Ухвала суду № 38692571, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/74502/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівКобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю позивача, представника позивача - ОСОБА_4, представника Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - Максимчука О.А., представника Міністерства доходів і зборів України - Діанова О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України (правонаступник - Державної податкової служби України) та Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (правонаступник - Державної податкової служби у Кіровоградській області)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_7 до Державної податкової служби (далі - ДПС) у Кіровоградській області, Державної податкової служби (далі - ДПС) України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що проходив службу в органах податкової служби на посаді голови Державної податкової адміністрації (далі - ДПА) у Кіровоградській області. Наказом ДПС України від 20 січня 2012 року № 84-о його звільнено з займаної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної численності ДПА у Кіровоградській області. Вказував, що його звільнено незаконно, оскільки ДПА у Кіровоградській області реорганізована шляхом перетворення в ДПС у Кіровоградській області, а тому не враховано його право на переведення до новоствореної установи. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Скасовано наказ ДПС України від 20 січня 2012 року № 84-о «Про звільнення ОСОБА_7», поновлено його на посаді голови ДПА у Кіровоградській області, стягнено з ДПС в Кіровоградській області на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 27460,10 грн та відшкодовано моральну шкоду у сумі 1000 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року змінено постанову суду першої інстанції та викладено абзац третій резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Поновити ОСОБА_7 на посаді голови ДПС у Кіровоградській області». В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року залишено без змін.

У касаційних скаргах ДПС у Кіровоградській області та ДПС України порушують питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказують, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема вважають, що суди не взяли до уваги доводи про ліквідацію ДПА у Кіровоградській області. Вважають, що суди безпідставно задовольнили позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 проходив службу в органах податкової служби на посаді голови ДПА у Кіровоградській області з 23 лютого 2007 року.

Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ДПА України реорганізовувалась у ДПС України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» ДПС у Кіровоградській області була утворена шляхом перетворення з ДПА у Кіровоградській області, тобто відбулася реорганізація шляхом перетворення однієї юридичної особи у другу.

Наказом ДПС України від 27 жовтня 2011 року № 93 затверджено чисельність працівників органів ДПС в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, тимчасову типову структуру державних податкових служб та встановлено кількість перших заступників, заступників голів ДПС. Згідно наказу ДПС України від 21 жовтня 2011 року №82 розпочато реорганізацію ДПА, у тому числі у Кіровоградській області. Наказом ДПА у Кіровоградській області від 27 жовтня 2011 року №485 розпочато процедуру реорганізації ДПА у Кіровоградській області шляхом перетворення у ДПС у Кіровоградській області.

Судами встановлено, що позивача 02 листопада 2011 року попереджено про наступне звільнення з посади голови згідно із пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України у зв'язку з реорганізацією ДПА у Кіровоградській області. 16 січня 2012 року ДПС України затверджено штатний розпис ДПА у Кіровоградській області на 2012 рік, яку очолює голова. 03 лютого 2012 року ДПС України затверджено штатний розпис ДПС у Кіровоградській області на 2012 рік, яким передбачено посаду голови. З штатних розписів видно, що за цей період збереглася посада голови з тим же самим розміром посадового окладу та фондом заробітної плати. Після проведення процедури реорганізації ДПА у Кіровоградській області в ДПС у Кіровоградській області шляхом перетворення не змінились також нормативні акти, які регулювали компетенцію, права та обов'язки як податкової служби області, так і його керівника.

Наказом ДПС України від 20 січня 2012 року № 84-о ОСОБА_7 звільнено з посади голови ДПА у Кіровоградській області у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності ДПА у Кіровоградській області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки, на момент виникнення спірних правовідносин, визначалися Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу», а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Порядок, умови проходження і припинення державної служби встановлено Законом України «Про державну службу» та нормами КЗпП України. Спеціальні підстави припинення державної служби передбачені статтею 30 Закону України «Про державну службу». Крім зазначених підстав державна служба припиняється у випадках передбачених КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частинами другою та третьою статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Це зобов'язання ДПС України не виконало, а отже, у зв'язку з відсутністю юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, трудові гарантії позивача були порушені.

Колегія суддів, погоджується з висновками судів, що в порушення вимог частини 2 статті 49-2 КЗпП України, відповідач одночасно з попередженням про звільнення не запропонував позивачу наявні вакантні посади.

Доводи відповідачів про ліквідацію органу державної податкової служби не спростовують висновків судів щодо його фактичної реорганізації та незаконності звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а тому рішення судів про поновлення позивача на посаді ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція, висловлена у цій справі, узгоджується з Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБИ до Державної виконавчої служби Харківської області, Головного управління юстиції Харківської області про визнання незаконним та скасування наказу.

Верховний Суд України у зазначеній справі погодився з рішенням суду першої інстанції, яким зобов'язано відповідача, який не приймав наказу про звільнення позивача з роботи, скасувати зазначений наказ, зобов'язано цього ж відповідача винести наказ не про поновлення, а про прийняття позивача на посаду шляхом переведення в іншу установу.

Тобто, Верховним Судом України визначена правова позиція, яка полягає у тому, що при ліквідації державної установи публічного права на іншу державну установу, якій передані функції ліквідованої установи і яка є фактичним правонаступником цієї установи, переходять усі обов'язки ліквідованої установи щодо працевлаштування звільнених працівників ліквідованої установи та відшкодування усіх витрат, пов'язаних з незаконним звільненням працівника.

Тому, висновки суду апеляційної інстанції у частині поновлення позивача на посаді голови ДПС у Кіровоградській області є правомірними.

Частиною першою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Нормами КАС України передбачено, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, 162 КАС України).

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що при ліквідації державної установи публічного права утворено нову - ДПС у Кіровоградській області, якій передані повноваження ліквідованої ДПА в цій області, та з урахуванням викладеної позиції Верховного Суду України, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про застосування іншого способу захисту, ніж обрано судом першої інстанції та поновлено позивача на посаді голови ДПС у Кіровоградській області.

Зважаючи на положення статей 235, 237-1 КЗпП України та зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди. Рішення судів в цій частині є обґрунтованим та законним.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року та змінену нею постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді М.Г. Кобилянський Д.В. Ліпський