Ухвала суду № 38665526, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 року

справа № 0870/5633/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року

у справі № 0870/5633/12

за позовом комунального підприємства «ЗаПоріжАгроЛізінг»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «ЗаПоріжАгроЛізінг» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Запорізької області, в якому просило визнати протиправним (нечинним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2012 №0000941600.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, що підтверджені податковими накладними, за якими минув встановлений законом строк в 365 днів, в розмірі 91650,00 грн.

Відповідачем застосовано норму законодавства, що не підлягала застосуванню в спірних правовідносинах. Податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, обмеження на формування поточного податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, не встановлювалося. Законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, була передбачена можливість включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних у минулих податкових періодах в межах 1095 днів. Позивач зазначає, що норми абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України відносяться виключно до податкових накладних, виписаних після 01.01.2011, в той же час як податкові накладні, виписані до вказаної дати, можуть бути включені до податкового кредиту на умовах, що діяли на момент їх виписки. Крім того, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи. Податковим органом в ході проведеної перевірки невірно визначено результат розрахунку податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000941600 від 31.05.2012.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с.110), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем безпідставно віднесено згідно уточнюючого розрахунку податкового зобов’язання з податку на додану вартість до податкового кредиту вересня 2009 року податкові накладні, виписані контрагентами у жовтні та листопаді 2008 року, тобто у період, що перевищив 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем 16.10.2009 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року. За даними податкової декларації податкове зобов’язання визначено в розмірі 667,00 грн., податковий кредит – 0,00 грн., різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, - позитивне значення 667,00 грн.

03.02.2011 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виправлених помилок за вересень 2009 року (а.с.22).

Разом із уточнюючим розрахунком позивачем подано розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2009 року, згідно з якими податковий кредит вересня 2009 року в сумі 91650,00 грн. було сформовано за рахунок податкових накладних, виписаних в жовтні-листопаді 2008 року.

31.05.2011 відповідачем проведено камеральну перевірку господарської діяльності позивача з питань перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт 97/16/32977175 від 31.05.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 50.1 ст. 50 та абз. 3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині безпідставного віднесення до податкового кредиту вересня 2009 року сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних контрагентами у жовтні та листопаді 2008 року, тобто в періоди, що перевищили 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 91650,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000941600 від 31.05.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 114562,25 грн., в тому числі за основним платежем – 91650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 22912,50 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність означеного податкового повідомлення-рішення.

На момент виникнення у позивача права на податковий кредит, порядок та строки включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, а також Законом України №2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно абз.1, 3 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до положень абз.1-3 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У зв’язку з поданим позивачем 03.02.2011 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року за позицією відповідача підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту вересня 2009 року суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних контрагентами в жовтні та листопаді 2008 року, тобто в періоди, що перевищували 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, що не відповідає вимогам абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України.

Згідно абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже за даною нормою, яка почала діяти з січня 2011 року, встановлюється строк, протягом якого платник податку має право на включення сум ПДВ, які з певних причин не були включені у відповідному звітному періоді до податкового кредиту, а саме - 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

До цього часу Законом №168/97-ВР не було встановлено обмежень щодо строку, протягом якого платник податків має право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбувались господарські операції, а відтак суми податку на додану вартість, які зазначені у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту, в тому податковому періоді, в якому, зокрема, здійснюється уточнення податкових зобов’язань шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Строк, протягом якого платник податків має право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбувались господарські операції, визначений положенням пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбаченими податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, застосування відповідачем до правовідносин, що виникли, положень Податкового кодексу України, є неправомірним, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, законом, який визначав поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету та регулював відносини у цій сфері був Закон №168/97-ВР та Закон №2181-ІІІ.

Зважаючи на той факт, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, що передбачено статтею 58 Конституції України, застосування відповідачем до спірних правовідносин положень Податкового кодексу України суперечить чинному законодавству.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до законодавства, що діяло на час складення податкових накладних в 2008 році, платник податку мав право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2008 році податкових накладних.

Визначені ст.198 ПК України нові строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум податку на додану вартість на підставі, податкових накладних, виписаних після 01.01.2011.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону № 2181-ІІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

З аналізу даної норми вбачається два можливих самостійних способи виправлення платниками податків помилок, що містились у раніше поданій податковій звітності, а саме: шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого відбулося самостійне виявлення помилок.

Також згідно п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

При цьому, строк давності, визначений статтею 102 ПК України, складає 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

Отже, і Закон № 2181-ІІІ і Податковий кодекс України містять положення щодо можливості зазначення платником податків уточнених показників податкової звітності за наступні податкові періоди, протягом яких помилки були самостійно виявлені платником податків, і передбачають застосування строку у 1095 днів.

Таким чином, самостійно виявлена підприємством помилка при складанні податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року у наступному податковому періоді (лютому 2011 року) виправлена у спосіб, передбачений наведеними вище нормами шляхом подачі уточнюючого розрахунку, та в межах законодавчо встановленого строку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем п.50.1 ст.50, абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року у справі №0870/5633/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко