Ухвала суду № 38702758, 13.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р. Справа № 1423/10039/2011

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ПозивачОСОБА_5 (паспорт)Представник позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на Постанову Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради про оспорювання рішення № 48/55 від 06 вересня 2010 року "Про розгляд протесту прокуратури м. Миколаєва від 22.07.10 № 2725 вих. на п.8 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 № 35/54", треті особи ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради про оспорювання рішення № 48/55 від 06 вересня 2010 року "Про розгляд протесту прокуратури м. Миколаєва від 22.07.10 № 2725 вих. на п.8 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 № 35/54".

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 серпня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської міської ради № 48/55 від 06 вересня 2010 року "Про розгляд протесту прокуратури м. Миколаєва від 22.07.10 № 2725 вих. на п.8 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 № 35/54".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 19 червня 2009 року Миколаївською міською радою було прийняте рішення № 35/34, пунктом 8 розділу 2 якого передбачалось: «Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м для передачі у спільну сумісну власність, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, а також: «Надати ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 1000 кв.м. із домоволодіння загальною площею 1083 кв.м для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с. 5).

На виконання цього рішення позивачам був виданий державний акт про право власності на земельну ділянку серп ЯЕ № 502547 (а.с. 6).

22 липня 2010 року прокурор міста Миколаєва за вихідним номером 2725вих був внесений протест, у якому прокурор вимагав про скасування рішення № 35/54 від 19 червня 2009 року у згаданій частині.

В обґрунтування протесту прокурор посилався про те, що під час підготовки оскаржуваного рішення була використана технічна документація, що була неповною, через що оскаржуваним рішенням позивачам була виділена земельна ділянка, що знаходиться під будівлями, що належать ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Спираючись про такі обставини, прокурор наполягав на задоволенні позову.

6 вересня 2010 року Миколаївська міська рада прийняла рішення № 48/55, яким вказаний протест прокурора задовольнила та пункт 8 розділу 2 свого ж рішення № 35/54 - скасувала.

Пункт 8 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 35/54 від 19 червня 2009 року є актом разової дії, який застосовується однократно. В частині затвердження технічної документації він є виконаним самим фактом його проголошення, в іншій частині - фактом видачі державного акту.

При цьому Конституційний Суд України у абзаці 6 пункту 5 мотивувальній частини свого рішення № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування розтлумачив, що такі акти органів місцевого самоврядування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, через що не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Пункт 8 розділу 2 рішення миколаївської міської ради № 35/54 від 19 червня 2009 року породив правовідносини, за змістом яких позивачі отримали у власність земельну ділянку; проти зміни цих правовідносин позивачі заперечують. Конституційний Суд України же у абзаці 5 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 7-рп/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність /стаття 3/. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед фізичними особами /зокрема - позивачами/. За такого, як зазначив далі Конституційний Суд, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Оскаржуване рішення ж є прийнятим всупереч вимог діючого законодавства та поза межами компетенції позивача, а отже підлягає скасуванню.

Разом з тим, як вибачається з матеріалів справи та апеляційної скарги відповідача право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_10 ОСОБА_11. При цьому, житловому будинку літера «Г» та гаражу літера «Л», по АДРЕСА_1, які належать заявнику на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.09.06 №1897 було надано нову адресу - АДРЕСА_2.

Право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_12. На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.05.07 №1041 13/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_13 надано нову адресу АДРЕСА_3, яка пізніше придбана громадянином ОСОБА_12.

Вищезазначені об'єкти нерухомого майна розміщено в межах земельної ділянки, яка згідно з пунктом 8 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 №35/54 надана у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Захист порушених прав ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повинен здійснюватись в судовому порядку шляхом скасування пункту 8 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 № 35/54 за позовом зацікавлених осіб, а не шляхом іншого порушення законодавства України та самостійного скасування відповідачем раніше прийнятого рішення.

Щодо строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Статтею 99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлений шестимісячний строк, що обчислюється з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про те, що її права порушені.

Матеріали справи свідчать, що оскаржуване рішення було прийняте без участі позивачів, про його прийняття позивачі не сповіщались, свого фактичного виконання, очевидного для позивачів, воно не мало.

Позивачі стверджують, що про те оскаржуване рішення дізнались з листа Миколаївської обласної державної адміністрації № Г-222-11 від 28 лютого 2011 року, доказів протилежного суду не надано.

Наведені обставини свідчать про те, що строк для звернення до суду позивачам слід обраховувати з 28 лютого 2011 року; протягом шести місяців з цієї дати позивачі звернулись до суду із цим позовом.

Отже, строк для звернення за оскарженням цього рішення до суду позивачами не порушений.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, - залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 серпня 2013 року по справі № 1423/10039/2011, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 14 травня 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль