Ухвала суду № 38702729, 08.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 р. Справа № 876/8048/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року у адміністративній справі №819/547/13-а за позовом Спільного малого підприємства «Домекс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Спільне мале підприємство «Домекс» звернулося до суду із позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0001472305/0/35218 та №0001462305/0/35217 від 08.06.2005 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що донарахування податковим органом СМП фірмі «Домекс» податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставними, оскільки з боку платника податків відсутні порушення норм податкового законодавства.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2005 року позовні вимоги частково задоволенні, а саме визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.06.2013 року № 0001472305/0/35218 в частині донарахування 48350 грн. податку на прибуток та 13837,5 грн. фінансових санкцій, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року постанову Господарського суду Тернопільської області в частині відмови в задоволенні вимог позивача скасовано, в іншій частині - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2008 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року скасовано, а справу направлено до Львівського апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2005 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2013 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 року скасовано, а справу направлено на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення рішення від 08.06.2005 року № 0001462305/0/352517 по податку на додану вартість в частині нарахування основного платежу в сумі 7685,5 грн. та штрафних санкцій в сумі 3843 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнято щ порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 7 Закону України «Про платок на додану вартість» та ст.ст. 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення полову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони в судове засідання не з'явились хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку дотримання відповідачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.05.2005 року про що складено Акт №1734/23-05/21157585 від 06.06.2005р.

На підставі акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001462305/0/35217 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91032,75 грн., в тому числі 60683,50 грн. основного платежу та 30344,25 грн. штрафних санкцій. Дане повідомлення-рішення прийнято за висновками по порушення позивачем п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; № 0001472305/0/35218 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 111667,55 грн., в тому числі 78870,50 грн. основного платежу та 32797,05 грн. штрафних санкцій. Дане повідомлення-рішення прийнято за висновками по порушення позивачем п.п.4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що з наданих позивачем актів прийому-передачі та з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були надані послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на оплату спірних послуг, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

При проведенні перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем вимог п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні валового доходу за 2004 рік на 3143,75 грн. та за 1 квартал 2005 року на 380,00 грн., що зумовлено заниженням суми приросту запасів на вартість малоцінних предметів, яка при їх придбанні не враховувалась при визначенні приросту, а списувалась на рах. 92 «Адміністративні витрати» за відсутності будь-яких актів на списання.

Відповідно до п.6 Стандарту 9 «Запаси» Стандартів бухгалтерського обліку України, затверджених Наказом Мінфіну від 20.10.1999р. № 246, запаси включають малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Згідно п.23 вартість МШП, що передаються в експлуатацію, виключається зі складу активів з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичної експлуатації.

Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.1999 року №291, малоцінні необротні активи обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи», з використанням відповідних субрахунків (11.2).

Позивачем вартість придбаних запасів обліковувалась на рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» і списувалась на витрати рахунку 92 без нарахування зносу і застосування для цієї операції відповідного рахунку (рах. 132).

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді (рядок 01.2 Декларації по податку на прибуток).

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді (рядок 4.2 Декларації по податку на прибуток).

Відповідно до п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку у підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі-запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Приріст (убуток) балансової вартості запасів відображається у додатку К1 (Наказ Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143) до декларації по податку на прибуток за відповідний податковий період.

Перевіркою також встановлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні валових витрат на 81100 грн., пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей та послуг, що зумовлено включенням до складу витрат витрати на придбання таких товарно-матеріальних цінностей, не підтверджених первинними бухгалтерськими документами.

До перевірки реєстри синтетичного та аналітичного обліку, первинні бухгалтерські документи були представлені позивачем не в повному об'ємі і підтвердили із здекларованих валових витрат в сумі 484,3 тис. грн. лише витрати на 403,2 тис. грн., при цьому поважних причин неподання таких документів для перевірки позивачем не наведено.

Крім цього, в ході перевірки було встановлено порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі факсових копій податкових накладних, а не оригіналів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого врахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, врахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вказано в акті перевірки та випливає із позовної заяви на момент перевірки оригіналів податкових накладних, перелічених розділі 2.5 акту перевірки, у позивача не було. Відтак, позивач має право на включення зазначених сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту не у декларації за липень 2003 р.; квітень, липень, серпень, жовтень 2004 року, березень 2005 року, а у червні 2005 року, коли оригінали накладних було отримано.

Також підприємством було включено в склад валових витрат витрати, в оплату робіт, наданих ЗАТ Львівським інститутом менеджменту, пов'язаних з навчанням та укладанням іспиту працівника підприємства за програмою «фахівець з питань торгівлі цінними паперами» (акт виконаних робіт від 05.09.04р.на 944грн.), та встановлення Козівським РЕМ ящика зовнішньої установки на вводі до будівлі побутового споживача (приватного будинку) в с. Яструбово (рахунок від 23.09.02р. на 134,20грн.) Зазначені витрати по своїй суті не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, тому мало місце порушення пп.5.3.1, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями. Іншого позивачем не доведено і не обґрунтовано.

Що стосується завищенні валових витрат на 193400 грн. в результаті включення до їх складу вартості отримання консультаційних послуг, то підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

З наданих позивачем актів прийому-передачі та з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були надані послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на оплату спірних послуг, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.

Крім цього, перевіркою було виявлено порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у включенні до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, перераховану позивачем спочатку при отриманні попередньої оплати, а потім при отриманні податкових накладних.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 06 міс.2013 р. на 240262 грн., судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року у адміністративній справі №819/547/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс