Ухвала суду № 38675045, 12.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14218/13-ц Провадження № 22-ц/772/1426/2014Головуючий в суді першої інстанції:ОСОБА_1Категорія: 27Доповідач: Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючої: Шемети Т. М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

при секретарі: Пантелеймоновій А.І.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а :

В червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом та ставив вимогу: стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу згідно розписки від 31.03.2012 року у розмірі 181 600 грн. 00 коп. (станом на 01.04.2013 року) та понесені ним судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2014 року позов задоволено, ухвалено: стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_4 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування боргу за договором позики від 31.03.2012 року та 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 42 коп. в рахунок відшкодування понесених та документально підтверджених судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду та невідповідність фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що договір позики між ним та позивачем ніколи не укладався, і коштів у позивача він не брав. Так, 31 березня 2012 року між ним та ОСОБА_4 був укладений та нотаріально посвідчений договір оренди транспортного засобу (DAF, модель XF 430, ДНЗ НОМЕР_1), після укладення якого з метою перестрахування позивач почав вимагати щоб він написав розписку на суму вартості транспортного засобу. В цей же день у простій письмовій формі ОСОБА_2 написав таку розписку. Між ними була домовленість, що наймодавець поверне розписку, як тільки буде повернуто транспортний засіб. Влітку 2012 року автомобіль він повернув власнику, однак той йому розписку не повернув. Позивач ввів суд в оману, навмисно перекрутив факти, а суд першої інстанції не взяв даний факт до уваги та не надав належної правової оцінки цим обставинам. Також судом безпідставно не прийнято до уваги доводи відповідача та покази свідка.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав. Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача щодо недоведеності факту передачі грошей відповідачеві, покази свідка про те, що передачі коштів не було, є безпідставними та не заслуговують на увагу, так як договір позики відповідачем не оспорювався, в договорі визначені всі істотні умови договору (предмет, сторони, ціна, строк та порядок повернення), в судовому засіданні відповідач не заперечував факт підписання ним договору позики, а саме, розписки від 31.03.2012 року. Укладення ж договору оренди транспортного засобу від 31.03.3012 року ніяким чином не впливає на виконання обов'язків позичальника по договору позики.

Такий висновок суду є вірним, ґрунтується на нормах закону та відповідає встановленим обставинам по справі.

Так, судом було встановлено наступне:

31.03.2012 року позивач передав у позику відповідачеві гроші в сумі 23 000 доларів США, що в еквіваленті склало 184 000 грн., які останній зобов'язався повернути рівними частинами не менше ніж по 2 000 доларів США щомісячно, не пізніше 10-го числа кожного місяця, до 01.04.2013 року. На підтвердження укладення договору позики відповідач надав позивачу розписку від 31.03.2012 року (а.с.4). Свої зобов'язання за договором позики відповідач виконав частково, а саме, 31.03.2012 року повернув позивачу 300 доларів США, що в еквіваленті складає 2 400 грн., розписка складена в присутності свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які своїм підписом повністю підтверджують зміст розписки.

Крім того, 31.03.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір найму (оренди) транспортного засобу (а.с. 61, 103), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого у реєстрі за № 1125, згідно якого наймодавець ОСОБА_4 передав наймачу ОСОБА_2 в найм (оренду) транспортний засіб марки DAF модель XF 430, 2000 року випуску, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований УДАІ ГУ МВС в м. Києві 22.11.2006 року. Відповідно до п. 1.5 Договору найму транспортного засобу сторони оцінюють вартість ТЗ, який передається за цим правочином, у сумі 192 000 грн. 00 коп. Договір укладається на один рік з дня передачі ТЗ наймачу, тобто з 31.03.2012 року по 31.03.2013 року ( п. 2.1 Договору). Плата за користування наймачем предметом договору встановлюється сторонами у розмірі 1 200 грн.00 коп. за рік, які наймач зобов'язується виплачувати готівкою щомісяця рівними частинами тобто по 100 грн. 00 коп. щомісяця не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця ( п. 3.1 Договору).

-2-

Суд першої інстанції вірно визначився, що відносин між фізичними особами щодо договору позики врегульовані нормами статей 1046 - 1053 ЦК України.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Докази мають бути належними та допустимими (ст.ст. 58, 59 ЦПК України). Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 59 ЦПК України). Відповідно до ч.1 статті 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений в письмовій формі, що має місце в розглядуваному випадку, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що відповідач не довів факту безгрошовості укладеного договору позики та вірно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_6, який стверджував, що кошти не передавалися.

У розписці (а.с.4) чітко вказано, що 31.03.2012 року відповідач отримав від позивача 23 000 доларів США, що в еквіваленті складало 184 000 грн., які позичальник зобов'язався повернути до 01.04.2013 року рівними частинами не менше, ніж по 2000 доларів США щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця. 31.03.2012 року відповідач повернув позивачу 2 400 грн., будь-яких інших виплат по розписці зроблено не було.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку, а наявність боргового документа у кредитора відповідно - невиконання вимог боржником (ч. ч. 1, 3 ст. 545 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги відносно того, дана розписка була надана позивачу для перестрахування щодо цілісності та збереження наданого в оренду транспортного засобу та на виконання нотаріально засвідченого договору оренди транспортного засобу від 31.03.2012 року, нічим не підтверджені: в розписці не зазначено будь-якого зв'язку між позикою та орендою транспортного засобу, укладення договору оренди в день отримання позики не може бути підставою для звільнення від виконання обов'язку, взятого ОСОБА_2 згідно розписки від 31.03.2012 року.

За таких обставин, суд першої інстанції, цілком обґрунтовано прийшов до висновку про те, що відповідач зобов'язаний повернути позичені згідно розписки від 31.03.2012 року грошові кошти у сумі 181 600 грн. (еквівалент 23 000 доларів США станом на день ухвалення рішення).

Таким чином, розглядаючи справу за апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази, вірно визначився з характером правовідносин. Судом першої інстанції виконані вимоги ст. 212 ЦПК України, судове рі шення мотивовано, наведене в апеляційній скарзі висновків суду не спростовує, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/ Т. М. Шемета

Судді: /підпис/ М. В. Матківська

/підпис/ В.В.Сопрун

Згідно з оригіналом: Т.М.Шемета