Постанова № 38701807, 24.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 9104/134716/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Хобор Р. Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року по справі №2а - 0770/2145/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій протиправними, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світязь» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області і просило про визнання протиправними дій по внесенню до Акту перевірки №807/22 - 02/13599852 від 07 червня 2012 року висновків про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 232 459 гривень 55 коп., заниження податку на додану вартість у розмірі 187 429 гривень 65 коп. та про донарахування суми 1 106 гривень 16 коп. податку з доходів фізичних осіб.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач, проводячи позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року, дійшов до помилкового висновку про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат 1 013 518 гривень 21 коп., в тому числі 83 333 гривні 33 коп. - оплату вартості отриманих юридичних послуг від ТОВ «Укрпромцентр» згідно з договором про надання юридичних послуг №3 - 7 від 02 липня 2010 року та Актом №30/11 здачі - прийняття робіт (надання послуг), які за висновком відповідача не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Також, 60 000 гривень, як оплати вартості отриманих послуг з оренди металевого риштування від ТОВ «Регіональна промислово - будівельна компанія» згідно з Договором оренди №1 від 11 січня 2011 року, акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг) по яких оформлені не належним чином. Безпідставними є висновки про включення 793 814 гривень 88 коп. вартості будівельних робіт, одержаних позивачем від ПП фірма «Укрпромцентр» та ТОВ «Регіональна промислово - будівельна компанія», які на думку відповідача не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Крім цього, сума податку 76 370 гривень, що безпідставно задекларована позивачем як показник у рядку 06.6 податкової декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду». Тому, вважає, що відповідач помилково вчинив дії по внесенню до Акту перевірки №807/22 - 02/13599852 від 07 червня 2012 року висновків про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 232 459 гривень 55 коп. за період із 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року. Відповідач протиправно здійснив дії по внесенню до вищезазначеного Акту перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 187 429 гривень 65 коп., так як включення позивачем податку на додану вартість в сумі 187 429 гривень 65 коп. з господарських операцій з приватним підприємством фірма «Укрпромцентр» на суму 16 666 гривень 67 коп. за надані юридичні послуги, з товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна промислово - будівельна компанія» на суму 12 000 гривень за надані послуги оренди металевого риштування, по операціях з приватним підприємством фірма «Укрпромцентр» та товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна промислово - будівельна компанія» на суму 158 762 гривні 98 коп. за виконані будівельні роботи, до податкового кредиту було здійснено правомірно, згідно приписів податкового законодавства України та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, позивач зазначає, що міжнародні телефонні розмови (роумінг) не підпадають під ознаки додаткового блага, так як вони були пов'язані із виконанням працівниками позивача своїх трудових обов'язків. В ході перевірки відповідачем не доведено, що відповідні телефонні розмови здійснювались працівниками для власних потреб, у зв'язку з чим відсутній обов'язок сплачувати з перерахованих зі сплачених коштів в сумі 7 370 гривень 94 коп. за міжнародні телефонні розмови податку з доходів фізичних осіб. Тому, неправомірними є і дії відповідача по внесенню до Акту перевірки висновку про донарахування 1 106 гривень 16 коп. податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії по внесенню до Акту перевірки №807/22 - 02/13599852 від 07 червня 2012 року висновків про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 221 509 гривень 55 коп. та про заниження податку на додану вартість у розмірі 187 429 гривень 65 коп.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і прийняти у цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт перевірки і є носієм доказової інформації. Тому акт перевірки не порушує права позивача і відповідно не спричиняє для нього негативних наслідків, тому заявлена позивачем вимога не може бути предметом розгляду в адміністративному судочинстві. Посадові особи час проведеної перевірки позивача діяли правомірно, лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначає відповідач, судом першої інстанції не було враховано, що Акти здачі - прийняття робіт, які були представлені позивачем під час перевірки на підтвердження одержання ним послуг з оренди металевого риштування площею і підставності для включення сум витрат по вказаних актах до валових витрат позивача, оформлені не належним чином. Відповідач також зазначає, що відповідно до укладених між позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» договорів підряду № 84/09/10 від 24 вересня 2010 року, №85/09/10 від 20 вересня 2010 року, №74/10/10 від 22 жовтня 2010 року, №110105550 від 13 січня 2011 року, позивач, як Субпідрядник зобов'язався своїми силами і засобами виконати усі роботи і жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони. У даному випадку позивач не мав права без письмової згоди Замовника залучати до виконання будівельних робіт інші субпідрядні організації, зокрема: ПП фірма «Укрпромцентр» та ТОВ «Регіональна промислово - будівельна компанія». Тому вважає, що позивач безпідставно включив суму 793 814 гривень 88 коп. оплати вартості будівельних послуг, одержаних ним від цих суб'єктів господарювання, до валових витрат. При цьому, вважає помилковими твердження суду першої інстанції, що відсутність прямої вказівки у договорах про обмеження щодо залучення до виконання інших субпідрядників до виконання робіт без письмової згоди замовника, не дає підстав для висновків про неможливість залучення у даному випадку до виконання робіт інших суб'єктів господарювання, оскільки зміст договору прямо вказує на це. Тобто, обставини порушення позивачем положень та вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст. ст. 138, 139, 168, 176, 198 Податкового кодексу України підтверджені в ході перевірки.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржена.

Особа, яка подала апеляційну скаргу (відповідач) та позивач в судове засідання представників не направили, хоча були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

Тому, відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що витрати позивача у розмірі 83 333 гривні 33 коп. за надані йому юридичні послуги ТОВ «Укрпромцентр» та факт їхнього використання у господарській діяльності позивача підтверджуються поданими суду договором про надання юридичних послуг №3 - 7 від 02 липня 2010 року, Актом №30/11 здачі - прийняття робіт (надання послуг) та довідкою позивача від 10 липня 2012 року. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, відповідач в ході судового розгляду справи не довів, що надані позивачу юридичні послуги не пов'язані з його господарською діяльністю.

За таких обставин, висновки відповідача про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат суми витрат за вищевказані юридичні послуги є помилковими. Твердження відповідача про неможливість залучення позивачем субпідрядників до виконання робіт, передбачених договорами підряду, що укладені між позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» спростовуються положенням ст. 838 Цивільного кодексу України. Факт виконання ПП фірма «Укрпромцентр» та ТОВ «Регіональна промислово - будівельна компанія» будівельних робіт на загальну суму 793 814 гривень 88 коп. та факт використання вказаних будівельних послуг у господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах даної справи первинними документами позивача, а відтак за висновком суду першої інстанції правомірним є включення позивачем до валових витрат вказаної суми. Також, відповідачем на вимогу суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість виконання контрагентом позивача робіт, які відображені в первинних документах. Вищенаведені обставини спростовують факти порушень позивачем податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.2 акту перевірки №807/22 - 02/13599852 від 07 червня 2012 року, тому невірним є висновок відповідача про те, що сума 76 370 гривень є безпідставно задекларованим позивачем показником у рядку 06.6 податкової декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду».

Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача по внесенню до Акту перевірки №807/22 - 02/13599852 від 07 червня 2012 року висновку про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 221 509 гривень 55 коп. є протиправними. В іншій частині вимог щодо дій відповідача по внесенню до Акту перевірки висновку про заниження податку на прибуток підприємств позивачу суд першої інстанції прийшов до висновку, що ці вимоги до задоволення не підлягають.

Правомірним, на думку суду першої інстанції, є включення позивачем до податкового кредиту суми 187 429 гривень 65 коп. податку на додану вартість, сплаченої за отримані ним вищевказані роботи та послуги. У зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що протиправними є і дії відповідача по внесенню до Акту перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 187 429 гривень 65 коп..

Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №31/01 від 31 січня 2011 року, №31/03 - 1 від 31 березня 2011 року, №29/04 - 1 від 29 квітня 2011 року підписані директором ТОВ «Регіональна промислово - будівельна компанія» Горбуновим О. В., а виконавцем у вищевказаних актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) зазначено приватне підприємство фірма «Укрпромцентр» в особі Боєва Г.Є.. Тобто, за висновком суду першої інстанції, вищевказані Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) складені без урахування вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть бути належним доказом понесення позивачем витрат у сумі 45 000 гривень, а відтак суд першої інстанції вважає правомірними висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до валових витрат за одержані послуги з оренди металевого риштування лише в частині 45000 гривень та висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 10 950 гривень.

Всупереч Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України позивач перерахував закритому акціонерному товариству «Український мобільний зв'язок» кошти у розмірі 7 370 гривень 94 коп. за міжнародні телефонні розмови (роумінг) працівників, без утримання суми 1 106 гривень 16 коп. податку з доходів фізичних осіб. Тому, правомірними є дії відповідача по внесенню до акту перевірки висновку про донарахування позивачу суми 1 106 гривень 16 коп. податку з доходів фізичних осіб.

Окрім цього, при вирішенні даного публічно правового спору суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені дії відповідача порушують права та охоронювані інтереси позивача, оскільки безпосередньо впливають на його показники податкового обліку сум податку на прибуток та податку на додану вартість, зумовлюють виникненням розбіжностей з показниками його податкової звітності, і як наслідок необхідність їх коригування.

Проте колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог (в частині, що оскаржується відповідачем) з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлень від 05 квітня 2012 року №№47, 48, 49, 50 та на виконання постанови органу досудового слідства від 14 березня 2012 року відповідачем із 05 по 19 квітня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності із 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року. Про проведення перевірки 05 квітня 2012 року відповідачем видано наказ за №99 із визначеним терміном перевірки п'ять робочих днів. Наказом відповідача №125 від 12 квітня 2012 року термін перевірки продовжено на п'ять робочих днів, що обчислюється із 12 квітня 2012 року

За результатами перевірки 07 червня 2012 року складено Акт №807/22 - 02/13599852 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року».

У відповідності до вказаного акта в ході перевірки виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 232 459 гривень 55 коп.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податку на додану вартість на суму 187 429 гривень 65 коп.; пп. 4.2.9 «б» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було донараховано податку на доходи фізичних осіб 1 106 гривень 16 коп..

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із такого.

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Результати перевірок відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального закону або закону про оперативно - розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи на судовий захист в порядку, передбаченому цим Кодексом і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідачем вчинено дії по складанню акта перевірки та викладенню у ньому висновків за результатами проведення перевірки у межах визначених Податковим кодексом України повноважень, і відповідно такі дії є правомірними. При цьому, дії по складанню акта перевірки із зазначенням у ньому висновків щодо виявлених порушень не впливають на показники податкового обліку позивача щодо сум податку на прибуток та податку на додану вартість, і не зумовлюють виникнення розбіжностей з показниками податкової звітності позивача та не тягне за собою необхідності чи обов'язку для позивача по їх коригуванню. Висновок суду першої інстанції щодо цих обставин, які на думку суду підтверджують право позивача на захист порушеного права і є підставою для звернення за таким захистом до суду, в оскаржуваному судовому рішенні не мотивований.

Крім цього, згідно ст. 65 Кримінально - процесуального кодексу України (чинний на час виникнення спірних правовідносин) доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Відповідно до ст. 66 цього Кодексу особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі, зокрема, вимагати проведення ревізій. Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Статтею 67 цього ж Кодексу визначено, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

Таким чином, акт перевірки має відповідний статус у кримінальному провадженні, у якому було винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки, а тому викладені у ньому певні факти чи обставини підлягають оцінці органом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відповідні положення нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що у даному випадку позивачем оскаржено дії суб'єкта владних повноважень, які жодним чином не порушують прав позивач чи інтересів позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо обґрунтованості та підставності вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які свідчать про порушення прав позивача і які суд першої інстанції вважав встановленими, а також про порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року по справі №2а - 0770/2145/12 в частині прийнятого рішення про задоволення позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій протиправними в частині вимог про визнання протиправними дій по внесенню до Акту перевірки №807/22 - 02/13599852 від 07 червня 2012 року висновків про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Світязь» податку на прибуток підприємств у розмірі 221 509 гривень 55 коп. та про заниження податку на додану вартість у розмірі 187 429 гривень 65 коп. відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення особам, які беруть участь у справі копії постанови, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. Б. Хобор

І. О. Яворський