Вирок № 38669208, 02.04.2014, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2925/13-к

Провадження № 1-кп/204/7/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді: Некрасова О.О.

при секретарі: Макарчук А.В.

за участю прокурора: Калініченко О.М.

захисників: ОСОБА_1,

ОСОБА_2

перекладача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Линево, Жирновського району, Волгоградської області, громадянина України, росіянина, маючого середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, раніше судимого:

- 28.10.1982 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 81 КК України до 2-х років позбавлення волі;

- 12.01.1984 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 81 КК України до 7 років позбавлення волі, додатково: конфіскація майна;

- 17.12.1991 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 89, 42 КК України до 7 років позбавлення волі, додатково: конфіскація майна;

- 12.07.1993 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 183-3 КК України до 2-х років позбавлення волі, додатково: конфіскація майна;

- 08.12.2000 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 142 КК України до 5 років позбавлення волі, додатково: конфіскація майна;

- 01.04.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі,

зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Горького, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, маючого середню освіту, розлученого, не працевлаштованого, раніше судимого:

- 29.11.2012 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття звільнений з іспитовим строком 3 роки,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачені ОСОБА_4, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, та ОСОБА_5, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, будучи звільненим від відбування призначеного покарання з випробуванням, вчинили умисне тяжке корисливе правопорушення проти власності та особи за наступних обставинах.

03.03.2013 року близько 22 год. 05 хвл., ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_5 знаходились біля будинку АДРЕСА_4, де у них раптово виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4. та ОСОБА_5 у зазначений час вступили у попередню змову, визначивши між собою спільний характер дій під час безпосереднього вчинення кримінального правопорушення щодо неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6

Так, ОСОБА_4. та ОСОБА_5 03.03.2013 року близько 22 год. 05 хвл. біля будинку АДРЕСА_4, діючи відповідно до розробленого плану, спільно побачили неповнолітню потерпілу ОСОБА_6, визначивши майно, що знаходилось у руках ОСОБА_6, як об'єкт свого злочинного посягання.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4. та ОСОБА_5, того ж дня, знаходячись за вищевказаною адресою у вищевказаний час, та, діючи відповідно до розробленого плану, з метою створення умов щодо вчинення кримінального правопорушення, умисно, з корисливого мотиву, діючи за попередньою змовою групою осіб, наблизилися до неповнолітньої ОСОБА_6 та нанесли їй невстановленим під час здійснення досудового розслідування предметом один удар в область голови, після чого неповнолітня потерпіла втратила рівновагу та впала на землю, чим спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черпно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми в потиличній області голови, які, згідно судово-медичного висновку експерта № 1456е від 11.04.2013 року, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день). Таким чином, співучасники кримінального правопорушення ОСОБА_4. та ОСОБА_5, застосувавши щодо ОСОБА_6 насильство, небезпечне для життя та здоров'я останньої, подавили волю неповнолітньої потерпілої чинити опір їх незаконним діям.

Далі, ОСОБА_4., будучи особою, яка раніше вчинила розбій, та ОСОБА_5, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливого мотиву, шляхом ривка заволоділи майном, що знаходилось в руках неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 та належало потерпілому ОСОБА_7, а саме: мобільним телефоном «Нокіа С2-06», імей: НОМЕР_1, вартістю 500 грн. 00 коп., в якому знаходились сім - карта мобільного оператора: «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої грошових коштів не було, та сім - карта мобільного оператора «МТС», вартістю 25 гривень, на рахунку якої грошових коштів не було; навушниками до мобільного телефону «Нокіа С2-06», вартістю 50 гривень; сумкою лаковою чорного кольору, вартістю 120 гривень; гаманцем, лаковим блакитного кольору, вартістю 100 гривень; грошовими коштами у сумі 1 гривня; люстерком, вартістю 10 гривень; гребінцем, вартістю 10 гривень; губною помадою, вартістю 20 гривень; ключем, який матеріальної цінності не представляє; брелком у вигляді м'якої іграшки, який матеріальної цінності не представляє, а всього на загальну суму 861 гривня, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вищевказану суму, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4. свою вину в інкримінованому злочині не визнав і пояснив, що з потерпілою не знайомий. 03.03.2013 року він знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_1, до 16-00 год. О 17 год. 00 хвл. він приїхав до м. Дніпропетровська та весь вечір знаходився в комп'ютерному залі на пл. Петровського. Десь о 22 год. 00 хвл. він вирішив їхати додому. Вийшовши з комп'ютерного клубу, підійшов до маршрутки, де побачив ОСОБА_5 якого запитав, чи має він кошти, ОСОБА_5 відповів, що грошей у нього немає. Оскільки у нього був мобільний телефон, але не було документів, він попросив ОСОБА_5 здати його мобільний телефон у ломбард, на що той погодився. Вони пішли до ломбарду. Біля ломбарду до них підійшов чоловік та попросив здати за нього телефон, оскільки у нього теж не було документів і сказав, що за це їм заплатить. Вони взяли у нього телефон і пішли до ломбарду. Коли надали працівнику ломбарду мобільний телефон, вона сказала, що заплатить їм 250 грн. Вже відійшовши від ломбарду він побачив, що під'їхала міліція. При цьому жінка, яка прийняла мобільний телефон, показувала на нього, і тоді його відразу ж затримали та повезли до відділку міліції. До м. Дніпропетровська він приїхав, для того щоб зустрітися з особою на і'мя ОСОБА_8 з приводу працевлаштування, але не зустрівся. Домовилися з ним зустрітися на наступний день. Прізвище ОСОБА_8 йому невідомо, також невідомо де він мешкає. До м. Дніпропетровськ він приїхав сам. Крім клубу він більше нікуди не ходив. У цей день, десь об 11 год. 00 хвл., коли знаходився вдома він випив пляшку 0,5 л. міцного пива. До комп'ютерного залу прийшов близько 17 год. 00 хвл. - 17 год. 30 хвл. і постійно там знаходився. Після того, як вийшов з клубу він підійшов до маршрутного таксі, яке їде до нього додому. Його зупинка знаходиться на пл. Петровського, біля магазину «Сільпо». ОСОБА_5 він зустрів на зупинці маршрутного таксі, де той чекав маршрутку, близько 22 год. 00 хвл. Він знає ОСОБА_5 з дитинства, оскільки вони сусіди. До цього 03.03.2013 року він ОСОБА_5 не зустрічав. У нього не було коштів доїхати додому, тому він вирішив здати свій мобільний телефон у ломбард, а потім викупити його. ОСОБА_5 погодився, у нього були водійські права і вони разом з ним пішли до ломбарду на пл. Петровського. В 5 метрах від ломбарду стояв чоловік, який звернувся до них з проханням допомогти йому теж здати мобільний телефон у ломбард. Це був молодий чоловік до 30 років на зріст 160 см., який був одягнений: у куртку чорного кольору і на голові у нього була шкіряна шапка з козирком. Брюки були чи то сірого, чи то синього кольору, а на взуття він не звернув уваги. Чоловік запропонував їм здати за нього його мобільний телефон, за що заплатить їм винагороду 40 гривень. Йому, щоб доїхати додому було достатньо 10 грн., тому вони погодилися. Після даної пропозиції він передумав здавати у ломбард свій мобільний телефон. Чоловік надав йому мобільний телефон «Нокіа». ОСОБА_5 момент передачі телефону не бачив. Він не може точно описати даний телефон. Так як у цей час стояв у стороні від нього в 2-3 метрах. Коли вони з незнайомим чоловіком показали телефон, то жінка з ломбарду запропонувала їм за телефон 250 грн. 00 коп. Незнайомий чоловік погодився на дану суму і він тоді передав у ломбард мобільний телефон. Після чого він відійшов у сторону і став чекати поки незнайомий чоловік дасть обіцяні кошти. Кошти з ломбарду вони отримали. Він не знає чи підписував щось ОСОБА_5 Коли приїхала міліція, він стояв від ломбарду в семи метрах, а ОСОБА_5 стояв біля віконця, на незнайомого молодого чоловіка він відразу не звернув уваги, а потім побачив, що його вже не було поряд з ним. Розбійний напад разом із ОСОБА_5 не скоював. Він в той день нікому не спричиняв тілесних ушкоджень. Потерпілу він не знає в обличчя і тому не може сказати, чи була вона разом з міліцією. Міліція у нього вилучила мобільний телефон з сім карткою «Київстар». 03.03.2013 року, коли його привезли до райвідділу, близько 23 год. 00 хвл., то підняли на 2 чи 3 поверх і почали допитувати. Слідчому на допиті він надавав правдиві свідчення, а саме такі, як казав у судовому засіданні. Слідчий записував з його слів. Він не знайомився з показаннями. Протокол допиту йому надавали читати, але він не читав. З боку оперативних співробітників на нього був тиск та застосовували недозволені методи. Він з цього приводу нікуди не звертався і не пам'ятає чи повідомляв про цей випадок свого захисника. Коли його привезли до КПЗ, то йому зробили рентген і сказали, що все нормально. У нього не було тілесних пошкоджень. Більше нічого він не пам'ятає. На питання прокурора пояснив, що такі самі показання він давав і слідчому, проте не знає чому вони неправдиво записані, та не може відповісти чому в протоколі зазначено, що він 03.03.2013 року близько 10 год. 00 хвл. випив приблизно 200 гр. горілки. Не відповідає дійсності й те, що на пл. Петровського, де грав у ігрові автомати до 20.00 год., а потім вирішив прогулятися по вул. Чичеріна. Крім того, він не казав слідчому, що невідомий пропонував йому за здачу в ломбард телефону саме 50 грн.

Він не може пояснити, чому ним та його захисником було підписано протокол допиту від 05.03.2013 року без зазначення зауважень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому злочині не визнав і пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 вони сусіди. 03 березня 2013 року він близько 20 год. 00 хвл. приїхав у м. Дніпропетровськ на маршрутному таксі погуляти та купити подарунок дружині на 8 березня. Коли він приїхав до м. Дніпропетровська у нього було приблизно 20 грн. Проїзд до міста у маршрутному таксі коштує 4 грн. Гаманець він свій перевірив вже у м. Дніпропетровську, коли в центрі міста хотів придбати сигарети і побачив, що гроші забув дома. Він приїхав до міста погуляти і нічого не робив. Він зателефонував сестрі і спитав про гаманець, остання сказала, що гаманець та мобільний телефон вдома. Десь о 21 год. 50 хвл. - 21 год. 55 хвл. він пішки з центру міста повертався назад до залізничного вокзалу Чекаючи маршрутку, до нього підійшов ОСОБА_4., і запитав у нього грошей у борг. Яку саме суму грошей просив у борг ОСОБА_4. він вже не пам'ятає. Він сказав йому, що у самого немає грошей, залишилось тільки на маршрутку. Тоді, ОСОБА_4. запитав у нього чи має він при собі якісь документи та попросив допомогти, оскільки йому терміново потрібні були гроші. ОСОБА_4. дістав мобільний телефон «Нокіа» чорного кольору для того, щоб здати його у ломбард. У нього було з собою водійське посвідчення, тому він погодився допомогти ОСОБА_4, проте повідомив ОСОБА_4, щоб той викупив його як умога швидше, оскільки він збирається виїжджати на заробітки. Коли підходили до ломбарду, то до ОСОБА_4 підійшов чоловік і той з ним відійшов у сторону. Про що вони розмовляли він не чув, оскільки стояв спиною до них. Він не бачив, щоб незнайомий чоловік передавав ОСОБА_4 мобільний телефон. Потім ОСОБА_4. його гукнув, він підійшов і здав мобільний телефон у ломбард. Він не бачив, що то був за мобільний телефон. Разом з ОСОБА_4 він до віконця не підходив. Незнайомого чоловіка не може точно описати, пам'ятає тільки, що він був одягнений у чорну куртку та кепку, у яких брюках він був одягнений теж не дивився. Йому надали квитанції, гроші, сім-картку. Одну квитанцію приймальниця забрала собі, а йому віддала іншу і вже коли спускався зі сходинок, то його зупинили працівники міліції, які запитали його, що він здавав у ломбард, на що останній їм відповів, що мобільний телефон, тоді працівники міліції попросили подивитися квитанцію. Він надав працівникам міліції квитанцію і повідомив міліцію, про те що він сам телефон не бачив. Потім його повели до автомобіля і у цей час підійшла дівчина, яка подивилась на телефон і після цього його забрали до райвідділу. 03.03.2013 року він був одягнений у брюки чорного кольору, полупальто з кашеміру (шерсті) сірого кольору, светр шерстяний білого кольору, в'язану шапку чорного кольору зі вставками смужки красного кольору, черевики чорного кольору.

На питання прокурора показав, що такі самі показання він давав і слідчому, проте не знає чому вони неправдиво записані, не може відповісти чому в протоколі його допиту зазначено, що 05.03.2013 року біля ж/д вокзалу в м. Дніпропетровську приблизно о 22 год. 10 хвл. до нього підійшов ОСОБА_4. з раніше йому невідомим молодим чоловіком, якому на вид було близько 35 років, на зріст 180 см., худорлявої статури, який був одягнений у куртку чорного кольору, шапку чорного кольору, і він ніяк не представився. ОСОБА_4. поцікавився чи є в нього гроші, на що він відповів, що грошей у нього немає, після чого він поцікавився, чи є в нього документи, на що він відповів, що в нього є водійське посвідчення. Після чого ОСОБА_4. попросив його закласти його мобільний телефон «Нокіа-6300» у ломбард, на що він погодився. Після чого вони з ОСОБА_4 пішли до ломбарду на пл. Петровського, а невідомий йому чоловік пішов у бік вокзалу.

Він не знає, чому працівники міліції вказали такі його показання, оскільки він не казав, що ОСОБА_4. підходив до нього з невідомим чоловіком, а лише зазначив, що підійшло до зупинки маршрутного таксі два чоловіка, а чи був ОСОБА_4. з цим чоловіком, чи то той чоловік був сам по собі він не знає. Працівники міліції до нього не застосовували ніяких мір впливу. Розбійний напад він не вчиняв, нікому тілесних ушкоджень не спричиняв. Також не може пояснити, чому він та його захисник підписали протокол допиту без зазначення будь-яких зауважень.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченими своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, суд вважає, що їх вина у вчинені вказаного злочину повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка суду пояснила, що увечері приблизно о 22 год. 05 хвл. 03.03.2013 року вона поверталася додому, і в цей час розмовляла по телефону. Телефон знаходився у правій руці, а свою сумочку вона несла у лівій руці. Підходячи до подвір'я будинку АДРЕСА_4, біля хвіртки, вона відчула удар по голові ззаду, від якого втратила рівновагу, та після чого її повалили на землю, здається, за плечі, точно не пам'ятає. Свідомість не втрачала. Удар був один, чим саме його було нанесено, пояснити не може, але їй здалося, що кулаком. Удар був у потилицю. Хто наносив удар, сказати не може. Потім у неї з рук вирвали телефон і сумочку. Вказала, що один чоловік виривав телефон, а інший сумочку, проте хто саме вона не бачила. Піднявшись, вона зі спини запам'ятала ріст нападників та одяг, та побачила як два хлопця тікали. Один з чоловіків був нижче неї, а інший вищого росту ніж вона. Зайшовши додому вона розповіла про все батькам і батько зателефонував до міліції. Десь приблизно через 10 хвилин батько відвіз її до «Слов'янського ринку», де її забрала патрульна машина. Їй запропонували проїхати, можливо поблизу хтось є. Вона запам'ятала одяг цих хлопців. Чоловік, що був нижчого зросту, був одягнений у темну куртку, на голові була чи то кепка, але точно не шапка, темні штани. Він був середньої статури. Чоловік, який вищий був одягнений у полупальто та штани темного кольору, його взуття вона не бачила, на голові у нього була шапка. Вони їздили по привокзальній площі і на цій площі, тобто на пл. Петровського, біля ломбарду, вона побачила чоловіків, яких впізнала по одягу, тому попрохала зупинитися. Чоловік вищого росту, був одягнений у полупальто, штани темного кольору. Коли вони зупинилися біля ломбарду вона побачила двох чоловіків, один з яких стояв з боку, а інший, який вищого росту, здавав телефон у ломбард. Більше нікого біля ломбарду не було. У дівчини з ломбарду запитали, що ці чоловіки закладали, вона відповіла, що телефон. Після цього, жінка з ломбарду його показала, і вона оглянувши його впізнала свій телефон, так як він на зворотній стороні мав подряпину. Телефон у неї був «Нокіа С2-06» з двома сім-картками, телефонних операторів «Київстар» та «МТС». Також, вона вказала, що обвинувачені є саме тими особами, які здійснили на неї напад. Під час нападу при собі мала сумку чорного кольору, у якій знаходились косметичка, гребінець, та дрібні гроші (копійки), у якій сумі не пам'ятає. У косметичці були туш, тональний крем, пудра, олівець. Всі ці речі були придбані за кошти її батьків. У момент нападу голоси чоловіків вона не чула. Коли прийшла додому було приблизно 22 години 07 хвилин. З моменту нападу до моменту коли вони побачили обвинувачених біля ломбарду минуло хвилин 10-15. Відстань від її будинку до ломбарду становить 300-400 метрів. Мобільний телефон вона забрала, а інші речі їй повернули у Красногвардійському РВ. Хто їх знайшов їй невідомо. Також, пояснила, що коли була призначена перша судово-медична експертиза вона сама була присутня на дослідженні і сама надала експерту медичні документи, а саме - амбулаторну картку. При проведенні додаткової судово-медичної експертизи вона не була присутня, але необхідні медичні документи вона сама надала слідчому.

- показаннями потерпілого ОСОБА_7, який суду пояснив, що він раніше обвинувачених не знав та не бачив. На початку березня 2013 року, точну дату він не пам'ятає, близько 22 год. 00 хвл. його донька ОСОБА_6 поверталася з прогулянки додому, за адресою: АДРЕСА_4, зайшовши у квартиру у неї була істерика, тілесних ушкоджень у неї не було. Донька пояснила, що коли вона заходила у двір будинку на неї напали два невідомі і вдарили по голові, після чого повалили на землю та відібрали мобільний телефон «Нокіа С2» і сумочку жіночу темного кольору, в якій знаходилися ключ від квартири з медведиком та косметичка. Потім побігли у сторону «Слов'янського ринку». Пояснила, що один був високого зросту, а другий низького зросту. Мобільний телефон був його, і він віддав його доньці, а в момент нападу вона розмовляла зі своєю бабусею. У мобільному телефоні було дві сім-карти. Він зателефонував 102 і йому повідомили, що приїде наряд міліції. Коли приїхав наряд міліції, то він з донькою їх зустріли біля «Слов'янського ринку». Донька сіла у машину та поїхала з міліцією на пошуки злочинців. Він залишився біля «Слов'янського ринку». Потім йому зателефонували з Красногвардійського РВ і повідомили, що злочинці затримані. Донька пояснила, що коли вона зі співробітниками міліції приїхали до ломбарду, який розташований на Привокзальній, вона впізнала двох чоловіків по статурі, зросту, головному уборі та по шелесту куртки. Працівник міліції підійшов до касира та спитав, що здавали ці люди, на що та відповіла, що мобільний телефон. Коли донька оглянула телефон, то відразу ж впізнала його. Ці чоловіки були затримані і направлені до Красногвардійського РВ. Слідчий повернув їм мобільний телефон, сім-картки, ключ, сумочку. Не було лише косметички, проте до обвинувачених вимог матеріального характеру він не має;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що він працює у батальйоні міліції і 03 березня 2013 року він був на службі. Десь о 22 год. 15 хвл. надійшов виклик про те, що о 22 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_4, відбувся напад на дівчину, та забрали сумку. Коли вони приїхали та взяли дівчину для розшуку нападників, потерпіла описала нападників. Вона сказала, що її збили з ніг двоє чоловіків, які були одягнені у все темне, один із них був у шапці. Він побачив чоловіка схожого на нападаючого, який у цей час стояв біля ломбарду на пл. Петровського, показав дівчині, вона сказала, що дуже схожий. Як пізніше виявилось, громадянин ОСОБА_5 Метрів за шість-сім біля ломбарду горіло світло, і він добре бачив двох чоловіків, які стояли біля ломбарду. Вони підійшли, представились, ОСОБА_5 у руках тримав закладну розписку, гроші і сім-картку. Інший обвинувачений стояв поблизу ломбарду. Попросили працівників ломбарду показати заставлений телефон. Потерпіла впізнала свій телефон. Вона перебувала в шоковому стані, була дуже налякана і її трусило. Потерпіла пояснила, що ці особи були дуже схожі на нападаючих. Обвинувачені, під час затримання, вели себе спокійно, свою провину вони не визнавали. ОСОБА_5 говорив, що його попросили закласти в ломбард даний мобільний телефон, оскільки у нього було водійське посвідчення, але хто саме звернувся до нього з цим проханням він не казав. Затриманим він надів наручники, посадили їх до авто, привезли до Красногвардійського райвідділу і все задокументували;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що працює сержантом міліції. 03 березня 2013 року він ніс службу у Красногвардійському районі, десь о 22 год. 00 хвл. на початку 23 год. 00 хвл. черговий повідомив, що напали на дівчину, забрали телефон, сумочку. Вони зустрілися з потерпілою, яка була з батьком. Вона вказала прикмети нападників. Вони їхали в автомобілі, коли дівчина побачила чоловіків схожих на нападників, вони зупинилися. Це було в районі площі Петровського, кінцева зупинка 76 маршруту, один з чоловіків стояв на сходах біля ломбарду, а другий нижче. Вони підійшли, представились, побачили, що у чоловіка, що молодший, була квитанція про заклад мобільного телефону в ломбарді і гроші в сумі 250 гривень. Вони запитали в адміністратора, що ті здавали, вона сказала телефон НОКІА. Потерпіла телефон впізнала, а також ближче впізнала зі спини нападників. Телефон був вимкнений. Дівчина казала, що в неї ще була сумка, в якій була косметичка, гребінець. В одного було водійське посвідчення. Він казав, що якийсь знайомий попросив закласти телефон. Після того, як вони поспілкувались, потерпіла впізнала телефон, та чоловіків. Той чоловік, що стояв поруч казав, що нічого не знає щодо телефону і він є просто знайомим. Після розмови з даними людьми чоловіки самостійно передали їм гроші, з метою того, щоб вони не знищили їх. Після того як оформили документи, доставили їх в райвідділ. Потерпіла казала, що під час нападу було темно, але коли вона стояла біля чоловіків, то вона точно вказала, що це вони. Дівчина була в стані шоку, потерпіла впізнала обвинувачених після того, як впізнала телефон;

- показаннями свідка ОСОБА_11, яка суду пояснила, що з обвинуваченими не знайома, а зустрілась з ними в ломбарді коли ті прийшли здавати телефон. Був вечір, яке саме число вона не пам'ятає, близько о 21-22 год. Вона знаходилась на роботі в ломбарді. Обвинувачені підійшли запитали скільки буде коштувати закласти телефон, попросили оцінки. Вона оцінила його здається гривень в 200-250. Телефон був «слайдер», якщо правильно пам'ятає. Потім поряд стоячий молодший чоловік дав, здається, водійське посвідчення, і вона оформляла заставу уже на цього чоловіка. Після чого, видала гроші, посвідчення та квитанцію цим чоловікам. Щойно закрила віконце, підійшла міліція, та відбулося затримання. Чоловік, що старший запитав, чи можна закласти телефон, а чоловік, що молодший дав своє водійське посвідчення, щоб закласти на його ім'я. Телефон, якщо вона не помиляється, був Nokia C2-06, слайдер. Чоловіки хотіли закласти даний телефон. Закладна діяла сім днів. Договір укладався з тим чоловіком, який надав своє водійське посвідчення, та поставив свій підпис. Повністю вказувалось прізвище, ім'я, по-батькові, де проживає, але в посвідченні немає місця прописки, тому він сказав місце проживання словами, а також номер та серію водійського посвідчення. Один договір залишається у них, один у клієнта. Підпис клієнта ставиться в обох примірниках. У телефоні знаходилась сім-картка, яку вона віддала разом з квитанцією, правами, договором та грошима. Вони удвох стояли біля віконця під час того, як вона оформлювала договір. Щойно вони відійшли від віконця, спустилися вниз по сходинках, як підбігли співробітники міліції. Потім під'їхала машина, якийсь чоловік. Через деякий час підійшла дівчина з співробітниками міліції. Міліція щось записала. На місці склали протокол, вона його підписала. Її попросили показати телефон, який заклали ці чоловіки, вона показала. Співробітники міліції подивились, підійшла дівчина, яка сказала, що це її телефон. Спочатку через решітку. Потім вона зателефонувала керівництву, спитала дозволу на те, щоб телефон викласти на поличку, так як працівники міліції попросили його сфотографувати. Керівництво дозволило. Телефон вилучили, склали акт, що його забрали, залишили їй ці документи. Співробітники повністю описали якого кольору телефон, в якому він стані, як виглядає, ідентифікаційний код написали, потім все запакували в пакет, забрали телефон, документи і пішли до машини. Звідки у цих чоловіків телефон вона не запитувала. Їм головне, щоб були якісь документи, що посвідчують особу. Вона чула, як дівчина казала, що вона йшла, її вдарили по голові, забрали телефон і цей телефон вона впізнала. Було два понятих. Її допитували. У той день з таким телефон до неї ніхто не звертався. З того часу коли здали телефон і до моменту затримання пройшло максимум хвилин 10-15. Вони стояли вдвох, поряд ніхто не стояв. Вона стверджує, що саме ці обвинувачені здавали у ломбард мобільний телефон;

- показаннями свідка ОСОБА_12, який суду пояснив, що він є управляючим ломбарду на пл. Петровського. На території Красногвардійського району м. Дніпропетровська ломбарди ПО «Онікс» не знаходяться. Найближчий ломбард знаходиться на пл. Петровського, 1 та на вул. Вокзальній у м. Дніпропетровську. Їх діяльність виражається в тому, що вони вкладають гроші під заставу майна, а саме під мобільні телефони та золото. Його викликали і допитали у Красногвардійському РВ. Коли укладається договір застави працівник ломбарду перевіряє майно, зокрема чи є працюючим мобільний телефон. Працівник ломбарду оцінює майно і у разі згоди, бере паспорт або водійське посвідчення у клієнта та оформлює заставу. Після чого видає дві квитанції на яких розписується клієнт. Одна квитанція залишається у ломбарді разом з майном, а інша повертається клієнтові. У договорі застави зазначається: номер застави, дата, предмет застави, процент, якщо це телефон ІМЕЙ. Обвинувачених він раніше не бачив. Претензій до обвинувачених він не має;

- протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 03.03.2013 року, проведеного у присутності понятих, спеціаліста та користувача приміщення, відповідно до якого предметом огляду є приміщення ломбарду, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, площа ім. Петровського, 1. При огляді приміщення було встановлено, що на віконній стійці, яка розташована ззовні знаходиться мобільний телефон марки Nokia C2-06 б/у, має потертості, НОМЕР_2, сім-карта відсутня (а.с.5-6);

- протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 04.03.2013 року, проведеного у проміжок часу з 01 год. 00 хвл. до 01 год. 37 хвл. у присутності понятих та за участю спеціаліста, згідно якого предметом огляду є відкрита ділянка місцевості, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кронштадська біля будинку № 17. Оглядом виявлено, що біля будинку знаходиться сумка чорного кольору, у якій знаходиться гребінець золотого кольору, люстерко, навушники білого кольору, ключ з брелоком (а.с. 7-8);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.03.2013 року, згідно якого ОСОБА_4 було затримано 04.03.2013 року та у нього було виявлено і вилучено: військовий квиток НОМЕР_3, виданий Дніпропетровським РВК 19.11.1990 року на ім'я ОСОБА_4; мобільний телефон «Nokia 6300» imel: НОМЕР_4, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» та карткою пам'яті на 1 Гб, у чохлі чорного кольору; брелок з металу; грошові кошти: 1 гривня, дві монети по 50 копійок, одна монета 25 копійок, одна монета 10 копійок, одна монета 5 копійок, одна монета СРСР номіналом 10 копійок; запальничка; пасок із шкірозамінювача чорного кольору; пара шнурків чорного кольору (а.с. 18-22);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.03.2013 року, згідно якого ОСОБА_5 було затримано 04.03.2013 року і у нього було виявлено та вилучено: посвідчення водія НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_5; мобільний телефон «HUAWEI G7210», imel: НОМЕР_6, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» та карткою пам'яті на 512 Мб; перстень з металу сріблястого кольору; ланцюжок з металу сріблястого кольору з хрестиком з металу сріблястого кольору та іконкою з металу сріблястого кольору; дві запальнички (чорного та фіолетового) кольорів; шнурок (а.с.27-31);

- протоколом огляду предмету від 04.03.2013 року, проведеного у проміжок часу з 10 год. 51 хвл. до 11 год. 04 хвл. у присутності понятих та за участю спеціаліста, а також за участю свідка ОСОБА_9, відповідно до якого під час огляду було виявлено сім-картку мобільного оператора «Київстар» на якій є цифри: НОМЕР_7; договір фінансового кредиту під заклад № 608523 від 03.30.2013 року виданий ПТ «Ломбард Онікс», на договорі мається печатка синього кольору з надписом пл. Петровського,1 881. Договір являє собою половину листа А4 на якому чорнилами чорного кольору надрукований текст, а саме: договір складається з декілька граф. У графі заставодавцем вказано: ОСОБА_5, у графі паспортні дані вказано: НОМЕР_5 виданий ДАІ УМВС; в графі адреса вказано: АДРЕСА_2; у графі предмет закладу вказано мобільний телефон «Нокіа С2-06» імей НОМЕР_1; у графі оціночна вартість застави, сума до видачі вказано: 275 гривень; у графі сума процентів по фінансовому кредиту і процентів за термін дії договору вказано: 25 гривень; у графі різниця між фінансовим кредитом та процентами за термін дії договору вказано: 250 гривень; договір дійсний до 10 березня 2013 року включно. На договорі маються підписи виконані чорнилом синього кольору, під підписом фінансовий кредит видав та заставодавець, на зворотному боці договору мається надрукований текст чорнилом чорного кольору, а саме: перелік прав та обов'язків сторін. Грошові кошти у сумі 250 гривень, купюрами номіналом: 50 гривень серія КЗ 9790852; 50 гривень серії ЕШ 4362024; 50 гривень серія КВ 1107587; 10 гривень серія КЦ 4099787; 10 гривень серія НК 7708477; 10 гривень серія МД 1048440; 10 гривень серія ИК 9368198; 10 гривень серія НЕ 3504866; 10 гривень серія БА 4322725; 10 гривень серія КВ 1520279; 10 гривень серія КЖ 6310664; 10 гривень серія КМ 7832123; 10 гривень серія ЗУ 1196122 (а.с. 40-41);

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.44);

- договором фінансового кредиту під заставу № 608523 від 03.03.2013 року, відповідно до якої Заставодавець - ОСОБА_5. Предметом застави є: мобільний телефон Nokia C2 S/N НОМЕР_1. Оціночна вартість залогу складає 275 грн. Різниця між фінансовим кредитом і процентами за строк дії договору складає 250 грн. 00 коп. Договір дійсний до 10.03.2013 року (а. с. 89);

- висновком експерта № 929е від 06.03.2013 року, відповідно до якого, згідно наданих даних медичної документації у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді клінічно встановленого діагнозу: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, підшкірна гематома в потиличній області голови. Враховуючи характер, локалізацію та дані медичної документації, можливо вказати, що виявлені у неї тілесні ушкодження могли утворитися за деякий час до звернення потерпілої за медичною допомогою, не виключена можливість, що і в термін на який вказує потерпіла та слідчий у постанові. Оцінка ступеню тяжкості вищевказаного клінічного діагнозу буде можлива після закінчення лікування у лікаря невропатолога та надання оригіналів додаткової медичної документації. Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету. Також вказано, що ОСОБА_6 спричинено не менш, як однієї механічної дії тупого твердого предмету (а.с.97-98);

- медичними документами ОСОБА_6 (а.с.99-100);

- довідкою ПП ОСОБА_13 від 11.03.2013 року про те, що станом на 03.03.2013 року, вартість б/у мобільного телефону «Nokia C2» - 500 грн., б/у навушників до мобільного телефону «Nokia C2»-50 грн. 00 коп.; сім - картки мобільного оператора «Київстар» - 25 грн. 00 коп.; сім-картки мобільного оператора «МТС» - 25 грн. 00 коп. (а.с. 148);

- довідкою ПП ОСОБА_14 про те, що станом на 03.03.2013 року, вартість сумки лакової чорного кольору складає 120 грн. 00 коп.; гаманця, лакового блакитного кольору складає 100 грн. 00 коп.; люстерка складає 10 грн. 00 коп.; гребінця - 10 грн. 00 коп.; губної помади - 20 грн. 00 коп. (а.с. 149);

- випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повного товариства «Ломбард «Онікс» Анохіна, Яценко» серія ААБ № 959665(а.с.155);

- свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи повного товариства «Ломбард «Онікс» Анохіна, Яценко» (а.с. 156);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.04.2013 року, проведеного у проміжок часу з 09 год. 50 хвл. по 10 год. 04 хвл. у присутності понятих та свідка ОСОБА_11, відповідно до якого, ОСОБА_11 впізнала особу, зображену на фотознімку № 2, як чоловіка, який 03.03.2013 року близько 22 год. 15 хвл. разом з іншим чоловіком звернувся до ломбарду по пл. Петровського, 1, де вона працювала касиром-приймальником з метою здати мобільний телефон «Nokia C2». Згідно довідки, під № 2 фотознімок - ОСОБА_4 (а.с.166-168);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.04.2013 року, проведеного у проміжок часу з 10 год. 09 хвл. по 10 год. 20 хвл. у присутності понятих та свідка ОСОБА_11, відповідно до якого, ОСОБА_11 впізнала особу, зображену на фотознімку № 4, як чоловіка, який 03.03.2013 року близько 22 год. 15 хвл. разом з іншим чоловіком звернувся до ломбарду на пл. Петровського, 1, де вона працювала касиром-приймальником з метою здати мобільний телефон «Nokia C2», який в результаті був зданий на посвідчення водія особи зображеної на фотознімку під № 4. Вона впізнала по рисам обличчя, а саме: бровам, очам, носу та губам. Згідно довідки, під № 4 фотознімок - ОСОБА_5 (а.с.169-171);

- висновком експерта № 1456е від 11.04.2013 року, відповідно до якого, у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкіряної гематоми в потиличній області. Враховуючи характер, локалізацію та дані медичної документації, можливо вказати, що виявлені у неї тілесні ушкодження могли утворитися за деякий час до звернення потерпілої за медичною допомогою, не виключена можливість, що і в термін на який вказує потерпіла та слідчий у постанові. Виявлені тілесні ушкодження відносять до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не менше, як три тижні (21 день). Також вказано, що ОСОБА_6 спричинено не менш, як однієї механічної дії тупого твердого предмету (а.с.177-178);

- медичними документами ОСОБА_6 (а.с. 179-187);

- дослідженим у судовому засіданні оригіналом медичної карточки ОСОБА_6,

- речовими доказами по справі.

Оцінюючи докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Умисні дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, як такі, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднані з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій.

Умисні дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, як такі, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднані з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4, що даний злочин він не вчиняв, а 03.03.2013 року весь вечір до 22 год. 00 хвл. знаходився в комп'ютерному залі на пл. Петровського, звідки вийшовши у зазначений час підійшов до маршрутки, де побачив ОСОБА_5, якого попросив здати його мобільний телефон у ломбард. Після чого, вони разом із ОСОБА_5 пішли до ломбарду, де до них підійшов незнайомий чоловік та попросив здати за нього телефон, оскільки у нього не було документів і запропонував за це винагороду 40 гривень. Вони взяли у нього телефон і пішли до ломбарду, а чоловік залишився стояти в 5 метрах від ломбарду. Коли вони показали телефон, то жінка з ломбарду запропонувала їм за телефон 250 грн. 00 коп. Незнайомий чоловік погодився на дану суму і він тоді передав у ломбард мобільний телефон. Після чого він відійшов у сторону і став чекати поки незнайомий чоловік дасть обіцяні кошти. Кошти з ломбарду вони отримали.

Також, суд критично ставиться до показань ОСОБА_5, що той не вчиняв даний злочин та зустрівся з ОСОБА_4 близько 22.00 години на зупинці маршрутного таксі біля залізничного вокзалу. При цьому, коли вони підходили до ломбарду, то до ОСОБА_4 підійшов чоловік і той з ним відійшов у сторону. Про що вони розмовляли він не чув, оскільки стояв спиною до них. Він не бачив, щоб незнайомий чоловік передавав ОСОБА_4 мобільний телефон. Потім ОСОБА_4. його гукнув, він підійшов і здав мобільний телефон у ломбард. Він не бачив, що то був за мобільний телефон. Разом з ОСОБА_4 він до віконця не підходив.

Зазначені вище показання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка в судовому засіданні показала, що саме ОСОБА_4. та ОСОБА_5 є тими особами, що скоїли на неї напад та заволоділи її майном, яких вона повністю впізнала та не має жодних сумнівів щодо них та показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, що повністю узгоджуються між собою, які впевнено показали, що в момент знаходження обвинувачених біля ломбарду та здачі телефону в заставу, біля ломбарду окрім обвинувачених інших осіб не було.

Крім того, як ОСОБА_9, так і ОСОБА_10 показали, що потерпіла ОСОБА_6 впізнала обвинувачених в той момент коли, ті знаходилися біля ломбарду та указала на них, як на осіб, які скоїли злочин щодо неї.

Також, суд звертає й увагу на той факт, що згідно показань свідка ОСОБА_11 у той момент, коли співробітники міліції звернулися до ОСОБА_4, той казав, що нічого не знає щодо телефону і він є просто знайомим ОСОБА_5, що свідчить про намагання обвинуваченого ОСОБА_4 на момент затримання відмежуватися від ОСОБА_5 та уникнути затримання співробітниками міліції, як особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.

При цьому, як показала свідок ОСОБА_11 обвинувачені удвох підійшли до віконця ломбарду, запитали скільки буде коштувати закласти телефон, попросили оцінки. Вона оцінила його здається, гривень в 200-250. Потім поряд стоячий молодший чоловік дав, здається, водійське посвідчення, і вона оформляла заставу уже на цього чоловіка. Після чого, видала гроші, посвідчення та квитанцію цим чоловікам. Чоловік, що старший запитав, чи можна закласти телефон, а чоловік, що молодший, дав своє водійське посвідчення, щоб закласти на його ім'я. Вони удвох стояли біля віконця під час того, як вона оформлювала договір, що свідчить про обізнаність ОСОБА_5, щодо предмету застави та його вартість, а також про узгодженість дій обвинувачених під час заставляння предмету злочину.

Також, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 03.03.2013 року був одягнений у брюки чорного кольору, полупальто з кашеміру або шерсті сірого кольору, светр шерстяний, в'язану шапку чорного кольору зі вставками смужки красного кольору, черевики чорного кольору. ОСОБА_4. 03.03.2013 року був одягнений у джинси темно синього кольору, куртку з плащової тканини чорного кольору, взуття чорного кольору, светр шерстяний чорного кольору у біли смужку, на голові кепка чорного кольору.

З пояснень потерпілої ОСОБА_6 вбачається, що один чоловік був одягнений у темну куртку, темні штани, на голові одягнена чи-то кепка, чи-то шапка. Він був середньої статури. Чоловік, який був вищий був одягнений у полупальто та штани темного кольору, його взуття вона не бачила, на голові була шапка.

Таким чином, одяг обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цілком відповідає одягу осіб, які вчинили розбій відносно потерпілої ОСОБА_6

Крім того, суд зазначає наступне: як показала потерпіла ОСОБА_6 десь приблизно через 10 хвилин після розбійного нападу батько її відвіз до «Слов'янського ринку», де її забрала патрульна машина співробітників міліції. На пл. Петровського, біля ломбарду, вона побачила чоловіків, яких вона впізнала за одягом і попрохала зупинитися. З моменту нападу до моменту, коли вони побачили обвинувачених біля ломбарду минуло хвилин 10-15. Відстань від її будинку до ломбарду становить 300-400 метрів, що вказує на те, що з моменту скоєння злочину до здачі обвинуваченими у ломбард мобільного телефону, пройшов незначний проміжок часу, та достатній для того щоб подолати вказану відстань.

Крім того, суд ставиться критично й щодо ствердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що під час його допиту до нього були застосовані недозволені методи впливу з боку співробітників міліції і тому йому довелося дати неправдиві показання під час досудового розслідування, оскільки дані ствердження спростовуються тим що, сам обвинувачений суду пояснив, що він з приводу застосування до нього сили з боку співробітників правоохоронних органів нікуди не звертався і не пам'ятає чи повідомляв про цей випадок свого захисника. Коли його привезли до ІТЗ, то йому зробили рентген і сказали, що все нормально. У нього не було тілесних пошкоджень. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував, що всі допити проводилися у присутності його захисників, які не зазначали в протоколі свої зауваження з цього приводу, як й зауважень з приводу невідповідності даних ним показань фактично відображеному в протоколі.

Вищевикладене дає суду підстави розцінювати показання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як неправдиві.

Не визнання своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд розцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину.

Між тим, не зважаючи на встановлення в судовому засіданні факту вживання ОСОБА_4 03.03.2013 року біля 11-00 год. за місцем свого проживання пляшки 0,5 л. пива та визнання даної обставини самим обвинуваченим, будь-яких об'єктивних медичних даних про знаходження ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння стороною обвинувачення суду не надано, відомості про медичне освідчення на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 відсутні. При цьому, самі показання ОСОБА_4. про вживання ним 03.03.2013 року близько 11-00 годині в обсязі 0,5 л. не можуть свідчити про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння на момент скоєння злочину.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_1 з приводу визнання недопустимими та виключення з переліку доказів протоколу огляду (а. с. 5), оскільки слідчим Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Ровнягіним В.І. проведено огляд ломбарду за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Петровського,1 03.03.2013 року в порушення вимог ч. 5 ст. 104 КПК України, а саме: огляд ломбарду було проведено за участю спеціаліста СТК ЗР ОСОБА_16, однак його підпис у вказаному протоколі відсутній.

Слід зазначити, що протокол огляду був складений в порядку ст. 237 КПК України. Крім того, складений протокол є лише формою фіксування кримінального провадження. Сама по собі відсутність підпису спеціаліста СТК ЗР ОСОБА_16 не може свідчити про недопустимість доказів з огляду на те, що огляд місця події за цим протоколом проводився в присутності понятих ОСОБА_17, ОСОБА_18, за участю користувач приміщення ОСОБА_11, які засвідчили відповідність протоколу своїми підписами.

Також, захисник ОСОБА_1 у клопотанні вказала, що 06.04.2013 року проведено пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, про що складено відповідний протокол, вважає, що доказова база його є сумнівною, а отже, в силу ч. 7 ст. 228 КПК України він має бути визнаний неправомірним, а саме: свідку ОСОБА_11 для впізнання були надані фотознімки 4-х осіб: ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4 (фото № 1), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (фото № 2), ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_5 (фото № 3) та ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_6 (фото № 4). Особа, зображена на фотознімку № 4 значно відрізняється від осіб, зображених на знімках №№ 1,2,3 відповідно за зовнішністю, зачіскою та одягом. Особи, зображені на фотознімках № № 1,4 значно відрізняються від осіб зображених на фотознімках № 2 та № 3 за статурою та комплекцією. Тому, можна зробити висновок про те, що слідчий перед пред'явленням ОСОБА_4 свідку ОСОБА_11 для впізнання за фотознімками, попередньо не з'ясував, чи може свідок впізнати цю особу. Однак, не опитавши ОСОБА_11 про зовнішній вигляд і прикмети ОСОБА_4, обмежившись лише вказівкою на вік та статуру впізнаної особи, слідчий провів слідчу дію без додержання порядку її проведення у кримінальному провадженні. Також, фотознімки № № 1,3,4 відрізняються від фотознімку № 2, на якому зображений ОСОБА_4., за кольором, що суттєво впливає на сприйняття зображення, так як воно першим привертає до себе увагу, а також могло прийматися свідком, як очевидна підказка з боку органів досудового розслідування, зображення якої особи слід впізнати.

На думку суду, зазначене лише свідчить про суб'єктивне сприйняття захисником ОСОБА_1 розбіжностей в зображенні та не може вплинути на результат впізнання. Тим більше, свідок ОСОБА_11, яка працювала касиром-приймальником ломбарду, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Петровського, 1, у судовому засіданні впізнала осіб, які 03.03.2013 року їй здавали мобільний телефон «Nokia C2-06». При цьому обвинувачені не заперечували факту здачі у ломбард мобільного телефону «Nokia C2-06».

Захисником ОСОБА_1 у клопотанні також було зазначено, що оскільки в матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутня ухвала слідчого судді про дозвіл на тимчасовий доступ до медичної документації на ім'я ОСОБА_6 (амбулаторної карти без зазначення номеру та штампу медичного закладу), а також відсутня заява потерпілої ОСОБА_6 про долучення її до матеріалів кримінального провадження, вважає, що ці документи отримані з грубим порушенням процесуального законодавства, а тому, висновок експерта № 9929е від 06.03.2013 року та № 1456е від 11.04.2013 року є недопустимим і мають бути виключені з числа доказів.

Згідно постанови про призначення судово-медичної експертизи від 05 березня 2013 року (а.с. 93) потерпіла ОСОБА_6 була направлена для дослідження експерту.

Згідно висновку експерта № 929е від 06.03.2013 року потерпіла ОСОБА_6 безпосередньо приймала участь при дослідженні і нею безпосередньо експерту були надані медичні документи.

09 квітня 2013 року було призначено додаткову судово-медичну експертизу. Для проведення дослідження потерпіла ОСОБА_6 безпосередньо надала свої медичні документи слідчому, що свідчить про відповідність отримання доказів під час кримінального провадження.

Також, у клопотанні захисник ОСОБА_1 зазначила, що в матеріалах кримінального провадження відсутні оригінали документів медичного обстеження ОСОБА_6 (а.с.99-100, 179-187), маються копії, проте вони не засвідчені у встановленому законом порядку, тому вони теж є недопустимими доказами. У висновку експерта № 929е від 06.03.2013 року при відповіді на питання № 2 зазначено, що оцінка ступеню тяжкості клінічного діагнозу ОСОБА_6 можлива буде лише після закінчення лікування у лікаря невропатолога та надання оригіналів додаткової медичної документації, проте зі змісту висновку експерта № 1456е від 11.04.2013 року на друге дослідження були надані ксерокопії тих самих медичних документів на ім'я ОСОБА_6 (амбулаторної карти без зазначення номеру та штампу медичного закладу). Проте, що додаткові документи медичного обстеження ОСОБА_6 на другу експертизу не надавалися, свідчить і той факт, що всі медичні обстеження було зроблено в один день 05.03.2013 року, в момент звернення ОСОБА_6 до медичної установи. Отже, висновки експертів обґрунтовуються на копіях медичних документів, добутих органом досудового розслідування у спосіб не передбачений діючим законодавством і мають бути визнані недопустимими доказами та виключені з числа доказів, що підлягають дослідженню у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 3,4 ст. 99 КПК України, сторона кримінального провадження, потерпілий зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Суд зазначає, що у судовому засіданні були оглянуті зазначені документи в оригіналах, а саме амбулаторна карта потерпілої ОСОБА_6, на підставі якої проводилася судово-медична експертиза та які повністю відповідали копіям, що містяться в матеріалах кримінального провадження.

Щодо клопотання з приводу того, що у кримінальному провадженні мається довідка від 11.03.2013 року, яка не має вихідного реєстраційного номеру, написана не на бланку, а на звичайному папері формату А-4, засвідчена підписом та печаткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_13 (а. с. 148) та довідка, не містить дати видачі і вихідного реєстраційного номеру, написана не на бланку, а на звичайному папері формату А-4, засвідчена підписом та печаткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_14 (а. с. 149), проте матеріали кримінального провадження не містять жодних документів на підтвердження статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, з зазначених довідок неможливо встановити джерело оцінки вартості, станом на 03.03.2013 року б/в мобільного телефону «Nokia-C2-06», б/в навушників до мобільного телефону «Nokia-C2-06», б/в сім-карти мобільного оператору «Київстар», б/в сім-карти мобільного оператора «МТС», б/в сумки лакової чорного кольору, б/в гаманця лакового блакитного кольору, б/в люстерки, б/в гаманця, б/в губної помади. Самі довідки не містять результатів дослідження ринку обігу перелічених у них товарів, доказів їх вартості на дату оцінки, а також методу (способу) визначення їх вартості, тому дані довідки є підставою для виключення їх із числа доказів, то слід зазначити, що розбій - усічений склад злочину. Він вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном. Також, вартість майна не заперечувалась учасниками кримінального провадження та була повністю підтверджена потерпілою.

Щодо клопотання з приводу того, що постановами від 04.03.2013 року (а. с. 42) та від 05.03.2013 року (а.с.90) договори фінансового кредиту під заставу визнано речовими доказами, проте вказані документи не можуть бути визнані речовими доказами, оскільки одержані у спосіб не передбачений діючим КПК, оскільки вилучене свідком ОСОБА_9 у ОСОБА_5 майно, не засвідчено протоколом передачі тимчасово вилученого майна.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Статтею 168 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

З цього приводу слід зазначити, що під час огляду приміщення ломбарду 03.03.2013 року було виявлено та вилучено мобільний телефон «Nokia-C2-06» S/N НОМЕР_1, сім-картка відсутня.

04.03.2013 року ОСОБА_9 звернувся з заявою до слідчого відділу Красногвардійського РВ Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта міліції Рудиці Т.А. з проханням долучити до матеріалів кримінального провадження № 12013040680001022 сім-карту мобільного оператора «Київстар»; договір фінансового кредиту під заклад № 608523 від 03.03.2013 року та грошові кошти у сумі 250 грн. (а.с. 39).

Також, згідно протоколу огляду предмету від 04.03.2013 року проведеного у проміжок часу з 19 год. 51 хвл. по 11 год. 04 хвл. у присутності понятих, а також за участю свідка ОСОБА_9 було проведено огляд предметів: сім - картки мобільного оператора «Київстар»; договору фінансового кредиту під заклад № 608523 від 03.03.2013 року; грошові кошти у сумі 250 грн., що добровільно надав для огляду свідок ОСОБА_9 (а.с. 40).

Таким чином, факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом огляду предметів від 04.03.2013 року.

Захисник ОСОБА_1 також у клопотанні зазначила, що в матеріалах кримінального провадження маються вимоги про судимість ОСОБА_4 (а.с.246-247), лист СВ ЛВ на ст. Дніпропетровськ УМВС України на Придніпровській залізниці (а.с.248), вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська та довідка апеляційного суду Дніпропетровської області, які в своїй сукупності містять відомості про минулі судимості ОСОБА_4 Вказані документи не можуть бути визнані доказами по даній справі та враховані при її розгляді, оскільки їх допуск буде сприяти побічним міркуванням і упередженості при прийнятті по справі відповідного рішення. Подання стороною обвинувачення доказів поганої репутації ОСОБА_4 для доведення можливого вчинення ним кримінального правопорушення, в якому його обвинувачують є спробою створити упередженого ставлення суду до обвинуваченого ОСОБА_4 Для можливого призначення покарання відомостей про судимості ОСОБА_4, зокрема про його останню судимість за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2008 року, яка ним повністю відбута, не матимуть значення для індивідуальної міри покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності, а тому можуть бути виключені з числа доказів, долучених до обвинувального акту відносно ОСОБА_4

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Обставини, що обтяжують покарання, - це визначені у КК фактори, які характеризують підвищений ступінь суспільної небезпеки особи винного та вчиненого ним злочину. На відміну від обставин, які пом'якшують покарання, закон (ст. 67 КК України) встановлює вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання. Тому, суд не вправі визнавати як такі, що обтяжують покарання, обставини, які не вказані у ст. 67 КК України, і має чітко дотримуватися змісту обставин, визначених у ч. 1 ст. 67 КК України.

Суд не може ще раз враховувати як обтяжуючу покарання обставину, що визначена у відповідній статті Особливої частини КК як ознака злочину, за вчинення якого призначається покарання (ч. 4 ст. 67 КК України).

Статтею 88 КПК України передбачено, що докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому в п. 2 ч. 2 даної статті зазначається, що докази та відомості, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути визнані допустимими, якщо вони подаються для доказування того, що підозрюваний, обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив відповідне кримінальне правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, зазначені документи не використовуються на підтвердження винуватості обвинуваченого, а мають бути враховані лише як характеризуючий матеріал щодо обвинуваченого та з метою вірної кваліфікації злочину.

Щодо клопотання з приводу того, що не підлягають дослідженню, а відтак мають бути виключені з числа доказів показання: свідка ОСОБА_9 (протокол допиту від 04.03.2013 року а. с. 36-38); потерпілої ОСОБА_6 (протокол допиту від 04.03.2013 року а. с. 48-52);потерпілого ОСОБА_7 (протокол допиту від 04.03.2013 року а. с. 61-62; протокол допиту від 16.04.2013 року а. с. 194-195); підозрюваного ОСОБА_5 (протокол допиту від 04.03.2013 року а. с. 70-72; протокол допиту від 05.03.2013 року а. с. 127-129; протокол допиту від 17.04.2013 року а.с. 219-221); підозрюваного ОСОБА_4 (протокол допиту від 04.03.2013 року а. с. 80-82; протокол допиту від 05.03.2013 року а. с. 119-122; протокол допиту від 17.04.2013 року а. с. 206-208); свідка ОСОБА_11 (протокол допиту від 05.03.2013 року а. с. 84-87. Протокол допиту від 06.04.2013 року, а. с 162-165); свідка ОСОБА_22 (протокол допиту від 05.03.2013 року а. с. 106-108); свідка ОСОБА_23 (протокол допиту від 11.03.2013 року а. с. 142-146); свідка ОСОБА_12 (протокол допиту від 20.03.2013 року а. с. 151-153); свідка ОСОБА_10 (протокол допиту від 16.04.2013 року а. с. 191-193); свідка ОСОБА_24 (протокол допиту від 17.04.2013 року а. с. 225), то згідно вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Крім того, суд критично оцінює твердження сторони захисту, що фактично стороною обвинувачення не встановлено місце скоєння злочину, оскільки в матеріалах кримінального провадження знаходиться протокол огляду місця події від 03.03.2013 року, яким оглянуто приміщення ломбарду, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Петровського,1, при цьому відсутній протокол огляду місця події, саме за місцем скоєння кримінального правопорушення, а саме: біля будинку АДРЕСА_4, з огляду на наступне.

П.1 ч.1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

У відповідності до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити фактичні обставини кримінального правопорушення.

Як вбачається з обвинувального акту, останній містить всі фактичні обставини скоєння даного кримінального правопорушення, у тому числі й місце його скоєння, а саме - біля будинку АДРЕСА_4 стався розбійний напад на потерпілу ОСОБА_6

Таким чином, вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інкримінованому злочині незаперечно доведена та встановлена судом.

Дії ОСОБА_4, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднані з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинені за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України.

Дії ОСОБА_5, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднані з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинені за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України.

При призначені покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи обвинувачених.

Скоєний злочин відноситься до категорії тяжких.

Обвинувачений ОСОБА_4. за місцем проживання характеризується позитивно, суспільно корисливою працею не займається, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.

Обвинувачений ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, суспільно корисливою працею не займається, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує рецидив злочину. Суд не може прийняти, як обтяжуючу обставину обвинуваченому ОСОБА_4 вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння з підстав, зазначених вище.

Обставину, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд враховує рецидив злочину.

З урахуванням обставин вчинення злочину, суд вважає, що виправлення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неможливо без ізоляції від суспільства і обвинуваченим слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Підстав для застосування норм ст. ст. 69, 75, 76 КК України суд не вбачає.

Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуттям з урахуванням вимог ст. 71 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від покарання у виді позбавлення волі за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2008 року, тобто не відбувши в повному обсязі покарання за цим вироком.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної силу залишити попередню - тримання під вартою. Строк відбуття покарання рахувати з 04 березня 2013 року.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, невідбуте обвинуваченим за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2008 року та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі на строк вісім років один місяць з конфіскацією майна.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної силу залишити попередню - тримання під вартою. Строк відбуття покарання рахувати з 04 березня 2013 року.

Речові докази:

- договір фінансового кредиту під заставу № 608523 від 03.03.2013 року, який зберігається в матеріалах справи (а.с.43) - залишити зберігати в матеріалах справи;

- мобільний телефон « Nokia C2-06» імей: НОМЕР_1, сім-карту мобільного оператора «Київстар», сумку лакову чорного кольору, навушники до мобільного телефону, люстерко, гребінець, губну помаду, ключ на брилку, які згідно розписки про відповідальне зберігання від 04.03.2013 року передані ОСОБА_6 (а.с. 54) - передати законному власнику ОСОБА_6;

- наданий ОСОБА_11 документ, а саме: копію договору фінансового кредиту під заставу № 608523 від 03.03.2013 року, які зберігаються в матеріалах справи (а.с. 89) - залишити зберігати в матеріалах справи;

- надані ОСОБА_12 документи, а саме: завірену копію виписки ААБ №959665 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПТ «Ломбард Онікс» Анохіна, Яценко»; завірену копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ПТ «Ломбард Онікс» Анохіна, Яценко»; довіреність № 15 від 01.02.2013 року на представництво інтересів ПТ «Ломбард Онікс» Анохіна, Яценко» на ім'я ОСОБА_12, які визнані речовими доказами по справі (а.с.155-157) - залишити зберігати в матеріалах справи;

- грошові кошти у сумі 250 грн., купюрами номіналом 50 гривень, серія КЗ 9790852; 50 гривень серія ЕШ 4362024; 50 гривень серія КВ 1107587; 10 гривень серія КЦ 4099787; 10 гривень серія НК 7708477; 10 гривень серії МД 1048440; 10 гривень серія ИК 9368198; 10 гривень серії НЕ 3504866; 10 гривень серія БА 4322725; 10 гривень серія КВ 1520279; 10 гривень серія КЖ 6310664; 10 гривень серія КМ 7832123; 10 гривень серія ЗУ 1196122, які згідно розписки про відповідальне зберігання (а.с.160) знаходяться на зберіганні ОСОБА_12 - передати законному власнику Повному товариству «Ломбард «Онікс» Анохіна, Яценко», розташованому за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 104;

- вилучені 04.03.2013 року під час затримання обвинуваченого ОСОБА_4: військовий квиток НОМЕР_3, виданий Дніпропетровським РВК 19.11.1990 року на ім'я ОСОБА_4; мобільний телефон «Nokia 6300» imel: НОМЕР_4, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» та карткою пам'яті на 1 Гб, в чохлі чорного кольору; брелок з металу; грошові кошти: 1 гривня, дві монети по 50 копійок, одна монета 25 копійок, одна монета 10 копійок, одна монета 5 копійок, одна монета СРСР номіналом 10 копійок; запальничка; пасок із шкірозамінювача чорного кольору; пара шнурків чорного кольору, які згідно квитанції № 41(а.с. 22) знаходяться в камері схову речових доказів Красногвардійського РВ ДГУ ГУМВС України в Дніпропетровській області - повернути ОСОБА_4;

- вилучені 04.03.2013 року під час затримання обвинуваченого ОСОБА_5: посвідчення водія НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_5; мобільний телефон «HUAWEI G7210», imel: НОМЕР_6, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» та карткою пам'яті на 512 Мб; перстень з металу сріблястого кольору; ланцюжок з металу сріблястого кольору з хрестиком з металу сріблястого кольору та іконкою з металу сріблястого кольору; дві запальнички (чорного та фіолетового) кольорів; шнурок, які згідно квитанції № 42 (а.с. 31) знаходяться в камері схову речових доказів Красногвардійського РВ ДГУ ГУМВС України в Дніпропетровській області - повернути ОСОБА_5.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя О.О. Некрасов