Ухвала суду № 38680530, 14.05.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2512/2460/2012 Головуючий у І інстанції Волошина Н. В. Провадження № 11/795/24/2014 Категорія - ч.3 ст. 286 КК України Доповідач Антипець В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіАнтипець В. М. суддів: Заболотного В. М. Козака В. І.

за участю прокурора Михайлової О. О.

потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

його захисника-адвоката ОСОБА_6

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5 та його захисників-адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Новики Збаразького району Тернопільської області, житель АДРЕСА_1 громадянин України, з вищою освітою, одружений, який має дочку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5, працював водієм у ТОВ «Тернотранс», раніше не судимий.

Засуджений за ч.3 ст. 286 КК України на 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь обласного бюджету Чернігівської області 12 235грн. 70 коп. витрат за лікування потерпілої ОСОБА_10 в КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня».

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь:

- ОСОБА_11 1 900 грн. матеріальної шкоди та 2 550 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_2 15 302 грн. матеріальної та 2 550 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_12 6 386 грн. матеріальної та 2 550 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_13 2 550 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернотрнас» на користь:

- ОСОБА_11 77 450 гривень моральної шкоди;

- ОСОБА_2 77 450 гривень моральної шкоди;

- ОСОБА_12 47 450 гривень моральної шкоди.

- ОСОБА_13 77 450 гривень моральної шкоди.

В частині відшкодування матеріальної шкоди цивільний позов ОСОБА_13 - залишений без розгляду.

Цивільні позови ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_15 - залишені без розгляду.

В задоволені цивільного позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в розмірі 13 363 грн. 20 коп.

Накладений арешт на автомобіль марки ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_1, 1992 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_6, який належить ОСОБА_5, суд залишив до набрання вироком законної сили, обернувши стягнення на автомобіль для забезпечення виконання вироку в частині відшкодування заподіяної шкоди та судових витрат.

Накладений арешт на автомобіль марки VOLVO FH-12.460, номерний знак НОМЕР_2, сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_3, який належить ТОВ «Тернотранс», переданий представнику цивільного відповідача - ОСОБА_16 - залишений без змін до набрання вироком законної сили, обернувши стягнення для забезпечення виконання вироку в частині відшкодування заподіяної шкоди.

Питання про долю речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст.81 КПК 1960 року.

Як встановив суд, ІНФОРМАЦІЯ_6 о 18 годині 05 хвилин, ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем марки VOLVO FH 12.460, реєстраційний номер НОМЕР_2, у складі з напівпричепом рефрижератором марки CHEREAU CD381G, реєстраційний номер НОМЕР_4, рухаючись зі швидкістю 78 км/год., по сухій, прямій проїзній частині автомобільної дороги з асфальтобетонним покриттям, загального користування, державного значення Р-12 Чернігів-Мена-Сосниця-Грем'яч, у Менському районі Чернігівської області, з боку Мена в напрямку міста Чернігова, в порушення вимог пунктів 1.2; 1.3; 1.5.;2.3.б; 10.1.; 11.3. та 12.1 Правил дорожнього руху, на 44-го кілометру + 247 м. автомобільної дороги, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не дотримався установлених межах безпечної швидкості руху, а також особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з маршрутним автобусом марки MERCEDES-BENZ 313 CDI, номерний знак НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_17

Внаслідок зіткнення транспортних засобів, водій автобуса ОСОБА_17, а також дев'ять пасажирів: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 загинули на місці дорожньо-транспортної пригоди; пасажир ОСОБА_10 - одержала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та закрити провадження по справі, мотивуючи тим, що висновки суду про винуватість ОСОБА_5, не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні і містять істотні суперечності, не відповідають фактичним обставинам справи.

Основним доказом по справі є висновки автотехнічної експертизи № 9-76 від 29.08 2012 року, які зроблені на підставі вихідних даних, одержаних під час відтворення обстановки і обставин події 9 вересня 2011 року та 6 липня 2012 року.

При відтворенні обстановки і обставин події 9 вересня 2011 року приймав участь в якості спеціаліста експерт - автотехнік ОСОБА_27, підпису якого у протоколі не має, що є порушенням ст. 85 КПК України.

Слідчому ГСУ МВС України ОСОБА_28 проведення такої слідчої дії як огляд місця події, не доручалося.

Під час відтворення проводилася відеозйомка, матеріали якої, зокрема диск №2, всупереч вимогам ст. 85-2 КПК України, після закінчення слідчої дії учасникам не демонструвався, і окремий протокол про перегляд відеозапису, не складався.

Диск № 1 також не демонструвався учасникам слідчої дії і міг бути вилучений із справи у зв'язку з тим, що суперечив версії слідства. Під час названої слідчої дії проводилося фотографування, про що є записи у протоколах слідчих дій, проте фотознімки у матеріалах справи відсутні.

Крім того, умови відтворення обстановки та обставин події, на думку захисника, не відповідали умовам ДТП. Автопоїзд демонстратора проїжджав нерівності дорожньо покриття у звичному стані, тоді як водій ОСОБА_5 рухався на автопоїзді в загальмованому стані. Стан гальмівної системи, у тому числі різна зношеність гальмівних колодок, тиск у шинах автопоїзда, величина пробігу та умови експлуатації, не перевірялися і не порівнювалися. На умови відтворення вплинули також різна професійна майстерність, здібності, вміння водіїв.

Водій - демонстратор ОСОБА_29 був обізнаний з дорожніми умовами, тоді як для водія ОСОБА_5 нерівність дороги була несподіваною, автопоїзд втратив рівновагу та керованість.

Відтворення обстановки та обставин події ДТП проводилося у відсутність водія ОСОБА_5, що позбавило його можливості висловити свої зауваження чи заперечення.

Захисник стверджує, що при відтворенні обстановки і обставин події з участю водія ОСОБА_27, також були допущені процесуальні порушення, у зв'язку з чим протокол названої процесуальної дії, не може розцінюватися як належний доказ.

Протокол не був підписаний особами, які були присутні в місці слідчої дії: ОСОБА_30 (ТОВ „Тернотранс") та представниками дорожніх служб ОСОБА_31 і ОСОБА_32 Не були приєднані до протоколу відтворення матеріали відеозйомок, учасникам слідчої дії не демонструвались, за відсутності запиту з боку слідства були знищені спеціалістом ОСОБА_27

Слідчий ОСОБА_38 24 лютого 2012 року та 11 червня 2012 року допитувався у справі як свідок. Відповідно, 6 липня 2012 року не мав права проводити відтворення обстановки та обставин події, що є істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону і є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Під час допиту слідчого ОСОБА_38 було з'ясовано, що він не приєднав та залишив без розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_5, який просив про проведення судових автотехнічних експертиз транспортних засобів, дорожньої технічної експертизи за його участю та участю його захисників.

Слідчий ОСОБА_39, всупереч вимогам ст. 197 КПК України до початку проведення експертизи. не ознайомив ОСОБА_5 та його захисників з постановою про призначення експертизи. Ознайомлення з постановою про призначення експертизи після її проведення, позбавило права обвинуваченого заявляти клопотання, ставити власні запитання. Відмова слідчого у задоволенні клопотання, повинна бути належним чином вмотивована, чого в даній кримінальній справі зроблено не було.

При призначенні додаткової судової автотехнічної експертизи, досудовим слідством були істотно порушені права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист, оскільки він не мав можливості заявити відвід експерту, просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб.

Як вважає захисник, експерт ОСОБА_27 під час дослідження гальмівної системи напівпричепа вийшов за межі своєї компетенції, надавши висновок про технічну несправність датчиків АВS. Захисник допускає демонтаж датчиків АВS та штучне утворення пилового шару та шару бруду в місці конструктивного розташування цих датчиків.

Під час судового засідання було встановлено, що напівпричіп зберігався не на майданчику, а на автостоянці, куди мали доступ сторонні особи.

Захисник доводить, що висновок автотехнічної експертизи № 9-76 від 29 серпня 2012 року, проведений експертами ДНДЕКЦ при УМВ України викликає сумніви, оскільки складений на підставі вихідних даних, здобутих з порушенням норм кримінально-процесуального закону.

На думку захисника, експертизою не доведено, що водій ОСОБА_5 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та порушив п. 2.3 "б "Правил дорожнього руху.

Також не зібрано доказів, що водій ОСОБА_5 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, оскільки міг вести транспортний засіб з максимально-допустимою швидкістю 90 км/год., тоді як рухався із швидкістю 79 км/год.

Судом першої інстанції було безпідставно відхилене клопотання про призначення автотехнічної, металознавчої та медичної експертизи.

Недослідженим залишилося питання про невідповідність міцності та кріплення сидінь автобуса вимогам ДСТУ 2543-94, а також про їх вплив на тяжкість наслідків пригоди з урахуванням очевидного перевищення його водієм швидкості руху, величину якої необхідно дослідити.

Судом не прийняті до уваги висновки проведених судових експертиз про стан дороги та дорожніх умов, з яких вбачається, що водій ОСОБА_5 опинився в аварійній ситуації і у даній дорожній обстановці, не мав технічної можливості уникнути ДТП.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Захисник вважає, що наявні підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, а щодо водія ОСОБА_5 кримінальну справу належить закрити за відсутністю його вини.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати і закрити справу, обґрунтовуючи тими самими доводами та цитатами із законів та підзаконних актів, що й адвокат ОСОБА_6, замінивши шрифт на менший розмір.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальну справу, повністю продублювавши за змістом та текстом апеляцію свого захисника ОСОБА_6

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою апеляцію та доводи апеляцій своїх захисників, вказуючи, що після наїзду на декілька напливів на асфальті, його автомобіль з причепом викинуло на зустрічну смугу руху і він нічого не міг зробити чи передбачити наслідки, які настали, захисника-адвоката ОСОБА_6, який вказував на відсутність доказів вини водія ОСОБА_5 в зіткненні з мікроавтобусом, та просив суд скасувати вирок та закрити провадження по справі, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечували проти доводів апеляцій засудженого та його захисників, потерпілу ОСОБА_4, яка категорично заперечувала проти доводів апеляцій, наполягаючи на тому, що водій ОСОБА_5 не слідкував за дорогою, розмовляючи по мобільному телефону з водієм ОСОБА_29, який рухався слідом, або ж упустив телефон і намагався його дістати, а в цей час кермо повернув і виїхав на смугу зустрічного руху, вважаючи, що засуджений усіма засобами уникає відповідальності, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляції залишити без задоволення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ІНФОРМАЦІЯ_6 о 18 годині 05 хвилин, на 44-го кілометру + 247 м. автомобільної дороги державного значення Р-12 Чернігів-Мена-Сосниця-Грем'яч у Менському районі Чернігівської області, ОСОБА_5 під час руху на автомобілі марки VOLVO FH 12.460, реєстраційний номер НОМЕР_2, у складі з напівпричепом рефрижератором марки CHEREAU CD381G, реєстраційний номер НОМЕР_4, рухаючись зі швидкістю 78 км/год., по сухій, прямій проїзній частині автомобільної дороги з асфальтобетонним покриттям, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не дотримався установлених межах безпечної швидкості руху, а також особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де та зіткнувся з маршрутним автобусом марки MERCEDES-BENZ 313 CDI, номерний знак НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_17

Внаслідок зіткнення транспортних засобів, водій автобуса ОСОБА_17, а також дев'ять пасажирів: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 загинули на місці дорожньо-транспортної пригоди; пасажир ОСОБА_10 - одержала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

По показаннях засудженого ОСОБА_5, наданих під час судового засідання, він за 40 метрів побачив темніший асфальт, вирішив, що здерте покриття або латка, потім, коли роздивився, що напливи, почав гальмувати, заїхав на напливи, автомашину розгойдало вправо-вліво, вверх-униз.

Після наїзду на великий наплив його транспортний засіб потягло вліво. Кермо вивернути вправо він не зміг, після наїзду на наплив був сильний удар, по звуку як рветься метал, став гальмувати, автомобіль збільшив швидкість, склалося враження, що їдеш по льоду. Водій маршрутного мікроавтобуса, який рухався у зустрічному напрямку, почав тікати правіше, на узбіччя, проте його автомобіль несло прямо на мікроавтобус. До зіткнення рухався зі швидкістю 70-80 км/год.( том 12 а. с. 67-68).

Для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за розміщенням та кріпленням вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі, що прямо передбачено пунктом 2.3 б Правил дорожнього руху.

По показаннях водія ОСОБА_5 він слідкував за дорогою, проте своєчасно не прореагував на її зміну.

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

На порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_5, не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожньої обстановки, зокрема ямковість та поганий стан автомобільних доріг, особливості вантажу - перевозив 19 тон., стан транспортного засобу, який є габаритним - напівпричіп - рефрижератор, під час наїзду на наплив на асфальті, втратив контроль над транспортним засобом, застосував гальмування та виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з маршрутним мікроавтобусом.

Доводи апеляцій, що на ділянці дороги, де відбулося зіткнення, не має обмежень швидкості руху, а тому швидкість 70-80 км/год є безпечною, не відповідають дійсності.

Положення Правил дорожнього руху про обов'язок учасників руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, стосуються усіх учасників дорожнього руху.

За відсутності обмежень у швидкості руху, водій зобов'язаний рухатися з такою швидкістю, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.

Вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_5 не виконав, на що прямо вказують фактичні обставини справи.

По цій же самій ділянці дороги, проїздили такі ж самі транспортні засоби, одним з яких керував водій ОСОБА_5, проте при вибраній безпечній швидкості руху, напливи на асфальті на напрямок руху не впливали та не призводили до виїзду на зустрічну смугу руху.

Так, під час досудового слідства проводилися відтворення обстановки і обставин події дорожньо транспортної пригоди.

Перше відтворення проводилося наступного дня після пригоди, 09 вересня 2011 року за участю свідка події водія ОСОБА_29, який рухався слідом за автомобілем ОСОБА_5 ( том 3 а. с. 4, 5)

Проведення слідчої дії відтворення обстановки та обставин події регулюється положеннями ст. 194 КПК України 1960 року, а не ст. 85 КПК України 1960 року, яка визначає загальні вимоги до протоколів слідчих дій.

При наявності загальної і спеціальної норми закону, застосовується спеціальна.

Сутність відтворення обстановки та обставин події полягає у перевірці показань на місці і слідчий експеримент. Особа, показання якої перевіряються на місці одночасно пояснює і розповідає про факти, що цікавлять слідчого, уточнює, доповнює показання, а також демонструє, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким чином.

При цьому, демонстрація не відтворює явище повністю, а лише певні умови, в яких відбувалася подія чи мали місце факти.

Водій ОСОБА_29, наступного дня після зіткнення автомашини з мікроавтобусом, тричі на такому ж самому автомобілі з напівпричепом як і ОСОБА_5, на тій же самій ділянці автодороги переїздив напливи на асфальті, зі швидкістю 63 км/год, 70 км/год., 82 км/год. При цьому напрямок руху автомобіля не змінювався і його не виносило на зустрічну смугу руху ( том 3 а. с. 5).

Посилання у апеляціях, що слідча дія відтворення обстановки та обставин події проводилася за відсутності обвинуваченого та його захисників, що є істотним порушенням норм кримінально - процесуального закону, не заслуговують на увагу, як такі що прямо суперечать законодавству.

Слідчий як самостійна процесуальна особа, визначає з ким і коли проводити відтворення. Згідно ст. 194 КПК України 1960 року прямо передбачено проведення відтворення за участю свідка, при цьому присутність обвинуваченої особи, з боку якої можливий тиск або вплив на показання свідка, є необов'язковим, а за тих умов - було недоцільним.

Відсутність у протоколі слідчої дії підпису спеціаліста, який запрошувався слідчим бути присутнім під час відтворення обстановки та обставин події, не є підставою для визнання протоколу слідчої дії неналежним доказом.

Сама присутність спеціаліста в місці проведення слідчих дій, не свідчить про його участь, якщо його спеціальні знання та навики не використовувалися.

Також присутність у місці ДТП слідчого ГСУ МВС України ОСОБА_28, автоматично його не включала до складу осіб, які проводили огляд місця пригоди. Розслідування справи ОСОБА_28 не доручалося, відповідно жодних документів він не складав і підписів ставити не міг.

Обидва протоколи відтворення обстановки обставин події від 09 вересня 2011 року були прочитані вголос, підписані слідчим, двома понятими та свідком ОСОБА_29 Після слідчої дії тахограма з автомобіля "Вольво FH 12" д.н.з НОМЕР_7 була приєднана до протоколу і наявна в матеріалах кримінального провадження в томі 3 на а. с. 6.

Відсутність фотографій та відеозапису до протоколів відтворення, не ставить під сумнів результати такого відтворення, які були підтверджені свідком ОСОБА_29 під час судового засідання в суді першої інстанції ( том 12, а. с. 19-23) .

Крім того, свідок ОСОБА_29 пояснював, що на відтворенні було багато присутніх людей, які не брали участі у слідчій дії, проте були присутніми на тому місці, де проводилася слідча дія, що автоматично їх не включає до переліку осіб, які повинні підписувати протокол відтворення обстановки та обставин події.

Автомобіль ОСОБА_29 на час відтворення був аналогічним за маркою, вагою, а також вантажем, автомобілю ОСОБА_5 Тиск у шинах, стан гальмівної системи, різна професійна майстерність водіїв, не порівнювалися.

Відтворення обстановки та обставин, не дублює повністю подію, а лише певні її умови. Крім того, різна професійна майстерність у водіїв ОСОБА_29 та ОСОБА_5, свідчать лише на користь висновків суду, що причиною виїзду на зустрічну смугу руху є невміння водія ОСОБА_5 своєчасно реагувати на зміну дорожньої обстановки та обирати безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.

Відтворення обстановки і обставин події 6 липня 2012 року проводилося з метою перевірки напливу на асфальтобетоні та вибоїни на проїжджій частині на керованість та на траєкторію руху автопоїзда в загальмованому стані при відключеній системі АБС. Названа слідча дія проводилася за участю двох понятих, захисника обвинуваченого ОСОБА_7, директора ТОВ „Тернотранс" ОСОБА_33 Автопоїздом - демонстратором керував водій ОСОБА_34 ( том 4 а. с. 160 -189).

Водій ОСОБА_34 розганяв автопоїзд до безпечної швидкості руху, застосовував гальмування, при якому напрямок руху та уводу в лівий бік після наїзду на наплив та у вибоїну, не спостерігалося.

Протокол відтворення був прочитаний слідчим у голос. Адвокат ОСОБА_7 подав заперечення в письмовому вигляді на 3-х друкованих аркушах, які склав відповідно до проведення слідчої дії. Ніяких зауважень до початку слідчої дії та умов її проведення, адвокат ОСОБА_7 не виказував ( том.4 а. с. 163).

До протоколу слідчої дії додані фотографії, з яких добре видно, що собою є наплив на асфальтобетонному покритті та вибоїна, проводилися відповідні заміри.

Заперечення адвоката ОСОБА_7 на проведення відтворення обстановки та обставин події від 6 липня 2012 року зводяться до того, що водій автопоїзда демонстратора знав про наявність нерівностей на дорозі, його професійні вміння з обвинуваченим ОСОБА_5 не порівнювалися, швидкість руху автопоїзда не була однаковою, гальмування демонстратор застосовував перед нерівностями на дорозі, тоді як ОСОБА_5 проїжджав пошкодження дороги до початку утворення видимих слідів гальмування ( том 4 а. с. 197-198).

Щодо професійних вмінь водіїв, то допуск до керування автопоїздом свідчить про достатній рівень вмінь водія. Якщо зважити на доводи захисника обвинуваченого, то ОСОБА_5 не володів достатніми вміннями, тому і не зміг своєчасно помітити нерівності на автошляху, безпечно переїхати їх та уникнути зіткнення з мікроавтобусом.

Дане відтворення проводилося з метою з'ясування впливу нерівностей на автодорозі на напрямок руху автопоїзда та визначення безпечної швидкості руху.

Доводи захисника адвоката ОСОБА_7, що ОСОБА_5 рухався зі швидкістю 78 км/годину, тоді як водій - демонстратор лише зі швидкістю 58 км./год, не заслуговують на увагу.

По-перше, у даному випадку не відтворювалися події ДТП повністю, а лише перевірялися певні умови, в яких сталося ДТП. При виборі безпечної швидкості руху, меншої від 78 км/годину, водій ОСОБА_5 безпечно проїхав би усі нерівності автодороги, що двічі показав водій демонстратор ОСОБА_34

По -друге, виконання відтворення допускається, коли воно не є небезпечним для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь.

По-третє, без знань про обстановку, в якій буде проводитися відтворення, водій демонстратор не зможе виконати завдання, які на нього покладені.

Отже, відтворення обстановки обставин події від 6 липня 2012 року доповнило результати відтворення обстановки обставин події від 9 вересня 2011 року, оскільки при першому відтворенні водій переїжджав наплив та вибоїну без гальмування, при другому відтворенні - із застосуванням гальмування.

Згідно з висновками автотехнічної експертизи від 17 лютого 2012 року антиблокувальна система напівпричепу -рефрижератора автопоїзду, яким керував водій ОСОБА_5, перебувала у неробочому стані внаслідок демонтажу колісних датчиків антиблокувальної системи, що було здійснено до дорожньо - транспортної пригоди ( том 3 а. с. 209-216).

Апелянти вказують на неправильність висновків експерта ОСОБА_27, посилаючись на те, що експерт час демонтажу визначив лише за рівномірним нашаруванням пилу та бруду в місцях конструктивного розташування колісних датчиків, що штучно могло бути створене під час зберігання напівпричепу на автостоянці, яка не охоронялася.

Зазначені доводи виглядають невірогідними, оскільки відсутні будь-які відомості про проникнення в місце зберігання напівпричепу -рефрижератора. Для демонтажу колісних датчиків антиблокувальної системи та для нанесення рівномірного пилу та бруду в місцях конструктивного розташування колісних датчиків, необхідні спеціальні знання та вміння.

Об'єктивних даних, про те, що зацікавлені особи займалися штучним створенням доказів, окрім безпідставних заяв засудженого та його захисників, не має.

Експерт ОСОБА_27 був присутнім в якості спеціаліста під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, оглядав транспортні засоби та надавав висновки по стану рульового керування та гальмівної системи автопоїзда, яким керував ОСОБА_5

Доводи апелянтів, що його висновки є науково - необґрунтованими та такими, що не заслуговують на довіру, не відповідають дійсності.

Навпаки, експерт провів усі доручені йому експертизи, науково обґрунтувавши свої висновки, а під час судового засідання надав учасникам судового розгляду роз'яснення.

Так, згідно висновку автотехнічної експертизи від 13.09.2011 року, предметом дослідження якої було рульове керування тягача „Вольво FH 12.460 р. н. НОМЕР_2 з напівпричепом „CHEREAV" р. н. НОМЕР_4, перевірка технічного стану транспортного засобу проводилося трьома методами, в тому числі і шляхом по-елементної діагностики. Експерт не тільки наукового обґрунтував свої висновки, а й наочно продемонстрував на схемах та фотографіях ( том 3 а. с. 19-37).

Під час огляду рульового керування тягача було встановлено, що всі його елементи відповідають конструкції заводу - виробника даної моделі. Гідравлічний підсилювач перебував у неробочому стані через ударні навантаження, прикладені до передньої частини тягача.

На момент експертного огляду гальмівна система тягача перебувала у неробочому стані через порушення герметичності пневматичного гальмівного приводу внаслідок аварійних руйнувань його елементів, які виникли при ударі та деформації правої передньої частини тягача ( експертний висновок том 3 а. с. 46-76).

Експертом ОСОБА_27 була проведена автотехнічна експертиза щодо первинного контакту між автопоїздом та мікроавтобусом, механізму слідів автопоїзду ( том 3 а. с. 122- 163). При цьому, експерт не тільки описав методики дослідження об'єктів, а й послався на інформаційні джерела. На підтвердження своїх висновків додав фотографії та склав масштабну схему слідів гальмування та речової обстановки на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Вживаючи поняття сліди гальмування та гальмівний шлях, обвинувачений та його захисники ототожнюють два різні поняття. Гальмівний шлях починається з часу натискання водієм на педаль гальма, тоді як сліди гальмування могла відобразитися на проїжджій частині значно пізніше від початку гальмування або не відобразитися, внаслідок ям чи напливів на автошляху, перерватися. Експерт може визначити гальмівний шлях тільки шляхом проведення розрахунків.

З урахуванням фактичних обставин даної кримінальної справи, участі експерта ОСОБА_27 в огляді місця пригоди, транспортних засобів, у проведенні автотехнічних експертиз, законних підстав для його відводу, не вбачалося.

Крім того, на відміну від обвинуваченого, експерт попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експертні висновки виконані названим експертом у відповідності до вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Посилання апелянтів на висновки судово-комплексної комісійної автотехнічної та дорожньо-технічної експертизи Дніпропетровського НДІСЕ, яка зробила висновки, що дії водія ОСОБА_5 відповідали вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху і що виїзд ним на смугу зустрічного руху був здійснений в стані аварійної обстановки, не виправдовують ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині. ( том 4 а. с. 104)

Експертні висновки оцінюються судом нарівні з іншими доказами і відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року, не мають наперед встановленої сили.

Під аварійною обстановкою, виходячи з диспозиції ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розуміють такі порушення Правил дорожнього руху, що примусили інших учасників руху різко змінити швидкість руху, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджується фактичними даними.

У даному випадку, сам водій ОСОБА_5, порушив ряд пунктів Правил дорожнього руху, що призвело до виїзду керованого ним транспортного засобу на смугу зустрічного руху та зіткнення з пасажирським мікроавтобусом.

Саме дії засудженого, а не інших осіб створили аварійну обстановку - наслідком якої стало травмування та загибель 10 осіб. Коли особа своїми діями створила аварійну обстановку, підстав для звільнення її від кримінальної відповідальності, немає.

Згідно з висновками експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру м. Києва від 20 серпня 2012 року № 9-76, в дорожній обстановці, що склалася ІНФОРМАЦІЯ_6 у водія автопоїзда з напівпричепом-рефрижератором ОСОБА_5, була наявна технічна можливість запобігти зіткненню у разі виконання вимог пунктів 2.3, 10.1, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху ( том 4 а. с. 234-251).

Отже, обґрунтовуючи висновки про винуватість ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки руху, суд першої інстанції правильно оцінив висновки усіх експертиз і віддав перевагу експертизі від 20 серпня 2012 року, яка є науково - обґрунтованою та відповідає фактичним обставинам, установленим по справі.

Щодо слідчого ОСОБА_38, який допитувався судом в якості свідка як особа, що проводила розслідування, то підстав для його відводу, не було. Слідчі та прокурори не підлягають допиту в якості свідків про обставини проведення ними процесуальних дій.

Відповідно до ст. 60 КПК України 1960 року слідчий підлягає відводу, коли він є свідком у кримінальній справі. Проте, слідчий ОСОБА_38 не був очевидцем злочину, і знає про обставини дорожньо-транспортної пригоди як особа, що проводила досудове розслідування в межах кримінально-процесуального закону. Від обов'язків слідчого його ніхто не звільняв, підстав для сумнівів в його об'єктивності як процесуальної особи, після допиту в якості свідка, не було.

Законодавцем встановлена заборона свідку проводити досудове розслідування саме з тієї причини, що слідчого можливо замінити, а свідок події чи її наслідків, є незамінним, а його показання цінними з метою встановлення істини по справі.

А тому, доводи апеляцій, що слідчому ОСОБА_38 після допиту як свідка, в порушення кримінально-процесуального закону, знову доручили проведення слідчих процесуальних дій, є необґрунтованими.

Положення ст. 197 КПК України 1960 року покладають на слідчого обов'язок ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому права, передбачені законом, про що складається протокол з додержанням вимог ст. 85 КПК України 1960 року.

Та обставина, що обвинувачений ОСОБА_5 був ознайомлений слідчим ОСОБА_39. з постановою про призначення додаткової автотехнічної експертизи після проведення такої експертизи, не може розцінюватися, як істотне порушення кримінально-процесуального закону, є лише обмеженням інтересів обвинуваченого, який після ознайомлення з постановою про призначення експертизи та з її висновками, клопотання про наявність у нього додаткових питань та мотивів відводу експерту, не заявив.

В той же час, заявляючи суду клопотання про проведення автотехнічної, металознавчої та медичної експертизи, засуджений ОСОБА_5 та його захисники, не обґрунтували необхідності проведення такої експертизи, не сформулювали предмету дослідження та його відношення до даної кримінальної справи. Тому, судом першої інстанції цілком правомірно відхилене клопотання.

Доводи апеляцій, що загиблий водій ОСОБА_17, не виконав вимог Правил дорожнього руху, перевірялися як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні. У маршрутному автобусі „Мерседес -_Бенц" 313 були виявлені конструктивні зміни гальмівного приводу задніх коліс, зношення гальмівного диску лівого переднього колеса, що не відповідало п.п. 31.1 та 31.4.1 Правил дорожнього руху.

Проте, невідповідність маршрутного автобуса технічним стандартам, не перебуває у прямому причинному зв'язку із наслідками, що настали.

Оцінка небезпеки для руху ґрунтується на технічній можливості зупинки транспортного засобу в межах необхідної відстані або на можливості оцінити дорожню ситуацію, при якій зустрічний транспортний засіб може опинитися на смузі його руху, чого водій ОСОБА_17, фактично не мав.

Габаритний автомобіль „Вольво" з причепом-рефрижератором під керування водія ОСОБА_5, на сухому асфальті, в світлу пору доби, опинився на зустрічній смузі руху автобуса „Мерседес -_Бенц" неочікувано.

За час, який пройшов з моменту гальмування автомобіля під керуванням водія ОСОБА_5, водій ОСОБА_17 був позбавлений технічної можливості зупинити автобус ( том. 4 а. с. 244-245).

На кількість загиблих пасажирів та на тяжкість тілесних ушкоджень ніяким чином не вплинули технічні переобладнання автобуса, в тому числі і невідповідність ДСТУ 2543-94 кріплень сидінь автобуса. Навпаки, травмування сталося саме від наїзду на автобус тягачем з причепом.

З протоколу огляду місця пригоди та фотографій до нього вбачається, що мікроавтобус від удару великої сили, завданої автомобілем „Вольво", вилетів зі смуги свого руху у кювет, де перекинувся на дах. При цьому, від тягача автопоїзда зірвався зі свого кріплення причеп-рефрижератор.

Локалізація та характер тілесних ушкоджень, виявлених на тілах дев'яти загиблих пасажирів і водія автобуса, у вигляді відкритих черепно- мозкових травм голови, трав грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів, а також механічні пошкодження автобуса, свідчать про те, що пасажири загинули на місці пригоди, саме від наїзду автопоїзда.

Кріплення сидінь в мікроавтобусі, переобладнання в гальмівній системі, ніяким чином не могли вплинути на тяжкість тілесних ушкоджень у пасажирів, які мають травми в області голови та верхньої частини тулуба, що виникли внаслідок зіткнення транспортних засобів, а не від змін в обладнанні сидінь мікроавтобуса.

Згідно з висновками Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора Бокаріуса М. С., від 17.11.2011 року стан дорожнього покриття у місці дорожньо-транспортної пригоди станом на 8 вересня 2011 не відповідав вимогам п.п.3.1.1, 3.12. ДСТУ 3587, а організація руху у місці де сталося ДТП, не відповідала загальним положенням розділу 3 п.п.4.1.1, 4.1.6 ДСТУ 3587 та п.п 10.31, 10.3.14, 10.5.25 ДСТУ 4100 ( том 6 а. с. 55-79).

При цьому, експерт визначив стан дороги в місці ДТП як задовільний ( том 6 а. с. 57). У зв'язку з локальними деформаціями дороги у вигляді напливів, які перевищували встановлені ДСТУ 3587 гранично допустимі норми, необхідно було встановити попереджувальні знаки.

В той же час, відсутність попереджувальних знаків, не забороняла дорожнього руху на ділянці дороги і не звільняла учасників руху, від обов'язку, передбаченого пункту 12.1 Правил дорожнього руху при виборі швидкості руху, враховувати дорожню обстановку, особливості вантажу, а в даному випадку габарити та тонаж автопоїзда, щоб мати постійну змогу контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.

Під час апеляційного перегляду справи захисником засудженого була надана постанова Сосницького районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2014 року, якою була задоволена скарга ОСОБА_5 та скасована постанова начальника СВ Менського РВ УМВС України в Чернігівській області від 23.10 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб філії Сосницької ДЕД ДП Чернігівський облавтодор по утриманню автомобільної дороги державного значення Р-12 Чернігів-Мена Сосниця-Гремяч на 44 км +247 метрів.

Наявність такого судового рішення, ніяким чином не впливає на правильність та обґрунтованість висновків суду.

По-перше, експертні висновки стану доріг та дорожніх умов від 16 листопада та 17 листопада 2011 року, відповідно №9974 та № 9634, були оцінені судом при прийнятті рішення про визнання винуватим ОСОБА_5

По-друге, положення ст. 236-2 КПК України 1960 року, які регулюють розгляд скарги суддею на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, покладають на суддю тільки обов'язок перевірити виконання вимог ст. 99 КПК України 1960 року.

Отже, постанова суду від 17 квітня 2014 року, свідчить лише про те, що постанова і від 23.10 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб філії Сосницької ДЕД ДП Чернігівський облавтодор по утриманню автомобільної дороги державного значення Р-12 Чернігів-Мена Сосниця-Гремяч на 44 км +247 метрів, була прийнята без додержання процесуальних норм.

Таким чином, усі посилання засудженого та його захисників на необ'єктивне дослідження обставин події злочину та істотні порушення кримінально-процесуального закону, детально перевірялися судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом, і не знайшли свого підтвердження.

При призначенні покарання засудженому, відповідно до ст. 65 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, данні про особу винного, його ставлення до своїх дій, і з урахуванням обставин справи, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, призначив покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, розділом ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_5 та його захисників-адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5 без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ЗАБОЛОТНИЙ В. М. АНТИПЕЦЬ В. М. КОЗАК В. І.