Постанова № 38661357, 22.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року (о 15 год. 20 хв.)Справа № 808/597/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представник позивача Пермінова С.О.,

представника відповідача Терехової Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до Запорізької митниці Міндоходів

до Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - ПАТ «Дніпроспецсталь», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про визначення митної вартості за шостим методом № 112030000/2013/000534/1 від 22.07.2013 та картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00572 від 22.07.2013 за ВМД № 112030000/2013/016732 від 22.07.2013.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суму переплати ввізного мита в розмірі 8231,11 грн.

Позивач вважає протиправним рішення про коригування митної вартості товарів за шостим методом, оскільки вважає, що ним були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом, у зв'язку з чим вважає прийняті відповідачем рішення протиправними, просить їх скасувати та стягнути переплату ввізного мита.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (вх. № 6404 від 17.02.2014), відповідно до яких позов не визнає в повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити, у зв'язку з тим, що вважає оскаржувані рішення обґрунтованими, і тому підстав для їх скасування не вбачає.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, надіслав до суду письмові пояснення (вх. № 4955 від 06.02.2014), в яких зазначає, що оскільки висновку про повернення позивачу помилково або надмірно сплаченого ввізного мита у сумі 8231,11 грн. від відповідача 1 не надходило, тому підстави для перерахування коштів у ГУ ДКСУ у Запорізькій області відсутні.

Також відповідач 2 зазначає, що позивач звертається з вимогою щодо повернення з державного бюджету переплати ввізного мита, при цьому до позовної заяви не додано жодних платіжних доручень, якими вищевказані кошти було перераховано до державного бюджету або на рахунок Запорізької митниці. Просить суд розгляд справи проводити без його участі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що 09.02.2012 між ПАТ «Дніпроспецсталь» (покупець) та Фірмою «INTERKOMMODITIES SA» (продавець), Швейцарія укладено контракт купівлі-продажу №13120156, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар відповідно до специфікації № 184 від 03.07.2013 на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010.

Для проведення митного оформлення поставленого за зазначеним контрактом товару позивачем до митного органу 22.07.2013 подана вантажна митна декларація №112030000/2013/016732.

Відповідно до даної ВМД платежі з ПДВ повинні становити - 682 801,52 грн., з ввізного мита- 99 437,11 грн., що відображено в гр. 47 «Нарахування платежів».

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом ПАТ «Дніпроспецсталь» надані наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №112/2012/0000393 від 16.11.2012, накладна СМR №131079-1 від 09.07.2013, Книжка МДП № ХZ.73460640 від 09.07.2013, Сертифікат якості від 23.05.2013, висновок Держзовнішінформ» про вартісні характеристики товару №9/324 від 11.07.2013, ТU-13-016 від 08.07.2013, пакувальний лист б/н від 03.07.2013, зовнішньоекономічний контракт №13120156 від 09.02.2012, специфікація №184 від 03.07.2013, додаткова угода до контракту від 20.11.2012, додаткова угода до контракту від 14.12.2012, додаткова угода до контракту від 03.08.2012.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару форми ДМВ- 1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за ВМД № 112030000/2013/016732 від 22.07.2013, згідно вимог ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару (відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості та документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності:

1. В інвойсі, поданому до митного оформлення товару, № ТU-13-016 від 08.07.2013 наявне посилання на зовнішньоекономічний контракт № 13120156 від 09.02.2012 без посилання на конкретну специфікацію до нього та зазначено референція LОТ2012-23 без зазначення № партії товару.

2. До митного оформлення товару подано доповнення №1 специфікацію №160 від 10.05.2013, що узгоджує ціну товару по вищезазначеному зовнішньоекономічному контракту. Дана специфікація не містить номеру референції, не містить номеру партії товару.

3. Невиконання п. 4 контракту від 09.02.2012 № 13120156 в сертифікаті якості не зазначений номер партії товару.

4. В доповненні № 1 специфікації № 160 від 10.05.2013 п. 6 не вказаний вантажовідправник товару.

У зв'язку з цим декларанту ПАТ «Дніпроспецсталь» необхідно надати (за наявності) додаткові документи:

1. Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

2. Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контракту).

3. Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

4. Виписку з бухгалтерської документації.

5. Каталоги, специфікації , прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

6. Копію митної декларації країни відправлення.

Також було зазначено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Запис про ознайомлення представником декларанта ПАТ «Дніпроспецсталь» Сичовою О.В. зроблено 22.07.2013. Того ж дня декларантом ПАТ «Дніпроспецсталь» на вимогу митного органу були надані наступні пояснення:

Посилання в інвойсі на номер специфікації не є обов'язковим. Достатньо посилання на контракт. Поняття «лот» і «партія» у даному випадку є синонімічними і означають одне і те ж. Номер лоту (партії) у інвойсі вказано.

Специфікація не містить номеру лоту (партії) чи референції, оскільки на момент її підписання постачальник не володіє такою інформацією, що не суперечить загальноприйнятим принципам ведення торгівлі.

Сертифікат якості не суперечить п.4 контракту №13120156 від 09.02.2013, оскільки в ньому чітко вказано партію товару, на яку розповсюджується даний сертифікат, а саме вказано складську референцію. Також вказано кількість товару - 10 000,00 кг.

В специфікації вказується, що вантажовідправник товару - Продавець, тобто INTERKOMMODITIES SA, чи агент за дорученням Продавця.

Рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту не надавались, оскілки посередники не залучались.

У розумінні ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виписка з бухгалтерської документації має підтверджувати митну вартість та повинна бути в наявності. На момент декларування така документація відсутня, оскільки немає правових стосунків з виробником товару, будь-яка інша бухгалтерська документація є обліковою та використовується виключно для здійснення обліку ТМЦ та не відноситься до документів, на підставі яких провадяться розрахунки та обчислюється митна вартість.

Каталоги, прейскуранти та специфікації виробника товару не надавалися, оскільки у ПАТ «Дніпроспецсталь» немає прямих відносин з виробником.

Висновки про якісні характеристики надавались у вигляді сертифікату якості.

Додатково декларантом були надані наступні документи: - Рахунок та договір з третіми особами, копію митної декларації країни відправлення. Крім того, в якості висновків про вартісні характеристика надано витяг із сайту Metal Pages та висновок ДЗІ.

22.07.2013 митним органом прийнято Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 112030000/2013/000534/1, відповідно до якого митна вартість товару визначена за шостим методом - 44,9325 USD за кілограм.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, оскільки надані документи містять розбіжності, декларант відмовився від надання в повному обсязі додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних про вартість операцій з ідентичним товарами. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з подібними (аналогічними) товарами. Метод визначення митної вартої на основі віднімання вартості не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на територію України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно із наявною у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 44,9325 USD за кілограм для товару № 1 (МД № 112030000/2013/013157 від 30.05.2013).

Як зазначено у рішенні, з декларантом проведено процедуру консультацій, під час яких митним органом і декларантом здійснено обмін наявною у кожного інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за методом № 6 згідно з вимогами статті 64 Митного кодексу України.

22.07.2013 митним органом видано Картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2013/00572 за поданою ВМД №112030000/2013/016732.

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано те, що відповідно до Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 22.07.2013 №112030000/2013/000534/1 декларантом протягом строків, встановлених ст. 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення, не подано письмове звернення щодо внесення змін до МД відповідно до Положень п. 4 ч. 4 ст. 54 та ст. 269 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, а саме подання нової МД в строки відповідно до ст. 263 Митного кодексу України.

22.07.2013 позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2013/016767, яку прийнято до митного оформлення.

Платежі за ВМД № 112030000/2013/016732 склали: ПДВ - 682 801,52 грн., ввізне мито - 99 437,11 грн., а за ВМД № 112030000/2013/016767 платежі з ПДВ склали: 739 321,79 грн., ввізне мито - 107 668,22 грн.

Таким чином, за декларацією № 112030000/2013/016767 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ПДВ склала 56 520,27 грн., з ввізного мита - 8231,11 грн.

ПАТ «Дніпроспецсталь» вважає Рішення Запорізької митниці Міндоходів про визначення митної вартості за шостим методом №112030000/2013/000534/1 від 22.07.2013 та картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2013/00572 від 22.07.2013 за ВМД №112030000/2013/016732 від 22.07.2013 протиправними, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування та сягнення з Державного бюджету України суму переплати ввізного мита в розмірі 8231,11 грн.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За змістом ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення числового значення заявленого декларантом до митного оформлення товару.

Як зазначає митний орган, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару. Крім того, документи, які надані до митного оформлення, містять розбіжності. Декларант частково /не в повному обсязі/ надав додаткові документи. Документи, що були додатково надані, не містили всіх відомостей щодо ціни заявленого товару, що не дає змогу Запорізькій митниці остаточно впевнитися в якості додаткового документа, який підтверджує вартість, визначену декларантом. У органу доходів і зборів наявна інформація про вартісні показники за товар вище, ніж заявлена, що призвело до виникнення сумнів у правильності визначення митної вартості товару та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Проте судом встановлено, що при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника та надано необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Як вже зазначалося, позивачем, на вимогу митниці було подано додаткові докумети та зазначено об'єктивні причини неможливості подання інших документів - у зв'язку з їх відсутністю. Крім того, позивачем надані відповідні пояснення на встановлені митним органом розбіжності в документах.

Проте, при прийняті рішення, митним органом не були враховані додаткові документи, які декларант надав на вимогу митного органу та відповідні пояснення, що, фактично, є підтвердженням формального витребування відповідачем додаткових документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно, та відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Зазначає про неможливість використання другорядних методів «а» і «б» у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними/подібними товарами відповідно до ст. 57, 59, 60 Митного кодексу України. Також при визначенні митної вартості товарів неможливо застосувати методи «в» і «г» у зв'язку з відсутністю інформації відповідно до ст. 62, 63 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару застосовано метод «ґ» (резервний) у відповідності з вимогами ст. 57, 64 Митного кодексу України: застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару та цінової інформації ЄАІС ДМСУ на рівні 44,9325 USD за 1 кг.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Згідно з ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повина ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З матеріалів справи встановлено, що для визначення митної вартості товару застосовано метод резервний у відповідності до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що розбіжності в документах, на які вказує Запорізька митниця, не є свідченням неправильності визначення позивачем числового значення заявленого до митного оформлення товару. Також відповідачем 1 не зазначено яким чином ці розбіжності впливають на правильність визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару. Крім того, позиція Запорізької митниці полягала у тому, що подані декларантом для підтвердження митної вартості товару документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. При цьому, які конкретні складові митної вартості, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, не підтверджені позивачем, Запорізька митниця не зазначила.

Поряд з цим, при здійсненні коригування митної вартості та прийняті Рішення, митним органом було порушено вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, норми МК України та норми ст. 190 ГК та ст. 632 ЦК України. Норми законодавства встановлюють, що ціна в договорі встановлюється сторонами договору з урахуванням попиту та пропозиції існуючої на ринку купівлі-продажу товару (ст. 190 Господарського кодексу України, ст. 632 Цивільного кодексу України), тобто сторони вільні у свободі вибору узгодження ціни та механізму її визначення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за методом №1 надано передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару митним органом не дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства, у зв'язку з чим Рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом № 112030000/2013/000534/1 від 22.07.2013 та відповідно Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00572 від 22.07.2013 прийняті протиправно, а відтак позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Дніпроспецсталь» переплати ввізного мита у сумі 8231,11 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, Наказом ДМС України від 20.07.2007 № 618 затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок № 618).

За приписами Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, встановлений певний порядок: подача платником податків не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України, заяви довільної форми, надання за результатами розгляду даної заяви митним органом висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направлення висновку про повернення з Державного бюджету України до органів казначейської служби України.

З огляду на те, що доказів дотримання позивачем вищевказаного Порядку суду не надано, у відповідача 1 відсутні підстави для прийняття рішення щодо повернення позивачу з Державного бюджету України митних платежів, а у відповідача 2 - підстав для перерахування коштів з Державного бюджету на користь позивача.

Також слід зазначити, що розв'язання судом питання про стягнення надмірно сплаченої суми ввізного мита, фактично буде визначенням митної вартості ввезеного товару, а у відповідності до діючого законодавства України, судові органи своїми рішеннями не можуть підміняти інші державні органи, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Аналогічну думку висловив Верховний Суд України у постанові від 7 вересня 2012 року у справі №21-242а12 та постанові від 17 грудня 2013 року у справі №21-439а12, які є обов'язковими для застосування у судовій практиці.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про визначення митної вартості товару № 1120030000/2013/000534/1 від 22.07.2013 року, та картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00572 від 22.07.2013.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» судові витрати у розмірі 73,08 (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак