Ухвала суду № 38694055, 14.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4494/14 Справа № 191/4261/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Прижигалінська Т. В. Доповідач - Романюк М.М. Категорія 27 14 травня 2014 року

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М.М.

суддів Котушенко С.П., Петренко І. О.

при секретарі Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом 23 вересня 2013 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 26 січня 2008 року позивач відкрив відповідачу картковий рахунок та видав платіжну картку з кредитним лімітом у розмірі 3 000 грн., з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У свою чергу відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів передбачених умовами кредитного договору, чим не виконав зобов'язання за договором, через що станом на 03 вересня 2013 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 25 269 грн. 20 коп. З урахування зазначеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року в задоволені заявлених позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмову у задоволені заявлених вимог суд першої інстанції обґрунтував пропуском строку позовної давності.

З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 січня 2008 року ОСОБА_2 отримав, за своєю заявою, кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту розміром 3 000 грн. на платіжну картку зі сплатою 24% на рік за користування грошима на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що у відповідача утворилась заборгованість перед банком у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про настання у позивача права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 січня 2008 року.

Відповідно до ст.257 та ч.3 ст.267 ЦПК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами і повинна обчислюватись з моменту настання строку чергового платежу.

Відповідно до правил користування платіжною карткою (п.3.1.1, 5.4), які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Таким чином, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Приймаючи до уваги, що платежів щодо повернення суми кредиту відповідач не робив, дія картки закінчилась 26 січня 2009 року, позивач звернувся до суду з позовом 23 вересня 2013 року, в той час, як таке право у нього, згідно умов договору, виникло ще в січні 2012 року, відповідачем подано суду заяву про застосовування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: