Ухвала суду № 38692538, 16.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К/800/11634/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Волошенюк О.В.,

відповідача - Бабія Р.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013

у справі № 2а-5243/10/0270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Авіс" (далі - Товариство)

до Вінницької ОДПІ

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, позов задоволено повністю; визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 № 0001042310/0, № 0001052310/0 та № 0001072310/0.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товару (олії соняшникової) підтверджується документально, тоді як податковим органом не доведено існування обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочинів.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Вінницька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що подані позивачем первинні документи не відповідають реальному змісту правовідносини між позивачем та приватним сільськогосподарським підприємством «Каїсса» (далі - ПСП «Каїсса»), які не опосередковувалися реальним виконанням операцій з поставки товару.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Вінницької ОДПІ виходячи з такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення господарських операцій з ПСП «Каїсса», правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з вищевказаним контрагентом за період з 01.07.2008 по 31.12.2009, оформлену актом від 02.11.2010 № 2508/23-01/13304871. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010:

№ 0001042310/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6 050 112 грн. (у тому числі 2 891 952 грн. за основним платежем та 3 158 160 грн. за штрафними санкціями);

№ 0001052310/0 про донарахування Товариству ПДВ у сумі 1 514 721 грн. (у тому числі 1 009 814 грн. за основним платежем та 504 907 грн. за штрафними санкціями);

№ 0001072310/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 1 300 191 грн. із застосуванням 317 945 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про безтоварний характер операцій з поставки ПСП «Каїсса» товару (олії соняшникової рафінованої) в адресу позивача, що виключає правомірність врахування витрат за цими операціями при формуванні даних податкового обліку Товариства. При цьому Вінницька ОДПІ посилається на фактичну відсутність товару у названого постачальника (з огляду на фіктивний характер правовідносин між ПСП «Каїсса» та постачальниками), а також на неналежне оформлення первинних документів (зокрема, товарно-транспортних накладних), які не відповідають змісту розглядуваних господарських операцій.

Відхиляючи зазначені доводи податкового органу як неспроможні, попередні судові інстанції зазначили, що оцінка господарських операцій між третіми особами (зокрема, між транзитними постачальниками, з якими позивач не перебував у безпосередніх правовідносинах) не може впливати на податковий облік кінцевого покупця (позивача у справі). За висновком судів, реальність виконання поставок в рамках господарських правовідносин між ПСП «Каїсса» та Товариством підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про розглядувані операції та підтверджують факт їх виконання.

Втім, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, наведена правова оцінка не відповідає обставинам даної справи.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат, окрім належного документального оформлення господарської операції, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у рамках провадження господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської операції передбачає наявність у кожній операції розумної економічної причини (ділової мети), самостійної від податкової економії.

У справі, що переглядається, суди не надали належної правової оцінки доводам податкового органу щодо фактичної відсутності у названого постачальника активу, який виступав предметом поставки. Наведена обставина у сукупності з фактом транспортування товару від ЗАТ «Чумак» до позивача може слугувати доказом штучного залучення до ланцюга постачання ПСП «Каїсса» з метою створення надмірної вартості товару для збільшення податкової вигоди покупця.

А відтак судам слід було з урахуванням доводів податкової інспекції ретельно перевірити дані про існування активу (ким вироблявся і коли), встановивши його рух на шляху від виробника до кінцевого покупця (у тому числі і осіб, безпосередньо задіяних у такому процесі). Окремому дослідженню підлягають обставини щодо наявності економічного ефекту для позивача у розглядуваних операціях шляхом аналізу ринку товару (олії соняшникової), доступності цього товару для позивача у справі, з'ясування можливості укладення позивачем договору безпосередньо із виробником, наявності економічних переваг для Товариства у придбанні цього товару через посередника (через ПСП «Каїсса») тощо.

Слід зазначити, що за наявності зайвої ланки у ланцюгу постачання у вигляді операції, позбавленої ділової мети, податковий облік необхідно визначати без урахування податкових наслідків, задекларованих як результат відповідної негосподарської операції.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині для оцінки поданих Вінницької ОДПІ доказів щодо укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних ним правових наслідків, а також доказів, поданих Товариством на обґрунтування своїх заперечень по вказаним епізодам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 у справі № 2а-5243/10/0270 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько