Ухвала суду № 38692589, 06.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року м. Київ К/9991/66356/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

на постанову Господарського суду Волинської області від 16 червня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року

у справі № 05/141/68-2А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»

до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 16 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» (далі - ТОВ «Волинська фабрика гофротари»; позивач) до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Нововолинська ОДПІ Волинської області; відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0032372301/0/1235/2301 від 16 жовтня 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Волинської області від 16 червня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Волинська фабрика гофротари» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року, за результатами якої складено акт № 1218/58/2301/33211353 від 06 жовтня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0032372301/0/1235/2301 від 16 жовтня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 31 678,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Волинська фабрика гофротари» пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювстар», з підстав непідтвердження сформованого податкового кредиту податковими зобов'язання контрагента.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на ненадання постачальником позивача первинних документів для проведення зустрічної перевірки, відсутність ТОВ «Ювстар» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, перебування його посадових осіб у розшуку, а також постановлення питання про скасування державної реєстрації товариства.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, фактичне здійснення операцій з придбання позивачем паперу та картону у ТОВ «Ювстар» в охоплений перевіркою період засвідчується належним чином складеними рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, що відповідачем не заперечується.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірних господарських операцій, що, в свою чергу, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від правильності ведення контрагентом бухгалтерського та податкового обліку, а також від його перебування за юридичною адресою, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у Нововолинської ОДПІ Волинської області правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету постачальником, колегія суддів відхиляє, оскільки пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Вимога ж пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Волинської області від 16 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області відхилити, а постанову Господарського суду Волинської області від 16 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Цвіркун Ю.І.