Постанова № 38668531, 14.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 квітня 2014 року 16:45 №826/6006/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013 №0004642204 в повному обсязі, від 15.04.2013 №0004632204 в повному обсязі, від 15.04.2013 №0004622204 в частині,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013 №0004642204 в повному обсязі, від 15.04.2013 №0004632204 в повному обсязі, від 15.04.2013 №0004622204 в частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014 №К/800/42298/13 задоволено касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2013 №826/6006/13а та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 №826/6006/13а, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не з’ясовано обставин щодо прояву платником розумної обережності при укладені договору зі спірним постачальником, а також не досліджений факт отримання позивачем доходу за наслідками подальшого використання придбаного товару у відповідному податковому періоді.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п’ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2014 №826/6006/13-а сторін зобов’язано із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014 №К/800/42298/13 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин із врахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014 №К/800/42298/13.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі хибних висновків акту перевірки від 01.04.2013 №297/22.4/31089115 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2013 №0004642204, від 15.04.2013 №0004632204, від 15.04.2013 №0004622204. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, контрагент позивача декларував свої грошові зобов’язання.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 01.04.2013 №297/22.4/31089115 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013 №0004642204, від 15.04.2013 №0004632204, від 15.04.2013 №0004622204 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

В судове засідання 17.03.2014 відповідач явку свого представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи №826/6006/13-а у порядку письмового провадженні.

Всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства з період з 01.07.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес»:

· підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 93 555,00 грн.;

· пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження суми податку на додану вартість у сумі 375 074,00 грн.;

- завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів у сумі 26 730,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 01.04.2013 №297/22.4/31089115 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.04.2013 №0004642204, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 116 944,00 грн. у тому числі: 93 555,00 грн. – основний платіж, 23 389,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 15.04.2013 №0004632204, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 26 730,00 грн.;

від 15.04.2013 №0004622204 , яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 562 611,00 грн. у тому числі: 375 074,00 грн. – основний платіж, 187 537,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись частково із названими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у судовому порядку.

При цьому, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 15.04.2013 №0004622204, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 562 611,00 грн., позивач оскаржує лише в частині відповідних нарахувань за травень 2012 року у сумі 62 370 грн. – основного платежу та 31 185 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, які нараховані внаслідок взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» із приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс».

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 01.04.2013 №297/22.4/31089115 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» та приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс» за договором від 26.03.2012 №18/12.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» та приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс» укладено договір від 26.03.2012 №18/12, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупця продукцію згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець оплатити та прийняти продукцію на умовах даного договору.

Поставка продукції виконувалась на умовах - DDU, ВАТ «Полтавський ГЗК» місто Комсомольськ («Інкотермс» редакції 2000 року).

Загальна вартість продукції по договору на момент його підписання сторонами вказана у специфікації до даного договору та складає: 534 600 грн. Фінансові розрахунки між сторонами виконуються на умовах попередньої оплати: 70% - протягом 5 банківських діб з дати підписання цього договору, 30% - у термін 10 банківських діб після факсимільного повідомлення покупця про виготовлення продукції та готовності її до відвантаження.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 26.03.2012 №18/12; видаткової накладної від 04.07.2012 №1093 на загальну суму 534 600 грн.; товарно-транспортної накладної від 04.07.2012 №Р20; податкових накладних від 03.04.2012 №108 та від 25.06.2012 №1153; банківських виписок від 03.04.2012 та від 25.06.2012, які підтверджують факт повної оплати позивачем отриманого товару; реєстрів податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Суд звертає увагу, що зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, зазначення яких вимагає чинне законодавство України, а також дають змогу визначити, який саме товар/послуги придбані, за якою ціною та між якими контрагентами.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» та приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс» вказано на акт невиїзної документальної перевірки державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська від 21.12.2012 №7204/224/32694389 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України приватного підприємства «Транс-Атлантіка Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Кафепродакшн» за січень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, приватним підприємством «СВ Гермес» за березень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Пасіфік» за вересень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» за вересень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотерм» за червень 2011 року, багатопрофільним приватним підприємством «Сура» за вересень 2011 року, приватним виробничим підприємством «Форест» за червень 2011 року».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що за результатами оскарження в адміністративній справі №804/6144/13-а дій державної податкової інспекції у Бабушкінському районі місті Дніпропетровська із проведення перевірки приватного підприємства «Транс-Атлантіка Сервіс», складання акту перевірки від 21.12.2012 №7204/224/32694389 та коригування показників податкової звітності приватного підприємства «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 18.07.2013, відповідно до якої зобов’язано державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності приватного підприємства «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно виконавчого листа Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі №804/6144/13-а набрала законної сили 18.07.2013.

Суд також наголошує на тому, що зі змісту акту невиїзної документальної перевірки від 21.12.2012 №7204/224/32694389 вбачається, що господарські відносини між приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес», державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська не досліджувались, а тому покладення в основу висновків відповідача щодо позивача доводів цього акту є необґрунтованим.

Щодо взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» та приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс» за договором від 26.03.2012 №18/12, то:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс»;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

За посиланням позивача, що жодним чином не спростовано відповідачем, товар отриманий позивачем за договором від 26.03.2012 №18/12 від приватного підприємства «Транс-Атлантіка Сервіс» був в подальшому реалізований відкритому акціонерному товариству «Полтавському гірничо-збагачувальному комбінату» за договором від 08.12.2011 №3961 (строк дії договору до 31.12.2012).

На підтвердження подальшої реалізації товару, наявності економічної доцільності та ділової мети позивачем надано суду копії договору від 08.12.2011 №3961, специфікації, видаткової накладної, довіреності, паспорту товару, сертифікатів відповідності, декларації про відповідність, звіту про використання коштів, виданих на відрядження, посвідчення на відрядження, відміток про вибуття у відрядження та прибуття в пункти призначення та вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи, звіту про відрядження.

Аналіз первинної документації щодо придбаного товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» у приватного підприємства «Транс-Атлантіка Сервіс» та реалізованого в подальшому відкритому акціонерному товариству «Полтавському гірничо-збагачувальному комбінату» товару ( димосос з електродвигуном) свідчить про отримання позивачем доходу від такої операції, отже її економічної доцільності.

Окрім того, суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» та приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.04.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013 №0004642204 в повному обсязі, від 15.04.2013 №0004632204 в повному обсязі, від 15.04.2013 №0004622204 в частині, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 15.04.2013 №0004642204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 15.04.2013 №0004632204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 15.04.2013 №0004622204 в частині визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 62 370 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 31 185 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.