Постанова № 38707113, 25.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 р. Справа № 2а/0470/9900/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Оріон" до начальника відділу податкового контролю та аналітичної робити управління податкового контролю юридичних осіб Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Шаблій Н.М.; Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та змісту Акту від 29.04.2011р. №607/231/13448452, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Оріон" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 28.10.2013р., просить:

визнати протиправними дії начальника відділу податкового контролю та аналітичної робити управління податкового контролю юридичних осіб Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Шаблій Н.М. у вигляді самостійного визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП "Оріон" та ПП "Нафтатранссервіс", ТОВ ВТФ "Авіас", ТОВ "Контанго Трейд", ПП "Нікос", ТОВ НВП "ЄСМ", ПП "Агрометторг", ТОВ "Енергомашпроект" та зазначення інформації щодо нікчемності даних правочинів у висновках Акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Оріон" від 29.04.2011р. №607/231/13448452;

визнати протиправною бездіяльність Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у вигляді неприйняття на підставі Акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Оріон" від 29.04.2011р. №607/231/13448452 податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що прийнятий відповідачем акт суперечить законодавству з питань оподаткування та висновки щодо нікчемності правочинів між ПП "Оріон" та ПП "Нафтатранссервіс", ТОВ ВТФ "Авіас", ТОВ "Контанго Трейд", ПП "Нікос", ТОВ НВП "ЄСМ", ПП "Агрометторг", ТОВ "Енергомашпроект" є безпідставними та такими, що не грунтуються на положеннях закону, оскільки висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів із ПП "Оріон" обумовлені укладанням позивачем правочинів, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також ненаданням до перевірки паспортів якості, сертифікатів походження, транспортних документів, що засвідчують транспортування продукції (товарів). Однак законодавством не передбачено даних документів як первинних для бухгалтерського та податкового обліку.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях на адміністративний позов, полягає у тому, що дана позовна заява не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з тим, що акт-це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Тому винесений акт за своїм змістом не є актом індивідуальної дії, тому не створює і не припиняє права чи обов'язки особи, а відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, у зв'язку з чим, на думку відповідача, даний позов не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а провадження по справі підлягає закриттю.

Дослідивши чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Оріон" (далі по тексту - ПП "Оріон", підприємство, і.к. 13448452) 14.02.1992р. зареєстроване Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області (перереєстроване 18.02.1998р.) та 23.03.1992р. взято на облік платників податків у Південній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (правонаступник - Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області).

Згідно Довідки з ЄДРПОУ, ПП "Оріон" має такі види діяльності за КВЕД-2010: 46.71оптова торгівля твердим, рідким,газоподібним паливом і подібними продуктами; 43.29 інші будівельно-монтажні роботи; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду); 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

У період з 22.04.2011р. по 26.04.2011р. згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу від 02.12.10 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), на підставі наказу керівника від 21.04.2011р. №765 та направлення на перевірку №470/231, начальником відділу податкового контролю та аналітичної робити управління податкового контролю юридичних осіб Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Шаблій Н.М. було проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Оріон" з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.

За результатами проведеної перевірки, посадовими особами Південній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Оріон" від 29.04.11 №607/231/13448452, яким встановлено, що відповідно до ст. 202, 203, 234, п.1,2 ст. 215, п.1 ст.216 Цивільного кодексу України, правочини здійсненні платником податку в січні 2011 року з ПП "Нафтатранссервіс", ТОВ ВТФ "Авіас" , ПП "Контанго Трейд" , ПП "Нікос" та ТОВ НВП "ЄСМ" , ПП "Агрометторг", ПП "Нафтатранссервіс", ТОВ "СПКБ "Енергомашпроект" мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Ці правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства , вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами, в результаті чого в порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) ПП "Оріон" завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на 186 520, 00 грн., завищено податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2010 року на суму 187 072, 00 грн., ст. 185-187, 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VІ ВР (зі змінами та доповненнями) завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на 186 120, 00 грн. ,завищено податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2011 року на суму 187 072, 00 грн.

На стор. 42 Акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Оріон" від 29.04.11 №607/231/13448452 міститься відмітка про відмову у підписанні та отриманні зазначеного акту посадовою особою директором ПП "Оріон" Кім В.І., про що податковим органом складено Акт №469/231 від 29.04.2011р.

Підприємство звернулось до податкового органу із запитом вих. №20 від 05.03.2012р. щодо отримання інформації з приводу винесення податкових повідомлень-рішень на підставі Акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Оріон" від 29.04.11 №607/231/13448452.

На зазначений запит, Криворізька південна МДПІ направила відповідь (вих. №317/10/231 від 22.03.2012р.)., у якій було зазначено про неприйняття податкових повідомлень-рішень на підставі зазначеного акту перевірки.

Позивач повторно звернувся до податкового органу (лист за вих. №24 від 18.04.2012р.) із вимогою щодо прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень на підставі Акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Оріон" від 29.04.11 №607/231/13448452 з метою оскарження незаконно включених до податкового обліку підприємства сум податкових зобов'язань та податкового кредиту на податок на додану вартість у судовому порядку.

Відповідач на дане звернення надав відповідь (за вих. №8168/10/221 від 22.06.2012р.), повторно зазначивши про неприйняття податкових повідомлень-рішень на підставі вищевказаного акту перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.21.1.1 та 21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримувати Конституції та діяти виключно у відповідності з цим кодексом та іншими законами України, іншими нормативно правовими актами. Не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ та організацій.

Згідно з пунктами 201.1, 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України від 17.05.01 № 2406-ІП "Про підтвердження відповідності": сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Згідно договорів укладеними між ПП "Оріон" та підприємствами постачальниками і покупцями, якість продукції повинна підтверджуватися доданими до договору паспортом якості та сертифікатом походження заводу виробника і відповідати стандартам, діючим на території України.

Таким чином отримані від постачальників супровідні документи на товар, а саме сертифікат походження та якості заводу - виробника в подальшому передані покупцям разом з проданою продукцією.

Зберігання даних документів, як первинних для бухгалтерського та податкового обліку законодавством не передбачено.

Відсутність вказаних документів (паспортів якості, сертифікатів походження, транспортних документів, що засвідчують транспортування продукції) не впливає на фінансові результати ведення бухгалтерського та податкового обліку, щодо товарів , які придбавало та в подальшому продавало ПП "Оріон".

Відповідно до ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 (із змінами та доповненнями від 07.06.10 № 372), згідно якого: первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 зазначеного положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяги господарської діяльності, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи містять необхідні реквізити та оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999р., відображені та перелічені в Акті перевірки ПП "Оріон" від 29.04.11 №607/231/13448452. За результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядок їх обліку в бухгалтерському та податковому обліку.

Фактично висновки відносно удаваності правочинів ПП "Оріон" з наступними контрагентами по ланцюгу постачання грунтуються у зв'язку із ненаданням до перевірки паспортів якості, сертифікатів походження, транспортних документів, що засвідчують транспортування продукції (товарів). Однак законодавством не передбачено даних документів як первинних для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно договорів ПП "Оріон" з контрагентами - Постачальниками ПП "Нафтатранссервіс", ТОВ ВТФ "Авіас" , ТОВ "Контанго Трейд", ПП "Нікос": умови поставки - самовивіз (право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару на складі постачальника, при чому "передача" не означає терміновий вивіз товару ) . Датою поставки продукції вважається дата товарної накладної постачальника, яка передається Покупцю при передачі товару, а не при його вивозі з території Постачальника).

Відповідно своїм контрагентам Покупцям ПП "Оріон" так само відвантажувало талони, для перевезення яких немає необхідності використовувати будь-які транспортні засоби, а відтак немає потреби оформляти товарно-транспортні документи , або будь-як інші транспортні документи щодо цих операцій.

Відповідно до матеріалів акту перевірки такими операціями є :

ПП "Нафтатранссервіс" : видаткова накладна №12 від 05.01.2011 р. ; видаткова накладна №2 від 03.01.2011 р. ; видаткова накладна №1 від 03.01.2011 р. ; видаткова накладна №13 від 05.01.2011 р. (стор. 7 акту перевірки );

ТОВ ВТФ "Авіас" : видаткова накладна №72 від 06.01.2011 р. ; видаткова накладна №117 від 10.01.2011 р. ; (стор. 14 акту перевірки );

ТОВ НВП "ЕСМ": видаткова накладна №20 від 31.01.2011 р. ; видаткова накладна №21 від 31.01.2011 р. ; видаткова накладна №42 від 31.01.2011 р. ; видаткова накладна №44 від 31.01.2011 р. ; видаткова накладна №45 від 31.01.2011 р. ; видаткова накладна №46 від 31.01.2011 р. ; (стор.34 акту перевірки);

ПП "Агрометторг": видаткова накладна №40 від 05.01.2011 р.; видаткова накладна №43 від 31.01.2011 р. (стор.35 акту перевірки);

ТОВ "СПКБ "Енергомашпроект": видаткова накладна №41 від 03.01.2011 р.(стор.37 акту перевірки).

Відповідно п.11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, зареєстрованих в Міністерстві України 20.02.98 за №128/2568 перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у продавця (Вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Таким чином, екземпляри товарно-транспортних накладних знаходяться у підприємств - контрагентів ПП "Оріон" постачальників (Вантажовідправників) та покупців (Вантажоотримувачів).

А саме головне це те, що за відсутності товарно-транспортної накладної підприємство не має права віднести до складу валових витрат витрати по перевезенню, навантаженню і розвантаженню товару. Саме для цих операцій товарно-транспортна накладна є первинним документом . Витрати по перевезенню, навантаженню і розвантаженню товару ПП "Оріон" і не декларувало в своїй податковій звітності . Підприємство в своєму бухгалтерському і податковому обліку відображувало лише операції, які підтверджені належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох із сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їх на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим, висновок суду стосовно нереальності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

-правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

-правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, договори купівлі-продажу, поставки не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Крім того, акт перевірки не тільки не містить посилань на те, яким чином виразижено намір позивача порушити публічний порядок, але і не доводить факт умислу на порушення публічного порядку та не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Так, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органу мають право звертатися до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльність Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у вигляді неприйняття на підставі Акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Оріон" від 29.04.2011р. №607/231/13448452 податкового повідомлення-рішення слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 86 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Пунктом 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно із п. 7. ІV розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України N 984 від 22.12.2010р. - за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

На момент прийняття рішення по даній справі всупереч положенням ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення - рішення за результатами перевірки, що оформлені Актом про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Оріон" від 29.04.11 №607/231/13448452 відповідачем не винесено.

З огляду на викладене позов Приватного підприємства "Оріон" до начальника відділу податкового контролю та аналітичної робити управління податкового контролю юридичних осіб Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Шаблій Н.М.; Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та змісту Акту від 29.04.2011р. №607/231/13448452 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії начальника відділу податкового контролю та аналітичної робити управління податкового контролю юридичних осіб Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Шаблій Н.М. у вигляді самостійного визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Оріон» та ПП «Нафтатранссервіс», ТОВ ВТФ «Авіас», ТОВ «Контанго Трейд», ПП «Нікос», ТОВ НВП «ЄСМ», ПП «Агрометторг», ТОВ «Енергомашпроект» та зазначення інформації щодо нікчемності даних правочинів у висновках Акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Оріон» від 29.04.2011р. №607/231/13448452;

Визнати протиправною бездіяльність Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у вигляді неприйняття на підставі Акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Оріон» від 29.04.2011р. №607/231/13448452 податкового повідомлення-рішення.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський