Рішення № 38662913, 14.05.2014, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3261/14

Провадження № 2/750/1315/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого - судді Коверзнева В. О.,

при секретарі - Дорошенко О. В.,

з участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на переобладнання та ремонт будинку,

в с т а н о в и в:

01.04.2014 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 30489 грн у відшкодування витрат, здійснених на переобладнання та ремонт будинку АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначила, що за її рахунок здійснено переобладнання та ремонт будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачеві. Зокрема, зроблено: ремонт шахт і льоху; ремонт котла опалення; ремонт сіней; заміну газових кранів; заміну металевих труб системи опалення на пластикові; заміну батарей опалення, газової колонки та унітазу; ремонт стелі на кухні та в ванній кімнаті; ремонт підлоги на кухні; шпаклівку стін і стелі, утеплення зовнішньої стіни будинку, оббивку вхідних дверей та встановлення в них замка; знесення трьох дерев; заміну дверей. Загальна вартість придбаних будівельних матеріалів складає 10929 грн, а витрат на оплату праці будівельників - 19560 грн. Таким чином, усього нею було витрачено на ремонт будинку відповідача 30489 грн. У даний час відповідач має намір продати будинок, а тому вимагає від її матері звільнити будинок, що змусило її звернутися до суду з цим позовом.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала і наполягала на їх задоволенні.

Відповідач не з'явився вдруге з підстав, що визнані судом неповажними.

Допитана по справі в якості свідка ОСОБА_3 (матір позивача) показала, що ремонт будинку позивач почала проводити з початку 2010 року і продовжує його здійснення до цього часу. Виконання усіх ремонтних робіт і придбання будівельних матеріалів здійснюється виключно за рахунок позивача.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 підтвердив, що на початку 2010 року він, на прохання позивача, виконував ремонті роботи в будинку АДРЕСА_1. Зокрема, він зробив у будинку систему опалення, відремонтував підлогу та стелю.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 показав, що на прохання матері позивача, виконує ремонті роботи в будинку АДРЕСА_1. Вказані роботи він почав виконувати з 2010 року і продовжує до цього часу. За виконану роботу з ним розраховується ОСОБА_3

Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_5 також показали, що коли розпочалися ремонтні роботи до будинку прибув відповідач. Він почав лаятися на будівельників, намагався вигнати їх з будинку, оскільки був проти проведення ремонтних робіт.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач є дочкою відповідача. У 2009 році, після розірвання шлюбу з ОСОБА_6, вона разом із малолітньою дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, повернулася до батьків і почала проживати в АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності відповідачеві. Одночасно, до 2012 року позивач зберігала за собою право користування квартирою АДРЕСА_2, в якій проживала до розірвання шлюбу (а.с. 47). Позивач втратила право користування вказаною квартирою лише в травні 2012 року, коли ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23.05.2012 року було залишено без задоволення її заяву про перегляд заочного рішення суду від 12.04.2012 року про визнання такою, що втратила право користування квартирою. З 18.04.2014 року позивач зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_3, де й працює.

Маючи право користування квартирою АДРЕСА_2 та вселившись в будинок відповідача, позивач у 2009 році не набула право користування цим будинком, оскільки житлове законодавство України не передбачає можливість набуття особою права користування одразу декількома жилими приміщеннями, які не перебувають в її власності.

Як убачається зі змісту позовної заяви (а.с. 2) і пояснень позивача, відповідач створив іншу сім'ю і з 2010 року проживає за іншою адресою. В матеріалах справи міститься лист від 13.04.2012 року (а.с. 40), в якому відповідач вимагає від своєї колишньої дружини - ОСОБА_3 добровільно звільнити належний йому будинок. Вказану вимогу він пояснював тим, що має намір відчужити цей будинок. Крім того, в іншій справі відповідач стверджував, що в 2009 році колишня дружина вигнала його разом із сином із будинку, що було причиною звернення до правоохоронних органів, проте ці звернення позитивних результатів не надали (а.с. 37, 38).

З наведеного в сукупності вбачається висновок про те, що вселившись у будинок відповідача позивач не набула статусу члена його сім'ї, і як наслідок цього, не набула рівного з відповідачем як власником будинку права користування ним.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В цьому полягає правовий зміст принципу диспозитивності цивільного судочинства, який вважається одним із головних принципів цивільного процесу.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача витрат на переобладнання та ремонт будинку АДРЕСА_1, в якості підстави позову позивач посилається на положення статей 355, 368, 370 ЦК України, що визначають поняття та види права спільної власності; поняття і суб'єктів права спільної сумісної власності; загальні умови виділу частки із майна, що є у спільній сумісні власності.

Втім, позивач не є співвласником будинку АДРЕСА_1, а тому на неї не поширюються гарантії захисту права спільної власності, встановлені главою 26 цього Кодексу, в тому числі права відшкодування витрат на поліпшення майна, що перебуває в спільній власності декількох осіб.

Згідно із частиною третьою статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач вказані припису закону не виконала та не надала суду жодного доказу на підтвердження існування домовленості з відповідачем з приводу здійснення нею переобладнання та ремонту належного відповідачеві на праві власності будинку, а також наданням останнім згоди на виконання таких робіт. У той же час, як слідує з показань свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5, відповідач категорично заперечував з приводу здійснення переобладнання та ремонту будинку з самого початку проведення робіт.

За таких обставин, відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодування витрат на переобладнання та ремонт належного йому будинку, оскільки чинне законодавство України не передбачає можливості покладення на власника обов'язку відшкодування іншій особі витрат на поліпшення належного йому майна, здійсненого всупереч волі власника, а тому заявлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 10, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на переобладнання та ремонт будинку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.

Суддя В. О. Коверзнев