Ухвала суду № 38666252, 14.05.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/4933/13-к Головуючий у 1-й інст. Яковлєв Олександр Сергійович

Категорія ст.115 ч.1 КК України Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів Андрушкевича С.З., Котіка В.П.

секретаря Гончарука С.С.

з участю прокурора Лозовика А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.02.2014 року по кримінальному провадженню №12013060050000976, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кокшетау республіки Казахстан, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, без зареєстрованого місця проживання, раніше не судимого,-

засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 11 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - взяття під варту.

Початок строку відбуття покарання постановлено обчислювати з дня затримання з 22 червня 2013 року.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановлено не скасовувати.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 296, 78 грн. в рахунок матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області процесуальні витрати в сумі 195, 60 грн.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні наступних дій.

22 червня 2013 року близько 23 год. 50 хв. біля приміщення кафе «Нептун», що розташоване за адресою: м.Бердичів, вул. Свердлова, 42-а, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виник конфлікт. В ході конфлікту у ОСОБА_1 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, ОСОБА_1, діючи на підставі невстановлених органом досудового розслідування мети і мотиву злочину, дістав із-за ременя штанів невстановлений слідством предмет, схожий на ніж, яким умисно наніс ОСОБА_5 чисельні удари у місця розташування життєво важливих органів - ліву частину грудної клітини спереду і ззаду, ліву вушну раковину, ліву скроневу ділянку та шию. Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, ОСОБА_1 наніс декілька ударів ногою у праву частину голови ОСОБА_5 в результаті отриманих тілесних ушкоджень від нанесених ОСОБА_1 ударів ОСОБА_5 помер.

Смерть ОСОБА_5 настала від проникаючого колото-різаного поранення шиї з ушкодженням лівої біляхребтової артерії, що ускладнилось гострою масивною крововтратою та призвело до зупинки серця.

В ході умисного вбивства ОСОБА_5 ОСОБА_1 умисно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого (по великому потиличному отвору) в порожнину черепа колото-різаного поранення шиї з ушкодженнями, небезпечними для життя у момент заподіяння, і які знаходяться у прямому причинному зв'язку зі смертю; закритої черепно-мозкової травми, після травматичного крововиливу під м'які мозкові оболонки правої та лівої півкулі мозку, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя у момент заподіяння, і які в прямому причинному зв'язку зі смертю не перебувають; непроникаючих колото-різаних поранень лівої вушної раковини та лівої скроневої ділянки, передньої та задньої поверхні грудної клітини, які є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я, які в прямому причинному зв'язку зі смертю не перебувають.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання та призначити йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі. Вказує, що вирок суду першої інстанції був винесений з обвинувальним нахилом та суперечить матеріалам справи. Зазначає, що не мав умислу позбавити потерпілого життя, а лише намагався зупинити протиправні дії, направлені проти нього з боку останнього. Саме протиправна поведінка вбитого слугувала вчиненню ним злочину. Вважає, що суд призначив занадто суворе покарання, що не відповідає даним про його особу та, при постановлені вироку, не врахував, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, готовий нести відповідальність за скоєне.

Потерпіла ОСОБА_2 подала заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1, в якому просила залишити вирок суду без змін, який, на її думку, є законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляційну скаргу з вищевказаних підстав, потерпілу ОСОБА_2 та міркування прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, за обставин, наведених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.

Посилання обвинуваченого про відсутність у нього умислу на позбавлення потерпілого життя не можна визнати переконливими. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вказані доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції, які суд належним чином перевірив та дав відповідну оцінку. Так про наявність умислу у ОСОБА_1 свідчить спосіб вчинення ним злочину, знаряддя яке використовував обвинувачений, кількість, характер та локалізація тілесних ушкоджень, зокрема нанесення чисельних ударів в життєво-важливі органи колючо-ріжучим предметом.

Суперечать матеріалам справи та спростовуються доказами, зібраними по справі й доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він наносив удари потерпілому з метою захисту від протиправних дій останнього. Як видно із змісту вироку, суд першої інстанції ретельно проаналізував зазначені доводи обвинуваченого, та навів переконливі мотиви, з яких визнав їх неспроможними. З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Що ж стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, при призначенні покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який є особливо тяжким, дані про особу обвинуваченого, його характеристику, те, що він одружений, раніше не судимий, його ставлення до вчиненого, обставини, що обтяжують покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, настання тяжких наслідків у вигляді смерті людини, з огляду на що, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив останньому покарання співмірне вчиненому злочину та необхідне для його виправлення, перевиховання, та попередження вчинення нових злочинів.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, що судом не взято до уваги таку пом'якшуючу обставину як щире каяття, є безпідставні, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, подальша поведінка обвинуваченого не свідчить про його каяття у вчиненому злочині, зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не вибачився перед потерпілими та не вчиняв будь-яких дій для відшкодування заподіяної злочином шкоди.

За таких обставин, підстав вважати це покарання явно несправедливим внаслідок його суворості, навіть з огляду на обставини, зазначені в апеляції обвинуваченого, та підстав для застосування більш м'якого покарання до ОСОБА_1, про що йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим, тому підстав для скасування чи зміни вироку, як про це просить обвинувачений ОСОБА_1, не вбачає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.376, 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1, - залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.02.2014 року щодо ОСОБА_1, - без зміни.

На вказану ухвалу учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді