Постанова № 38672483, 28.04.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 рокум. Ужгород№ 807/242/14 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: Феделещак М.М. (довіреність від 03.01.2014 року № 14)

відповідача : Беззаботнов В.В. (довіреність від 10.01.2014 року № 145/10/07-10-10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ужгорода" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 12 травня 2014 року.

Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" (далі - позивач, КП "ВУВКГ м.Ужгорода") звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-5) до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Ужгороді), якою просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 28 жовтня 2013 року за № 0010931501 (яким відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 113992,19 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем всупереч норм чинного законодавства, оскільки перевірка дотримання граничних строків сплати податку на додану вартість (на основі якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення) проведена з численними порушеннями вимог податкового законодавства та прав платника податків, та таке прийняте без урахування всіх фактичних обставин та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Позивач вважає, що відповідач провівши документальну невиїзну перевірку за відсутності законом визначених підстав для проведення саме такої перевірки та без дотримання законом визначеного порядку проведення таких перевірок порушив вимоги чинного законодавства та права платника податків. Крім того, внаслідок необґрунтованих додаткових нарахувань платежів в обліковій картці платника ПДВ та наступного зарахування в їх сплату здійснених підприємством платежів, податковий орган завищив строки несвоєчасної сплати за періоди рішень ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 26.06.2013 року № 56, від 05.07.2013 року № 63, відображених в Акті перевірки від 07.10.2013 року та розрахунку штрафних санкцій - додатку до оскаржуваного рішення. Отже, розрахунок штрафних санкцій є невірним, а оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсними та скасуванню.

В подальшому, заявою КП "ВУВКГ м. Ужгорода" від 21.02.2014 року № 262 (а.с.22-23), позивач додатково обґрунтував позовні вимоги, зазначивши, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді № 0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20.04.2006р., № 0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23.06.2006р., № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% на загальну суму 430630,12 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з ПДВ. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014р. постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013р. залишена без змін. Дані штрафні санкції стали узгодженим податковим зобов'язанням після винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р. у справі №7/369-2006, яка в подальшому була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2009 р. по справі №К-7796/07, а справа була передана на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду. Позивач вважає, що відповідач не відобразив в обліковій картці факт визнання даних податкових зобов'язань неузгодженими з моменту винесення ухвали ВАСУ від 27.10.2009р. по справі № К-7796/07. Оскільки дані зобов'язання були сплачені позивачем (про що свідчить факт подальшого застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату наступних узгоджених податкових зобов'язань), то податковий орган з моменту винесення ухвали ВАСУ від 27.10.2009 р. по справі №К-7796/07 зобов'язаний був перезарахувати сплачені позивачем кошти у сумі 430630,12 грн. в рахунок зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді № 0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20.04.2006р., № 0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23.06.2006р., № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006р., в рахунок наступних за календарними строками виникнення податкових зобов'язань з ПДВ. Внаслідок цього зміняться строки затримки сплати усіх послідуючих узгоджених податкових зобов'язань, в тому числі і тих, своєчасність сплати яких перевірялась під час перевірки 7 жовтня 2013 року, за наслідками якої прийняте оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013р. №0010931501.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 28 жовтня 2013 року за № 0010931501.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист ДПІ у м. Ужгороді від 18.03.2014 року № 2049/10/03-01-10, а.с.38-40), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що позивач прострочив сплату самостійного узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1139921,90 грн., що стало наслідком застосування штрафних санкцій у розмірі 113992,19 грн., у відповідності до п. 126.1. ст. 126 ПК України.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданих письмових запереченнях проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді документальною невиїзною перевіркою дотримання строків сплати (перерахування) податків КП "ВУВКГ м. Ужгорода", встановлено порушення позивачем п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: порушено строки сплати (перерахування) податку на додану вартість згідно рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання від 26.06.2013 року № 56. За результатами перевірки складено акт від 07.10.2013 р. № 1229/07-01-15-01, та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013р. № 0010931501, яким на підставі п.203.2 ст.203 ПК України за затримку на 70, 70, 66, 59, 59, 59, 46, 46 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1139921,90 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 113992,19 грн.

КП "ВУВКГ м. Ужгорода" звернулось до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 28.10.2013 року за № 0010931501.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ у м. Ужгороді від 07.10.2013 року за № 1229/07-01-15-01 (а.с.7), документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем п.203.2 ст.203 ПК України, а саме: порушено строки сплати (перерахування) податку на додану вартість згідно рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання від 26.06.2013 року № 56 у сумі 1139921,90 грн. із запізненням від 46 до 70 календарних днів.

Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VI (діє з 1 січня 2011 року, далі - ПК України), ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу встановлено ст. 100 ПК України, згідно п. 100.1 якої - розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти (розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу).

Згідно п.100.13 ст. 100 ПК України, порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Наказом Мінфіну України від 21.12.2012 року за № 1261 затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків (діє з 8 січня 2013 року, зареєстрований в Мінюсті України 21.12.2012 року за № 2143/22455, далі - Порядок), та згідно п. 1.4 Порядку - розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Пунктом 3.9 Порядку встановлено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Згідно п. 4.6 Порядку, з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.175 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідачем здійснено розрахунок штрафних санкцій у розмірі 10 %, що відповідає вимогам даної статті та вимогам Листа Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2011 року № 17197/7/15-0617 "Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації, щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів".

В ході перевірки було встановлено порушення п.57.1 ст.57 ПК України, оскільки, позивачем сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1139921,90 грн. із запізненням від 46 до 70 календарних днів.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п. 75.1.2 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України - документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, на виконання вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України, керівником відповідача було прийнято Наказ від 24.09.2013 року № 337/15-01 про проведення 07.10.2013 року документальної невиїзної позапланової перевірки позивача, а 27.09.2013 року надіслано позивачеві разом із повідомленням за № 2366/10/07-01-15-01 від 24.09.2013 року яким запрошення на 07.10.2013 року об 11.00 год. щодо розгляду питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ. Також, представник позивача не заперечує факт отримання позивачем 27.09.2013 року копії Наказу від 24.09.2013 року за № 337/15-01 та Повідомлення про запрошення за № 2366/10/07-01-15-01 від 24.09.2013 року.

Відповідно до п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Отже, дотримання всіх умов передбачених п. 79.2 ст. 79 ПК України надало відповідачеві право розпочати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача 07.10.2013 року.

Згідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та (або) авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, у зв'язку з порушенням позивачем строку сплати податкового зобов'язання до нього було застосовано штрафні санкції протягом строку такого прострочення, згідно з розрахунком штрафних санкцій.

Також, представник позивача стверджує, що відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку за відсутності визначених п. 78.1 ст. 78 ПК України підстав для проведення саме такої перевірки.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї обставин визначених пп. 78.1.1 - 78.1 13 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Отже, п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачає обставини для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а не обставини для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка і була фактично проведена відповідачем 07.10.2013 року.

Судом спростовуються твердження представника позивача про те, що відповідач в 2013 році вже здійснював документальну планову перевірку позивача та документальну невиїзну перевірку щодо дотримання строків сплати (перерахування) податку на додану вартість, а тому відповідачем було порушено п. 77.2 ст. 77 ПК України, а саме: права платника податків не перевірятись документальними перевірками частіше ніж один раз на рік.

Відповідно до п. 77.2 ст. 77 ПК України періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Відтак, норма п. 77.2 ст. 77 ПК України, на яку посилається представник позивача, стосується періодичності проведення документальних планових перевірок, та не стосується періодичності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка і була фактично проведена відповідачем 07.10.2013 року.

Також, суд відхиляє доводи позивача про безпідставність зарахування сплачених коштів в рахунок неіснуючого податкового зобов'язання, внаслідок чого в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні містяться зайво нараховані суми штрафних санкцій по причині завищення строків затримки сплати узгоджених податкових зобов'язань, оскільки наявність податкового боргу та порушення строків його сплати підтверджується копією облікової картки платника податків та відсутністю доказів переплати позивачем податкових зобов'язань попередніх періодів.

Що стосується доводів позивача щодо необхідності зобов'язання ДПІ у м. Ужгороді перезарахування сплачених позивачем коштів у сумі 430630,12 грн. в рахунок зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді № 0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20.04.2006р., № 0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23.06.2006р., № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006р. в рахунок наступних за календарними строками виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, суд констатує наступне:

Застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% на загальну суму 430630,12 грн. згідно податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді № 0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20.04.2006 року, № 0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23.06.2006 року, № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006 року за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з ПДВ стали узгодженим податковим зобов'язанням після винесення постанови Львівським апеляційним господарським судом від 27.02.2007 року у справі № 7/369-2006. Дана постанова в подальшому була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2009 року у справі № К-7796/07, а справа була передана на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду. ДПІ у м. Ужгороді було відображено в картці особового рахунку платника факт визнання даних податкових зобов'язань неузгодженими з моменту винесення ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.10.2009 року. На даний час штрафні санкції на суму 430630,12 грн. в картці особового рахунку КП "ВУВКГ м. Ужгорода" відсутні, так як ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 року по справі № К/800/31470/13 постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року по справі № 13990/12/9104 залишена без змін, тобто визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді №0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20.04.2006 року, №0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23.06.2006 року, №0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006 року на загальну суму 430630,12 грн. Сплачені підприємством зобов'язання були враховані в рахунок погашення наступних узгоджених податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі самостійно визначених зобов'язань платником податків, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті у межах, спосіб та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - є необґрунтованими, суперечать матеріалам справи та вимогам закону та в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ужгорода" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного підприємства м. Ужгорода" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, 1 код 03344326) на користь Державного бюджету України за відповідним кодом бюджетної класифікації судовий збір у розмірі 2051,86 грн. (дві тисячі п'ятсот одна гривня вісімдесят шість копійок).

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті