно отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальна вартість яких склала 1583, 97 грн.

У статті 36 Закону N 1533-III встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно ж до частини третьої зазначеної статті, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи (Частина 4 ст.36 Закону України №1533-III).

Пункт 6.14. Порядку №307 передбачає, що у разі якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Зазначеною нормою також встановлено, що у випадку відмови безробітнього добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, заборгованість ОСОБА_2 перед державним бюджетом України у вигляді незаконно отриманих матеріального забезпечення та соціальних послуг складає 1583, 97 грн.

У добровільному порядку зазначені кошти відповідач не сплачує.

З огляду на викладене адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р 37173001012050 в ГУДКСУ Дніпропетровської області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37274485) заборгованість у вигляді незаконно отриманих матеріального забезпечення та соціальних послуг у розмірі 1583, 97 грн. (тисяча п'ятсот вісімдесят три гривні дев'яносто сім копійок).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський