Постанова № 38697863, 17.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 р. Справа № 804/2299/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про стягнення заборгованості по зарплаті та інших виплатах, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, в якому просить, з урахуванням уточнень:

-стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати грошової компенсації за всі не використані останнім дні щорічної відпустки в сумі 1522,80 грн.;

-стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати компенсації за весь час затримки розрахунку по заробітній платі в сумі 89813,85 грн.;

-стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованість при звільненні з виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 7056,80 грн.;

-стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги за фактом травмування останнього 20.08.2006 р. у розмірі 30103,24 грн.;

-стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги за фактом травмування останнього 20.01.2011 р. у розмірі 30793,34 грн.;

-стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати компенсації (індексації) щодо витрат по грошовій компенсації за 18 не використаних останнім днів щорічної відпустки у розмірі 18,27 грн.;

-стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 38,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, перебуваючи на службі в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, ОСОБА_2 у щорічній відпустці в період з 01.10.2010 р. по день звільнення - 27.04.2011 р. не був, грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки не отримав. Також ОСОБА_2 стверджує, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці має заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, та за фактами травмування ОСОБА_2 20.08.2006 р. і 20.01.2011 р.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначає, що оскільки ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням у спеціальному званні «капітан міліції», тобто як особу середнього начальницького складу, права на компенсацію за невикористану відпустку в 2011 р. він немає. Також зважаючи на те, що при звільненні ОСОБА_2 не мав права на пенсію, вихідна допомога не нараховувалась та не виплачувалась. Щодо питання про можливість отримання ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги по факту травм, то по факту травми, отриманої 20.01.2011 р., відповідна заява та документи до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці не надходили, а по факту травми, отриманої 20.08.2006 р., то документи у 2009 р. ОСОБА_2 подавались і були направлені для прийняття рішення до ГУ МВС України в Дніпропетровській області та подальшого направлення до МВС України. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (28.06.1975 р. н.) у період з 19.06.1995 р. по 19.11.1996 р. проходив службу в Збройних силах України, а у період з 15.01.2000 р. по 27.04.2011 р. проходив службу в органах внутрішніх справ України.

На підставі наказу лінійного управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті від 26.12.2007 р. №121 о.с. начальника лінійного пункту міліції на станції Марганець лінійного відділення на станції Нікополь лінійного управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «е» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 20.12.2007 р. Вислуга років ОСОБА_2 склала 09 років 04 місяці 05 днів.

На підставі листка непрацездатності ААО №832883 та наказу лінійного управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті від 27.07.2008 р. №14 о.с. пункт наказу лінійного управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті від 26.12.2007 р. №121 о.с. в частині звільнення з органів МВС з 20.12.2007 р. відмінено. Зазначено, що ОСОБА_2 вважається працюючим згідно наказу лінійного управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті від 12.03.2008 р. №18 о.с. та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2008 р. №2-01-56/08.

На підставі наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці від 27.04.2011 р. №38 о/с капітан міліції ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (з постановкою на військовий облік) з 27.04.2011 р. Вислуга років ОСОБА_2 склала 12 років 08 місяці 12 днів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №Г3314-12 від 26.10.2012 р. повідомило ОСОБА_2 про те, що у зв'язку з тим, що на день звільнення з служби останній не мав 25 років страхового стажу, то підстав для призначення пенсії у нього не має.

28.12.2012 р. листом №9/Г-134 Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на заяву ОСОБА_2 повідомило, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата одноразової грошової допомоги на момент звільнення надавалася тільки особам рядового та начальницького складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим законом. У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 права на пенсію одноразова вихідна допомога йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Також листом №14/Г-2 від 30.01.2013 р. Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на заяву ОСОБА_2 повідомило, що враховуючи звільнення останнього з органів внутрішніх справ за власним бажанням у спеціальному званні «капітан міліції», тобто перебування його у середньому начальницькому складі, право на компенсацію за невикористану відпустку відсутнє. Вимога про виплату середнього заробітку за час затримки (з моменту звільнення до дня фактичного розрахунку) не підлягає задоволенню, оскільки КЗпП України не регулює правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ, а спеціальні закони, положення та інструкції не передбачають стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, який відбувся при звільненні, на думку ОСОБА_2.

Крім того, у цьому листі зазначено, що заява та документи для розгляду питання про можливість отримання ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі поранення (контузія, травма чи каліцтво) до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці не надходили.

З метою захисту своїх прав та інтересів ОСОБА_2 звернувся до суду.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованості з виплати грошової компенсації за всі не використані останнім дні щорічної відпустки в сумі 1522,80 грн. та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованості з виплати компенсації за весь час затримки розрахунку по заробітній платі в сумі 89813,85 грн., то ОСОБА_2 зазначає, що перебуваючи на службі в УМВС України на Придніпровській залізниці, у щорічній відпустці в період з 01.10.2010 р. по день звільнення - 27.04.2011 р. не був, грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки не отримав.

Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці стверджує, що у 2010 р. ОСОБА_2 перебував у черговій відпустці в періоди з 08.04.2010 р. по 28.04.2010 р. та з 17.09.2010 р. по 30.09.2010 р. З приводу 2011 р. Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці зазначає, що оскільки ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням у спеціальному званні «капітан міліції», тобто як особу середнього начальницького складу, то права на компенсацію за невикористану відпустку в 2011 р. він не має.

Матеріали справи містять наказ лінійного відділення на станції Нікополь №201 від 09.12.2009 р. «Про затвердження графіку відпусток на 2010 р. та порядок їх надання особовому складу ЛВ на станції Нікополь», графік надання чергових відпусток у 2010 р. особовому складу лінійного відділення на станції Нікополь, наказ лінійного відділу на станції Кривий Ріг-головний №193 від 27.10.2010 р. «Про надання відпусток особовому складу лінійного відділення», наказ лінійного відділення на станції Нікополь №216 від 09.11.2010 р. «Про затвердження графіку відпусток на 2011 р. та порядок їх надання особовому складу ЛВ на станції Нікополь», графік надання чергових відпусток у 2011 р. особовому складу лінійного відділення на станції Нікополь, які підтверджують знаходження ОСОБА_2 у відпустці в 2010 р. у періоди з 08.04.2010 р. по 28.04.2010 р. та з 17.09.2010 р. по 30.09.2010 р., а також не знаходження останнього у відпустці у 2011 р.

За таких обставин, спірним питанням є не використання ОСОБА_2 відпустки за 2011 рік, при його звільненні за власним бажанням у 2011 році.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року передбачено, що законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Тобто, саме на підставі спеціальних нормативно-правових актів відбувається регулювання правовідносин за участю осіб, які працюють (проходять або проходили службу) в органах внутрішніх справ, у тому числі і з питань надання відпусток та оплати праці.

Спірні правовідносини регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991, № 114 (надалі - Положення).

Пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. № 114, передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 дійсно у 2011 р. у відпустці не був та грошову компенсацію за невикористану відпустку не отримував, що не заперечується Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці.

Згідно ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 не отримав компенсацію за не використану у 2011 р. відпустку, суд дійшов висновку, що компенсація підлягає примусовому стягненню з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці.

Крім того, ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року № 3477 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Так, у рішенні від 08.11.2005 р. у справі «Кечко проти України» суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Виходячи із міжнародних стандартів у галузі права та загальних його принципів, суд вважає, що право працівника на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку за наявності передбачених для того законом підстав, є логічно обумовленим та прямо похідним від права на отримання самої оплачуваної відпустки. Крім того, виплата компенсації за невикористану відпустку за своєю суттю є відповідною гарантією з боку держави, яка визнає за особою право одержати грошову винагороду замість належних їй днів відпочинку, які не були використані.

За таких обставин, ОСОБА_2 має право на грошову компенсацію за невикористану у 2011 р. відпустку, і тому позовні вимоги про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованості з виплати грошової компенсації за не використані останнім у 2011 р. дні щорічної відпустки підлягають задоволенню.

Однак, суд звертає увагу, на те, що посилання ОСОБА_2 на обов'язок Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці виплатити компенсацію за весь час затримки розрахунку по заробітній платі в сумі 89813,85 грн. на підставі положень ст. 117 Кодексу законів про працю України є безпідставними, оскільки Положення є спеціальним нормативним актом по відношенню до КЗпПУ, а норми спеціального законодавства, які регулюють порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, не передбачають право на отримання такої виплати.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованості з виплати компенсації за весь час затримки розрахунку по заробітній платі в сумі 89813,85 грн. тому відмовляє в її задоволенні.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованості при звільненні з виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 7056,80 грн., то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалось вище, наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці від 27.04.2011 р. №38 о/с капітан міліції ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (з постановкою на військовий облік) з 27.04.2011 р. Вислуга років ОСОБА_2 склала 12 років 08 місяці 12 днів.

Статтею 1 Закону України «Про міліцію» визначає, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Статтею 16 цього Закону встановлено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «ж» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. № 114, передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто однією з обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги є наявність права на призначення пенсії на підставі цього Закону. Такого права у ОСОБА_2, вислуга років якого складає 12 років 08 місяці 12 днів, немає.

Відповідно до положень ст. 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Особам, які не мають права на пенсію, і звільнені зі служби за власним бажанням, одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби або щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням не виплачується.

Приймаючи до уваги, звільнення ОСОБА_2 зі служби за власним бажанням без права на пенсію, суд дійшов висновку, що права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, або щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, він не має, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні таких позовних вимог.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги за фактом травмування останнього 20.08.2006 р. у розмірі 30103,24 грн. та за фактом його травмування 20.01.2011 р. у розмірі 30793,34 грн., то суд зазначає, що ОСОБА_2 в період проходження служби при виконанні ним службових обов'язків двічі був травмований, про що складені відповідні акти, які містяться у справі.

Актом розслідування нещасного випадку від 27.08.2006 р. встановлено, що нещасний випадок стався з ОСОБА_2 20.08.2006 р. в період проходження служби при виконанні ним службових обов'язків, пов'язаних із проведенням заходів по затриманню злочинців.

Актом розслідування нещасного випадку від 22.01.2011 р. встановлено, що нещасний випадок стався з ОСОБА_2 20.01.2011 р. в період проходження служби при виконанні ним службових обов'язків внаслідок нестатутних відносин.

Статтею 23 Закону України «Про міліцію» закріплено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 5, 6 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. №707, для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби:

-заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком;

-довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності;

-довідку про грошове забезпечення;

-копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства,

організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника);

-копію ідентифікаційного номера.

Для виплати грошової допомоги обов'язково подається довідка від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" про проведену або не проведену раніше виплату.

Відповідно до п. 7 зазначеного Порядку орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, подає МВС у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення виплати.

З приводу нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 20.01.2011 р., Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці пояснило, що до цього часу ані заява ані документи для розгляду питання про можливість отримання одноразової грошової допомоги на адресу останнього не надходили.

Суд погоджується, що внаслідок не надання ОСОБА_2, передбачених законодавством документів, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці було позбавлено можливості прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги за фактом травмування 20.01.2011 р.

З приводу нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 20.08.2006 р., Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці пояснило, що подані ОСОБА_2 документи направлені до ГУ МВС України в Дніпропетровській області для подальшого направлення до МВС України.

Під час судового розгляду встановлено, що МВС України рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги за фактом травмування 20.08.2006 р. до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці не направляло, отже, в даному випадку Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці діяло на підставі та в межах, передбачених законодавством України, оскільки не має повноважень для самостійного прийняття такого рішення, і тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення виплат одноразової грошової допомоги за фактом травмування 20.08.2006 р. у розмірі 30103,24 грн. та за фактом травмування 20.01.2011 р. у розмірі 30793,34 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованості з виплати компенсації (індексації) щодо витрат по грошовій компенсації за 18 не використаних останнім днів щорічної відпустки у розмірі 18,27 грн., то відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до п. п. 4, 5, 8 даного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Враховуючи, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на момент розгляду справи не виплачена грошова компенсація за не використані у 2011 р. дні щорічної відпустки, то відповідно і позовна вимога про стягнення витрат по компенсації (індексації) також підлягає задоволенню судом.

Що стосується стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 38,66 грн., то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У матеріалах справи знаходиться чек №52971 від 20.03.2014 р. на суму 38,66 грн., з якого вбачається, що ОСОБА_2 20.03.2014 р. прибув у судове засідання з м. Нікополь до м. Дніпропетровська.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд відшкодовує витрати, пов'язані з приїздом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 20.03.2014 р., у розмірі 12,89 грн.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наявність у ОСОБА_2 права на виплату грошової компенсації за не використані у 2011 р. дні щорічної відпустки, у зв'язку з чим виникла заборгованість з виплати компенсації (індексації) щодо витрат по грошовій компенсації за не використані дні щорічної відпустки, а також враховуючи, що суд не може перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування цих сум замість органу, на який покладено такі повноваження, суд задовольняє адміністративний позов частково та зобов'язує Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 заборгованість з виплати грошової компенсації за не використані у 2011 р. дні щорічної відпустки та заборгованість з виплати компенсації (індексації) щодо витрат по грошовій компенсації за не використані у 2011 р. дні щорічної відпустки в розмірі, передбаченому законодавством.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 86, 91, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про стягнення заборгованості по зарплаті та інших витрат - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 заборгованість з виплати грошової компенсації за не використані у 2011 р. дні щорічної відпустки та заборгованість з виплати компенсації (індексації) щодо витрат по грошовій компенсації за не використані у 2011 р. дні щорічної відпустки в розмірі, передбаченому законодавством.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 12,89 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський