Ухвала суду № 38674892, 06.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 р. № 9104/129650/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

31.05.2012 позивач - ВАТ «Тернопільобленерго» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0000801520.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий орган безпідставно посилається на те, що податкова накладна № 1 від 07.02.2012, яка позивачу видана ТзОВ «ННІ Україна» та на підставі якої першим сформовано податковий кредит за лютий 2012 року, не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Єдиний реєстр), оскільки це спростовується наданою продавцем товару квитанцією № 1, згідно якої така у вказаному реєстрі зареєстрована за № 9001873560. На думку позивача ця квитанція, з огляду на приписи п. 201.7 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови КМУ від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246), є належним доказом реєстрації податкової накладної, що дає підстави покупцю включити сплачені суми ПДВ до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апелянт, окрім того наведеного у позовній заяві, вказує, що належним доказом реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, є електронна квитанція, яка надана йому продавцем товару. Суд першої інстанції не врахував того, що положення абз. 8 п. 201.10 ст. 200 ПК України, а також Порядку № 1246 встановлюють право, а не обов'язок покупця звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру, шляхом надіслання відповідного електронного запиту до податкового органу. З огляду, на викладене апелянт зазначає, що у Товариства було достатньо підстав вважати, що податкова накладна зареєстрована у Єдиному реєстрі, що давало йому право за цією податковою накладною сформувати податковий кредит з ПДВ.

Сторони у судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України їх неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.04.2012 року службовою особою Тернопільської ОДПІ на підставі пункту 200.10 статті 200 ПК України, в порядку статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ ВАТ «Тернопільобоенерго» за лютий 2012 року, результати якої оформлені актом від 20.04.2012 № 747/16-01/00130725.

Вищевказаною перевіркою встановлено факт порушення п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2012 року на суму 12000 грн, внаслідок чого було занижено суму податку, що підлягає сплаті до державного бюджету за лютий 2012 року.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що у період з 01.02.2012 по 29.02.2012 ВАТ «Тернопільобленерго», відповідно до декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року № 9012508717 від 19.03.2012, даних Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року та даних реєстру отриманих та виданих податкових накладних, задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 10707653 грн, у тому числі 12000 грн ПДВ за податковою накладною № 1 від 07.02.2012 виписаною ТзОВ «ННІ Україна», яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі, що є порушенням п. 200.10 ст. 200 ПК України.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0000801520, яким ВАТ «Тернопільобленерго» визначено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 18000 грн, у тому числі за основним платежем - 12000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6000 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки у позивача не було правових підстав для формування податкового кредиту за податковою накладною, яка не включена до Єдиного реєстру, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, позивачем до Тернопільської ОДПІ не подано заяви зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вимоги до податкової накладної визначені статтею 201 ПК України, пунктом 201.10 якої передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Наведені вище правові положення дають підстави дійти висновку, що покупець товару має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ тільки за тими податковими накладними, які включені до Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (надалі - Порядок) визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до п. 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Пунктом 11 Порядку визначено, що квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2012 року віднесено податок на додану вартість у розмірі 12000 грн, згідно з податковою накладною № 1 від 07.02.2012, виписаною ТзОВ «ННІ Україна», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 28-29) та Витягом з вказаного реєстру (а.с. 32-33).

Разом з тим, позивачем не подано заяви зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Доказів існування об'єктивної неможливості надати до податкової декларації за лютий 2012 року заяви зі скаргою на продавця, позивачем не надано.

Позивач покликається на відсутність у нього, як покупця, обов'язку перевіряти наявність відповідної реєстрації, а також те, що надана йому продавцем товару електронна квитанція є належним доказом реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі.

Втім, у силу наведених вище вимог закону обов'язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини.

Згідно з пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається, зокрема, про податкову накладну та/або розрахунок коригування - витяг з Реєстру.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість перевірки покупцем наявності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У даному випадку позивач не скористався своїм правом перевірити відповідний запит, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити право на податковий кредит.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на приписи абз. 3 п. 201.10 ст. 200 ПК України квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі є підтвердженням прийняття податкової накладної тільки для продавця, а не для покупця, тому вона не може використовуватись останнім, як беззаперечний доказ реєстрації податкової накладної для формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи відсутність у Єдиному реєстрі відомостей за податковою накладною № 1 від 07.02.2012 виписаною ТзОВ «ННІ Україна», податковим органом правомірно на відповідну суму донараховано податкове зобов'язання ПДВ, у зв'язку з чим відсутні передбачені законом підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення та задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 липня 2012 року у справі № 2а-1970/2362/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін