Ухвала суду № 38688578, 22.04.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/21/14-к

Номер провадження 11-кп/786/305/14

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Литвин М. М.

Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - Нізельковської Л.В.,

суддів - Куліша В.М., Кисіля А.М.

при секретарі - Костюченко М.В.

за участю прокурора - Зоріна В.С.

захисника - адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2014 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Герасимівка Семенівського району Полтавської області, українець, громадянин України, з середньою технічною освітою, одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, працюючий на посаді машиніста копра в Дочірньому підприємстві „ПромСпецБуд", проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С.Бокаріуса 1 530 грн. у відшкодування витрат на залучення експерта.

Вирішено питання про долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він 28.09.2013 року, близько 21.40 год., в темний час доби, керуючи автомобілем „ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул.Леніна в смт.Семенівка, зі сторони перехрестя вулиць Шевченка - Леніна в напрямку с.Устимівка, в районі будинку №126 по вул.Леніна, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху не вжив заходів до зменшення швидкості та своєчасного екстреного гальмування свого автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку по проїзній частині дороги. В результаті наїзду пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які просили залишити вирок без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, є доведеною, ніким із учасників провадження не оспорюється і докази стосовно фактичних обставин справи судом на підставі ч.3 ст.349 КПК України не досліджувались. Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України є правильною і апеляційні скарги з цього приводу не подавались.

Доводи прокурора про призначення обвинуваченому занадто м'якого покарання є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України з випробуванням, а також про відсутність підстав для призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, характер вчиненого ОСОБА_3 порушення правил дорожнього руху, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, ставлення до вчиненого злочину та його наслідків, думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Також колегія суддів враховує, що потерпілий рухався в темний час доби проїзною частиною дороги, не вживши при цьому заходів до виділення себе для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, і саме це стало передумовою для вчинення ОСОБА_3 наїзду на пішохода.

Виходячи з наведеного, підстави для застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом відсутні, а тому вирок суду є законним і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2014 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

СУДДІ :

Нізельковська Л.В. Куліш В.М. Кисіль А.М.