Рішення № 38704934, 13.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5031/14 13.05.14За позовом товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс"

до Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 260 969,15 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача: Гарапач Н.Є. (дов. № 59 від 03.03.14)

Від відповідача: Трокоз О.В. (дов. № 058/10-1937 від 14.03.14)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням договору підряду № 142 від 14.10.2011 в розмірі 2 60 969,15 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2014 порушено провадження у справі №910/5031/14 та призначено до розгляду на 17.04.2014.

Представники сторін з'явилися в судове засідання 17.04.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні у зв'язку з тим, що відповідач не порушував жодним чином умови Договору і додаткових угод до нього та бюджетного законодавства, наголосив, що вини відповідача у затримці фінансування з міського бюджету немає, а він не відмовляється виконувати свої зобов'язання за Договором, робить все можливе для забезпечення фінансування з міського бюджету, а також те, що задоволення позовних вимог потягне за собою невиправдане і незаконне збільшення суми боргу, що підлягатиме стягнення з бюджету міста Києва.

Розгляд справи відкладено на 13.05.2014.

В судове засідання 13.05.2014 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2011 між Головним управлінням житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс»(далі позивач) був укладений Договір підряду № 142(далі Договір).

Протягом дії Договору відбулися наступні зміни:

Додатковою угодою № 4 від 28.12.2012 внесені зміни до Договору, що пов'язані з реорганізацією Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом приєднання до Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В подальшому, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.11.2012 № 2058 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2012 № 369 Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано в Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(далі відповідач).

Відповідно до предмету Договору, що визначений розділом 1 Договору, відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи по заміні та модернізації ліфтів в житловому будинку по вулиці Рибальській, 13 п. 2 у відповідності до Договірної ціни (Додаток № 1), та у терміни, які зазначені у Календарному плані (Додаток № 2), що є додатками до Договору та його невід'ємними частинами.

Ціна Договору визначена в п. 3.2. Договору та згідно Договірної ціни, що є Додатком № 1 до Договору, та на день укладання Договору становила 250 485,00 грн. (разом з ПДВ).

Відповідно до п. 4.1. Договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за виконані позивачем роботи на підставі підписаних позивачем, відповідачем та службою технічного нагляду Актів прийому-передачі обладнання, Актів прийому-передачі проектно-вишукувальних робіт, Актів виконаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного фінансування на закупівлю робіт з заміни та модернізації ліфтів у житловому будинку по вул. Рибальській, 13 п. 2 у м. Києві на свій реєстраційний рахунок.

30.12.2011 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору.

Відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 до Договору, у зв'язку з відсутністю фінансування, закінченням бюджетного періоду, сторони домовились відстрочити терміни виконання та прийомки Робіт на 2012 рік відповідно до бюджетних призначень та обсягів реального фінансування в сумі 250 485,00 грн. в т.ч. ПДВ, а також домовились про перенесення обсягів робіт і їх оплати на 2012 рік за умови наявності бюджетних призначень та надходження коштів на реєстраційні рахунки замовника.

Відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди № 3 від 10.05.2012 до Договору сторонами внесені відповідні зміни до п. 3.2 Договору та встановлена ціна договору в сумі 250 296 грн., в т.ч. ПДВ 41 716,00 грн.

Крім того, сторонами було укладено трьохсторонню додаткову угоду № 4 від 28.12.2012 до Договору щодо правонаступництва, зміни реквізитів замовника, а також про те, що оплата за фактично виконані роботи у 2012 році в сумі 250 296 грн., в т.ч. ПДВ буде здійснена замовником у 2013 році на умовах відстрочки платежу після затвердження річних кошторисних призначень та фактичного надходження коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Проте, ні у 2012 році, ні у 2013 році від відповідача коштів, за виконані по Договору роботи, не надходило.

Як свідчать матеріали справи, виконання робіт по заміні та модернізації ліфту в житловому будинку по вул. Рибальській, 13, були виконані позивачем в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними позивачем, відповідачам та службою технічного нагляду Актами прийому-передачі обладнання, Актами прийому-передачі проектно-вишукувальних робіт, Актами виконаних робіт форми КБ-2в та Довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, які датовані 07.06.2012, на загальну суму 250 296,00 грн.

Отже, станом на 20.03.2014 заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи по Договору № 142 від 14.10.2011 становить 250 296,00 грн.

Позивачем з метою досудового врегулювання спору 14.06.2013 на адресу відповідача було направлено претензію за вих. № 417 від 14.06.2013 про сплату суми заборгованості та штрафних санкцій за порушення строків розрахунку за виконані роботи, але претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував, що він не відмовляється від виконання умов договору, а його вини у неоплаті виконаних робіт немає, оскільки кошти які він мав сплатити мали надійти з міського бюджету, проте не надійшли.

Проте суд зазначає, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов 'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов 'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов 'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов 'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.».

Крім того, відповідно до п. 4.1. Договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за виконані позивачем роботи на підставі підписаних позивачем, відповідачем та службою технічного нагляду Актів прийому-передачі обладнання, Актів прийому-передачі проектно-вишукувальних робіт, Актів виконаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного фінансування на закупівлю робіт з заміни та модернізації ліфтів в житловому будинку по вул. Рибальська, 13, п.2 у м. Києва на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтями 46- 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 46 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт та послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету.

Таким чином, законодавство України не прив'язує виконання місцевого бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Окрім того, неможливо погодитися з посиланням відповідача на чч. 1,2 ст. 49 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності у розпорядників бюджетних коштів бюджетних асигнувань. Дана норма регламентує лише механізм здійснення казначейством розрахункового обслуговування рахунків розпорядників бюджетних коштів, а не порядок виконання договірних зобов'язань бюджетних установ.

Тому отримання бюджетного фінансування на здійснену відповідачем закупівлю робіт не можна розглядати як подію, яка неминуче настане, в розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України. Також, дана обставина не є відкладальною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність коштів не свідчить про ненастання обов'язку виконання зобов'язання.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання щодо видатків бюджету або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні здійснення пріоритетних заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів, узятих на облік органами Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством; обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році. У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

Відповідно до п. 3.4. Договору обсяг закупівлі робіт може бути зменшено відповідно до реальної потреби в закупівлі, наявності бюджетних призначень та реального фінансування. Відповідно до обсягів реального фінансування, передбачених у кошторисі, умови договору та зобов'язання сторін підлягають корегуванню, що оформляється додатковою угодою. Проте, відповідач цією умовою Договору не скористався, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 250 296,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 716,00 грн.

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Головного управління державного казначейства у м. Києві чи Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у Відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та відсутності коштів на реєстраційному рахунку не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати здійснених позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 250 296,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 7 042,58 грн.

Суд зазначає, що основною причиною затримки оплати боргу є затримання перерахунку коштів спеціальними фондом бюджету міста Києва. Тобто затримання перерахунку коштів позивачу сталося не з вини відповідача.

Суд враховує, що стягнення пені у зазначеному розмірі призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану бюджету міста Києва, і як наслідок до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати, зростанню заборгованості по сплаті обов'язкових платежів до бюджету, тощо, в зв'язку з чим суд зменшує розмір пені до 100 грн.

Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, фінансово-економічний стан підприємства, враховуючи відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання через невчасне його фінансування спеціальним фондом бюджету міста Києва, прийшов до висновку про обґрунтованість зменшення розміру пені у зв'язку з наступним:

Оскільки, всі сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Матеріалами справи доведено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, враховуючи відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання через невчасне його фінансування спеціальним фондом бюджету міста Києва, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання по договору, до 100 грн. В решті частини стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 625,21 грн. та інфляційні збитки в розмірі 2 005,37 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, у зв'язку з викладеним підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1 625,21 грн. та інфляційні збитки в розмірі 2 005,37 грн. згідно розрахунку позивача, який суд вважає правомірним.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. В.Житомирська, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 33695540) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (02093, м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, буд. 24-А, код ЄДРПОУ 05472637) основний борг в розмірі 250 296(двісті п'ятдесят тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 00 коп., пеню в розмірі 100(сто) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 625(одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн. 21 коп., інфляційні збитки в сумі 2 005(дві тисячі п'ять) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 5 219(п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 38 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 16.05.2014