Постанова № 38665527, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 рокусправа № 2а-0870/172/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Мартиненко К.І. дов від 14.11.2013

відповідачів: - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року

у справі № 2а-0870/172/11

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області

про відшкодування з державного бюджету заборгованості по податку на додану вартість та визнання протиправною бездіяльності,-

встановиВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя та Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог (т.1, а. с.71), просить:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя по ненаданню висновку УДКУ у Ленінському районі м.Запоріжжя щодо відшкодування відкритому акціонерному товариству «ЗАЗ» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 52872 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 52872 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача-1, а саме, неподання відповідачу-2 висновку податкового органу, що призвело до невідшкодуванню з бюджету податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 52872 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем-1 у супереч вимог п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не проведено необхідної перевірки задекларованих позивачем сум, зустрічні перевірки для підтвердження суми бюджетного відшкодування не завершені, тому саме тільки ненадання органом податкової служби до органу державного казначейства висновку про відшкодування ПДВ з бюджету за березень 2010 р. не є безумовним та встановленим фактом протиправності та бездіяльності податкового органу.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (т.1 а.с. 235), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що проведеною перевіркою відповідач-1 фактично підтвердив право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2010 року у розмірі 52872 грн., проте в порушення пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення перевірки не надав відповідачу-2 висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на поточний рахунок товариства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Позивачем надано клопотання про заміну Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Запорізький арматурний завод», з доданням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, колегія суддів допускає заміну відповідача вказаним правонаступником (т.2, а.с.5-8).

Також відповідачем-2 надано клопотання про заміну Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області правонаступником - Управлінням

Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області, з доданням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, колегія суддів допускає заміну відповідача вказаним правонаступником (т.2, а. с.24-27).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, діючим на час їх виникнення Законом України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до вказаного порядку сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 пп.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган відповідно до пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього ж Закону надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок - податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, - податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, - податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач, керуючись пп. 7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» подав відповідачу-1 податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з додатками, в тому числі заявою про відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 52872 грн. (т.1 а.с.8-14).

Згідно даних податкової декларації позивачем заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 52872 грн. на рахунок платника податку у банку.

Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування:

- залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 113151 грн.

- частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 52872 грн.

- сума, що підлягає відшкодуванню, становить 52 872 грн.

Згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (ряд.24 податкової декларації звітного періоду) складається із сум ПДВ, яка виникла в березні 2010 року. При цьому, під попереднім податковим періодом згідно акту перевірки розуміється лютий 2010 року.

З даної податкової звітності вбачається, не спростовується сторонами, що податкова декларація прийнята відповідачем-1 10.08.2010, оскільки до того часу податковий орган не визнавав раніше подані товариством податкові декларації з податку на додану вартість як податкову звітність, у зв'язку з чим позивач оскаржував дії посадових осіб відповідача-1 до начальника ДПІ у Ленінському районі, ДПА у Запорізький області та прокуратури. Податкова декларація визнана як податкова звітність та прийнята, про що свідчить відмітка про одержання на вказаній вище податковій декларації.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо правомірності дій відповідача-1 по ненаданню до органу казначейства висновку про відшкодування товариству з бюджету 52872 грн., і про подальші дії вказаних суб'єктів владних повноважень, передбачені порядком, визначеним Законом України «Про податок на додану вартість».

Матеріали справи містять акт № 2719/23/14309190 від 06.10.2010 про результати планової перевірки ВАТ «ЗАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 (т.1 а. с.132-137).

З даного акту вбачається, що предметом планової перевірки було питання відшкодування позивачу ПДВ за березень 2010 року у сумі 52872 грн.

В ході перевірки будь-яких порушень при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства та його контрагентів не виявлено.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують, що сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 52872 грн., підтверджена належним чином складеними первинними документами. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності під час перевірки у податкового органу не виникало.

Докази позбавлення контрагентів позивача в установленому порядку цивільної дієздатності, а також статусу платника податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних пакових періодах господарських операцій з позивачем в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані. Факт сплати позивачем податку на додану вартість в складі вартості товару (послуг) в загальному розмірі 52872 грн., як зазначено в розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації за квітень 2010 року), підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем-1 не спростований.

Проте, будь-якого висновку щодо заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість податковий орган не надав.

Як зазначено відповідачем-1, підставою для невідшкодування позивачу заявленої ним суми податку на додану вартість, є відсутність отримання результатів зустрічних перевірок для підтвердження сум бюджетного відшкодування.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем-1 не доведена правомірність його дій щодо відмови у відшкодуванні податку на додану вартість.

Даними акту перевірки від 06.10.2010 податковий орган фактично підтверджує право товариства на бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2010 року у розмірі 52872 грн.

Посилання суду першої інстанції в якості підстави для відмови в задоволенні позову на не проведення відповідачем-1 всупереч вимог п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевірки щодо задекларованих позивачем сум податку на додану вартість в декларації за квітень 2010 року, колегія суддів вважає помилковим.

Не проведення відповідачем-1 такої перевірки свідчить про протиправну бездіяльність податкового органу і в будь-якому випадку не є законодавчо встановленою підставою для невідшкодування з бюджету правомірно заявлених платником податку сум податку на додану вартість.

Зазначені вище положення правових актів встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Наказом ДПА України, Міністерства фінансів України та ДКУ від 03.08.2004 №451/501/132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 за № 971/9570, розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА України та ДКУ від 02.07.97 № 209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства на підставі висновків згідно з реєстрами суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, які надаються як регіональними податковими органами, так і Державною податковою адміністрацією України, або за рішенням суду.

Отже, саме висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету і не вчинення дій по наданню такого висновку порушує права платника податку на бюджетне відшкодування.

Також колегія суддів зазначає про неправомірність обґрунтування судом першої інстанції відмови у задоволенні позову відсутністю інформації по результатам зустрічних перевірок для підтвердження суми бюджетного відшкодування товариства.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару (послуг), права на отримання бюджетного відшкодування у залежність від отримання документального підтвердження належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Такі висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України Верховного Суду України, викладеній в ухвалі від 19.07.2011 № К-28756/10, Верховного Суду України в постанові від 19.03.2012 у справі за позовом ТОВ "Інтербіс" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Фактично обставини, на які посилається відповідач-1, не є підставами, передбаченими чинним законодавством з питань оподаткування, для не надання бюджетного відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать, що всі законодавчо встановлені умови для отримання бюджетного відшкодування, заявленого позивачем в розмірі 52872 грн., позивачем дотримані.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог ВАТ «ЗАЗ» в частині визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя по ненаданню висновку УДКУ у Ленінському районі м.Запоріжжя щодо відшкодування товариству бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 52872 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 52872 грн., суд першої інстанції обґрунтував відмову в цій частині тим, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

За визначенням, наведеним у п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною платою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок додержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення значених коштів (відшкодування заборгованості).

Тому позовні вимоги ВАТ «ЗАЗ» в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 52872 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ВАТ «ЗАЗ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, внаслідок чого апеляційна скарга товариства підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у даній справі - підлягає скасуванню.

Керуючись ст.196, ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі № 2а-0870/172/11 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя по ненаданню висновку Управлінню Державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Запоріжжя щодо відшкодування відкритому акціонерному товариству «Запорізький арматурний завод» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 52 872 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2010 рок в сумі 52872 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко