Рішення № 38661036, 14.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2112/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1156/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю апелянта ОСОБА_2, представника позивача Кендиша В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

30.07.2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту та судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 13.12.2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2174pv12-06, відповідно до якого останній отримав у позивача кредитні ресурси в загальній сумі 9914 доларів США з оплатою по процентній ставці 12% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 13.12.2011 року. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 08.07.2013 року за ним наявна заборгованість в загальній сумі 226 978,63 грн., а саме: 5893,55 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 47 107,15 грн. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 373,86 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 2988,26 грн. - сума простроченої заборгованості по процентах; 202,41 грн. - сума простроченої заборгованості по комісії; 176 680,81 грн. - сума пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках та комісії. У зв'язку з наведеним позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2014 року задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 226 978 грн. 63 коп. заборгованості за кредитним договором, 2269 грн. 79 коп. судових витрат, а всього 229 248 грн. 42 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що отримані ним у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кошти використовувалися ним за цільовим призначенням для придбання автомобіля ВАЗ 21114 (п. 2.3. кредитного договору №2174pv12-06 від 13.12.2006 року). Даний кредит відноситься до споживчих кредитів, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема при визначенні розміру пені, оскільки визначений позивачем розмір останньої є непропорційно великим у порівнянні з розміром заборгованості по кредиту. Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Наведені обставини судом не були враховані, що стало підставою для ухвалення рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд не дотримався вимог ст.ст. 128, 208, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України.

Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 74 ЦПК України, оскільки судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином і підстав для заочного розгляду справи не існує. В такому випадку відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд повинен був відкласти розгляд справи.

З цих підстав апелянт просить заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважав законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно кредитного договору №2174pv12-06 від 13.12.2006 року (а.с. 13-15) Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») надало ОСОБА_2 кредитні ресурси в сумі 9914 доларів США з датою погашення кредиту до 13.12.2011 року із відсотковою ставкою 12% річних. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №2174pv12-06 від 13.12.2006 року (а.с. 4-12), тому станом на 08.07.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 226 978,63 грн., а саме: 5893,55 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 47 107,15 грн. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 373,86 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 2988,26 грн. - сума простроченої заборгованості по процентах; 202,41 грн. - сума простроченої заборгованості по комісії; 176 680,81 грн. - сума пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках та комісії.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу дії ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5893,55 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 47 107,15 грн., процентів в розмірі 373,86 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 2988,26 грн., та комісії в розмірі 202,41 грн. А тому колегія суддів вважає, що в наведеній частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Що стосується стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по сплаті пені в розмірі 176 680,81 грн., то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу наведеної норми слідує, що зменшення неустойки - це право суду.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України в пункті 27 Постанови від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках та комісії за кредитним договором №2174pv12-06 від 13.12.2006 року не відповідає принципу співмірності з огляду на розмір основного боргу, що в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення розміру неустойки.

Стягуючи з відповідача 226 978 грн. 63 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких прострочений борг складає 47 107,15 грн., а розмір пені є непропорційно великим порівняно з розміром фінансової послуги та становить 176 680,81 грн., поза увагою суду залишено заперечення відповідача, надані суду першої інстанції в заяві про перегляд першого заочного рішення, щодо неспівмірності нарахованої пені за невиконання грошового зобов'язання до суми основного боргу та про застосування до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Враховуючи такі доводи сторони відповідача, прийняття оскаржуваного рішення повторно в заочному провадженні, суд, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, не позбавлений був можливості відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України вирішити питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема занадто високий її розмір порівняно зі збитками кредитора, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу.

За таких обставин колегія вважає наявними підстави для часткового задоволення апеляційної скарги шляхом зменшення розміру пені до 30 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищенаведене розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» слід зменшити до 802,98 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені та судового збору підлягає зміні, а в решті рішення, з підстав його законності і обґрунтованості, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках та комісії, загальної суми заборгованості та судового збору змінити.

В решті рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», місцезнаходження якого м. Київ, вул. Артема, 60, з зарахуванням на к/р 700161415 в НБУ м. Івано-Франківська, МФО 336235, ідентифікаційний код 20539586, заборгованість за кредитним договором №2174pv12-06 від 13.12.2006 року, укладеним між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2, в розмірі 80297 грн. 82 коп. (вісімдесят тисяч двісті дев'яносто сім гривень 82 копійки), а саме: 47 107,15 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 2988,26 грн. простроченої заборгованості по процентах, 202,41 грн. простроченої заборгованості по комісії та 30 000 грн. пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках та комісії, а також судовий збір в розмірі 802,98 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Вакарук В.М.