Постанова № 38661343, 25.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 р. Справа № 804/15546/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: члени колегії - судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: Конєвої С.О. Ляшко О.Б., Кучма К.С. Бердник С.О. ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_5 до Міністерства доходів і зборів України, третя особа-1 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС», третя особа-2 Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2013р. гр. ОСОБА_5 звернувся з позовом до Міністерства доходів і зборів України, третя особа-1 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС», третя особа-2 Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» та просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України по невиплаті ОСОБА_5 страхової суми в розмірі 198062,64 грн.;

- зобов'язати Міністерство доходів і зборів України виплатити ОСОБА_5 суму страхового відшкодування у розмірі 198062,64 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він займав посаду начальника державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та як службова особа державної податкової служби був застрахованою особою відповідно до положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та постанови КМУ від 03.06.1994р. №349 «Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби»(далі - Порядок №349). На виконання зазначених актів законодавства, 20.06.2008р. між ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» (Страховик) та ДПА України (Страхувальник), правонаступником якого є відповідач, було укладено договір №029-1 про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування, а в подальшому договори переукладалися - 04.06.2009р. договір №029-2, від 12.08.2010р. договір №029-000004 за умовами якого зобов'язання Страховика по виплаті страхового відшкодування розповсюджуються на страхові випадки, що виникли після 20.06.2005р. Позивач зазначає, що 10.04.2006р. обласною МСЕК № 3 позивачеві було встановлено втрату працездатності у розмірі 60% внаслідок захворювання, що сталося під час виконання службових обов'язків у зв'язку з чим позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату йому страхового відшкодування з наданням усіх необхідних документів, які були направлені до страховика 01.08.2008р., однак страхова компанія виплату суми йому не здійснила у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до страхової компанії та за наслідками розгляду цивільних судових справ позивачеві було відмовлено у виплаті страхової суми зі встановленням обставин того, що сума страхового відшкодування була не виплачена позивачеві з вини страхувальника - ДПА України (правонаступником якого є Міністерство доходів і зборів України), який не перерахував страховику кошти, належні до страхового відшкодування. Позивач вказує на те, що п.4 Порядку №349 передбачено, що страхові платежі, не використані в поточному році на виплату страхових сум, зараховуються до чергових платежів, а кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум доплачуються страхувальником. Однак, відповідач у виплаті страхового відшкодування позивачеві не відмовив, а також і кошти на виплату страхового відшкодування не перерахував, що, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю відповідача, яка призвела до порушення права позивача на страхове відшкодування у розмірі 198062,64 грн. з розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача, яка складала - 5501,74 грн. та з урахуванням 60% втрати працездатності, встановленої довідкою МСЕК.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 11.04.2014р.,14.04.2014р., 18.04.2014р.у відповідності до вимог ст.ст. 35,38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними у справі змістами телефонограм та поштовим повідомленням (а.с.163,181,184).

Треті особи-1,2 в судове засідання не з'явилися без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином 11.04.2014р., 14.04.2014р., 16.04.2014р. та 18.04.2014р. у відповідності до вимог ст.ст. 35,38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними у справі змістами телефонограм та поштовими повідомленнями (а.с.164-167,182-183, 185-186).

Згідно ч.2, ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи не є перешкодою для розгляду справи. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача та третіх осіб про дату, час і місце судового розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними у справі доказами у відповідності до вимог ч.2, ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.04.2014р.

У ході судового розгляду справи колегією суддів встановлені наступні обставини у справі.

Громадянин ОСОБА_5 проходив службу у органах державної податкової служби з 09.07.1990р. по 07.10.2004р. на посадах начальника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та на посаді начальника Державної податкової служби у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, що підтверджується наявною у справі довідкою ДПА у Дніпропетровській області від 17.05.2006р. №11809/10/04-142 (а.с.26).

10.04.2006р. обласною МСЕК № 3 позивачеві була встановлена третя група інвалідності та визначений ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 60%, про що свідчать копії довідок наявних у матеріалах справи (а.с.31-32).

Оскільки позивач на момент отримання інвалідності та втрати працездатності проходив державну службу у органах державної податкової служби, він був застрахованою особою відповідно до положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та постанови КМУ від 03.06.1994р. №349 «Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби» ( далі - Порядок № 349) у зв'язку з чим з настанням страхового випадку звернувся через ДПА у Дніпропетровській області до Державної податкової адміністрації України (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України) із заявою про виплату позивачеві страхового відшкодування, яка разом із поданими документами була перевірена та 01.08.2008р. направлена до страхової компанії з якою було укладено договір на закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування ( ПАТ «СК «БРОКБЕЗНЕС») на виплату страхових сум, в т.ч. і позивачу, що підтверджується копією відповідного листа від 01.08.2008р. №20821/10/01-219 (а.с.33).

Однак, ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» у період з 2008р. по 2010р. сума страхового відшкодування не була виплачена позивачеві за вище направленими документами з посиланнями на те, що станом на 31.12.2008р. страхові платежі, що були перераховані страховій компанії за умовами договору № 029-1 від 20.06.2008р. були повністю використані для виплат страхових платежів застрахованим особам та згідно п.4 Порядку №349 кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум доплачуються страхувальником - ДПА України у зв'язку з чим запропоновано звернутися до ДПА України для вирішення даного питання, що підтверджується листом від 27.01.2009р. (а.с.38).

В подальшому, позивач у порядку цивільного судочинства звертався до судових органів з позовом до ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 198062,64 грн. за результатами розгляду яких рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2013р. залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.08.2013р. позивачеві у задоволенні позову було відмовлено (а.с.66-73).

Зі змісту судових рішень встановлено, що вина у невиплаті позивачеві страхового відшкодування ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» була відсутня через відсутність коштів, необхідних для здійснення такої виплати у зв'язку з повним використанням страховиком сплачених страхових платежів за договором про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування (а.с.66-76).

Позивач посилається у позові на те, що довідався про те, що його право на отримання страхового відшкодування порушене саме ДПА України лише 23.08.2013р., а тому вважає бездіяльність по невиплаті позивачеві суми страхового відшкодування у розмірі 198062,64 грн. протиправною та просить зобов'язати відповідача виплатити позивачу вищевказану суму страхового відшкодування у зв'язку з тим, що згідно п. 4,5 Порядку №349 відповідач як страхувальник повинен був виплатити страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків на підставі укладених договорів на закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування.

Заслухавши позивача, який брав участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинного на момент виникнення спірних відносин) посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

Згідно з п.1 Порядку №349, обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Підпунктом «б» пункту 5 Порядку №349 (в редакції,чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку від займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

За положеннями ст. 41 Закону України «Про страхування» страховик не відповідає за зобов'язаннями держави,а держава - за зобов'язаннями страховика.

Так, із наданих документів колегією суддів встановлено, що 20.06.2008р. між ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» (Страховиком) та ДПА України (Страхувальником) було укладено договір №029-1 про закупівлю послуг обов'язкового соціального страхування зі строком дії по 31.12.2008р.(а.с.45-47).

04.06.2009р. між тими самими сторонами було переукладено договір №029-2 зі строком дії до 31.12.2009р., а також 12.08.2010р. договір №029-000004 зі строком дії до 31.12.2010р. (а.с.48-54).

Згідно п.3.2.3 договорів, Страховик брав на себе зобов'язання виплачувати страхові суми застрахованим у семиденний термін з дня одержання Страховиком усіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців за умови надходження на спеціальний рахунок Страховика страхових платежів у розмірах, необхідних для проведення виплат страхових сум.

Між тим, за п.3.4.1 вказаних вище договорів, Страхувальник (ДПА України) брав на себе зобов'язання перераховувати на спеціальний рахунок Страховика (СК «Брокбізнес») страховий платіж, включаючи витрати Страховика на проведення страхування у розмірі 6 відсотків суми цього платежу за умови надходження коштів на реєстраційний рахунок ДПА України.

Також, згідно п.7.1 договору, відповідно доп.3 ст.631 ЦК України, зобов'язання Страховика по виплаті страхового відшкодування розповсюджується на страхові випадки, що сталися у проміжок часу з 20 червня 2005р. по 31.12.2009р. або до повного виконання Страховиком вимог пункту 3.2.5 договору (а.с.49).

Таким чином з аналізу вищенаведених норм та умов укладених ДПА України (правонаступником якого є Міністерство доходів і зборів України) вищенаведених договорів, можна дійти висновку про те, що у разі втрати працездатності застрахованого працівника органу державної податкової служби чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, п.5 Порядку №349 на ДПА України покладено обов'язок виплатити страхову суму застрахованій особі шляхом, визначеним згідно до вищенаведених умов договорів на закупівлю послуг обов'язкового соціального страхування.

Так, як вбачається із наданих суду документів, позивач під час виконання своїх службових обов'язків, працюючи на посаді начальника Державної податкової служби у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з 24.05.1999р. по 07.10.2004р. втратив працездатність, що у відсотковому відношенні становила 60% внаслідок захворювання, яке призвело до встановлення позивачеві третьої групи інвалідності, що підтверджується довідками обласної МСЕК № 3 від 10.04.2006р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.31-32).

Згідно довідки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська станом на 01.02.2008р. середній місячний заробіток за посадою позивача, на якій він перебував у органі державної податкової служби склала 5501,74 грн., втрата працездатності встановлено довідкою обласної МСЕК №3 на рівні 60%, отже, розмір страхового відшкодування становить - 198062,64 грн. (5501,74 х60х60%)- (а.с.27,33).

Як свідчать матеріали справи, позивач у зв'язку з настанням страхової події звернувся до державної податкової служби із заявою про виплату йому страхового відшкодування та державною податковою службою були перевірені документи позивача та направлені до страхової компанії - ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» 01.08.2008р., зокрема, і щодо виплати страхового відшкодування і позивачеві, що підтверджується відповідним супровідним листом (а.с.34).

Однак, ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» страхове відшкодування не виплатила позивачеві посилаючись у листі від 27.01.2009р. на те, що ДПА України не здійснила доплату коштів, яких не вистачає на виплату страхових сум у відповідності до п.4 Порядку №349 (а.с.39).

Пункт 4 вказаного вище Порядку №349 встановлює, що страхові платежі, не використані у поточному році на виплату страхових сум, зараховуються до чергових платежів, а кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум, доплачуються страхувальником.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що саме ДПА України, як страхувальник повинна була перерахувати кошти для виплати страхового відшкодування позивачеві у відповідності до вимог п.4, п.5 Порядку №349 та умов вищевказаних укладених договорів.

Згідно ч.2 Указу Президента України «Про Міністерство доходів і зборів України» від 18.03.2013р. № 141/2013 - Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Отже, як встановлено в судовому засіданні, ДПА України, правонаступником якого є Міністерство доходів і зборів України, не здійснив жодних дій направлених на виплату страхового відшкодування позивачеві або дій, пов'язаних із прийняттям рішення про відмову у відшкодуванні позивачеві страхової суми у строки визначені умовами вищенаведених договорів та у спосіб, визначений Порядком №349, що є бездіяльністю відповідача.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

При цьому, слід зазначити, що факти невиплати позивачеві страхового відшкодування ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» у розмірі 198062,64 грн. відбулися за відсутності вини страхової компанії, а через недостатність отриманих коштів від страхувальника - ДПА України, що встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2013р. у справі №2/201/709/2013, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.08.2013р.(а.с.66-72).

Отже, факт недостатності перерахованих страхових платежів саме ДПА України як страхувальником встановлений вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили.

У відповідності до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин, жодних доказів та жодних обґрунтувань щодо правомірності бездіяльності посадових осіб відповідача у невиплаті позивачеві страхової суми суду не надав. Не надано також і доказів, які б свідчити про проведення відповідачем доплати страхових сум на виплату позивачеві страхового відшкодування у строки та у спосіб, визначений п.4 Порядку № 349. Також відповідачем не надано і доказів, які б свідчити про відмову позивачеві у виплаті страхового відшкодування.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, позивачеві було таке страхове відшкодування призначено органами державної податкової служби та його документи були передані страховій компанії для виплати страхової суми позивачеві про що свідчать численні копії листів, які містяться в матеріалах справи (а.с.34-35,37-43).

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що бездіяльність відповідача у невиплаті позивачеві суми страхового відшкодування у розмірі 198062,64 грн., яка мала місце у період з 2008р. по 2010р.р. є неправомірною, а тому слід позовні вимоги позивача задовольнити визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві суми страхового відшкодування протиправною та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо виплати позивачеві вищевказаної суми страхового відшкодування у відповідності до вимог п.2 ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов гр. ОСОБА_5 до Міністерства доходів і зборів України, третя особа-1 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС», третя особа-2 Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України щодо невиплати гр. ОСОБА_5 страхової суми у розмірі 198062,64 грн.

Зобов'язати Міністерство доходів і зборів України виплатити гр. ОСОБА_5 суму страхового відшкодування у розмірі 198062,64 грн. (сто дев'яності вісім тисяч шістдесят дві грн.64 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 30.04.2014р.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.О. Конєва К.С.Кучма О.Б.Ляшко