Рішення № 38686146, 13.05.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 р. Справа № 923/455/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Приморське лісове господарство" м. Приморськ Запорізької області

до державного підприємства "Голопристанське лісомисливське господарство" м. Гола Пристань Херсонської області

про стягнення 7638грн. 00кп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Рибалкін С.П.

від відповідача - уповноважена особа Тараненко С.М.

Державне підприємство "Приморське лісове господарство" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з державного підприємства "Голопристанське лісомисливське господарство" (відповідач) 6000грн. 00 коп. заборгованості за договором підряду № 154 від 09.11.2007року та 1638грн. 00 коп. за договором № 236 від 07.02.2008року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків по розрахунках за надані послуги за договорами підряду.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивач звернувся з позовом з перебігом строку позовної давності встановленої ст. 257 ЦК України, оскільки строк дії договорів підряду скінчився 31.12.2007риоку та 01.03.208року, у зв'язку з чим відповідачем знищені первинні бухгалтерські документи а сума боргу списана.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між державним підприємством "Приморське лісове господарство" (позивач) та державним підприємством "Голопристанське лісомисливське господарство" (відповідач) виникли господарські правовідносини на підставі договорів підряду №154 від 09.11.2007року на розробку згарищ та № 236 від 07.02.2008рокку на виконання робіт по підготовці грунту під посадку лісових культур.

За умовами договору підряду №154 від 09.11.2007року позивач прийняв на себе обов'язки за завданням відповідача, в порядку та на визначених договором умовах виконати роботи по розробці згарищ, а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи.

За умовами договору №236 від 07.02.2008року позивач зобов'язаний виконати за завданням відповідача з використанням власних транспортних засобів глибоке рихлення грунту на глибину 60-80 см, а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладені між сторонами договори підряду від 09.11.2007року та від 07.02.2008року з моменту їх укладення набирають силу закону. Вони є обов'язковими для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договорами.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, зокрема, актами виконаних робіт від 30.11.2007року, від 08.12.2007року, від 03.12.2007року, від 13.02.2008року (аркуші справи 32, 33, 34, 36) підтверджується, що позивач виконав свої обов'язки за договорами та передав відповідачу виконані роботи на загальну суму 17202грн.78коп. і виставив рахунки на їх оплату. Відповідач розрахунки здійснив частково. Його борг на день звернення з позовом становив 7638грн.00коп.

Строк виконання зобов'язання - це момент чи період часу, коли повинна бути вчинена дія, яка складає об'єкт зобов'язального правовідношення.

Недотримання умови щодо строку виконання зобов'язання є його порушенням, яке називається простроченням. Водночас боржник має право виконати зобов'язання достроково, і таке виконання вважається належним, якщо воно відповідає умовам договору, актам цивільного законодавства, суті зобов'язання та звичаям ділового обороту.

При укладені договору №154 від 09.11.2007року не було узгоджено строку здійснення розрахунків, так як пунктом 3.6 зазначено, що оплата за договором здійснюється шляхом перерахування коштів підряднику після повного завершення виконання робіт, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання акту приймання-передачі, але конкретного терміну не зазначено.

Договором №236 від 07.02.2008року сторони також не узгодили строк коли у відповідача виникає обов'язок здійснити розрахунки за виконані роботи, зазначивши пунктом 3.3. лише що оплата проводиться в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів підряднику.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог ч.2 ст. 530 ЦК України позивач 28.01.2014року надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити борг в сумі 7638грн. 00коп. Зазначена претензія отримана відповідачем 05.02.2014року, що підтверджується матеріалами справи (аркуш 39, 42). Факт отримання претензії представник відповідача не заперечує, однак документального підтвердження перерахування боргу не надано.

Таким чином з урахуванням вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був сплатити борг не пізніше 7 днів з моменту пред'явлення претензії, однак претензія позивача була відхилена з посиланням на списання боргу у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Заборгованість відповідача, серед іншого, підтверджена також актами звірки розрахунків від 16.04.2009 року та від 13.04.2011року відповідно до яких за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача обліковується борг перед позивачем в сумі 7638грн.00коп.

Оскільки документального підтвердження перерахування боргу відповідач суду не надав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивач звернувся з позовом за межами строку позовної давності, що є підставою відмови в задоволенні позову, безпідставні з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність закріплена статтею 257 ЦК України та встановлюється тривалістю в три роки.

Початок перебігу позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Як зазначено вище, з урахуванням вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, строк позовної давності не скінчився, оскільки вимога про сплату боргу відповідачем заявлена 28.01.2014року.

. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До дій визначених ч.1 ст. 264 ЦК України належать будь-які фактичні дії, що свідчать про визнання зобов'язальною особою боргу.

Підписанням акту звірки розрахунків від 13.04.2011року відповідач визнав борг перед позивачем. З позовом позивач звернувся до суду 02.04.2014року, тому строк позовної давності визначений ст. 257 ЦК України не скінчився.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки доказів перерахування боргу відповідачем не надано і в засідання суду, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Голопристанське лісомисливське господарство" м. Гола Пристань Херсонської області, вул. Московська, 21, р/рахунок 26004004767 в Херсонській філії КБ «Західінкомбанк», МФО 352327, ідентифікаційний код 00993254 на користь державного підприємства "Приморське лісове господарство" м. Приморськ Запорізької області, вул. Пролетарська, 9, р/рахунок 26003204818098 ФКБ Приватбанк, МФО 313399, ідентифікаційний код 00991982 - 7638грн.00коп. основного боргу та 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 травня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова