Постанова № 38658455, 12.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 р. Справа №805/4721/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:10 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді

головуючого судді Мальцевої Н.Г.

за участі секретаря судового засідання Ростова Я.С.

представник позивача не з'явився

представник відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, м.Маріуполь

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який мешкає в м.Маріуполь,

про стягнення коштів

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Маріупольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку в розмірі 2533,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, який є платником податків і зборів повинен сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Відповідач порушив вимоги діючого законодавства, внаслідок чого станом на теперішній час має податковий борг по сплаті єдиного податку в розмірі 2533,81 грн.

06.05.2014 року на електронну адресу суду надійшло клопотання, згідно з яким, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути за відсутності представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 118753, сформованим 25.11.2013 року Реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 19.01.2009 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець, місцезнаходження реєстраційної справи Реєстраційна служба Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (а.с.3).

Відповідно до довідки №63/10/29-014-8 форми №4-ОПП про взяття на облік платника податків від 20.01.2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 20.01.2009 року узятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків за №63, на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку у ДПІ в Іллічівському районі м.Маріуполь (код ДПІ - 0582) (а.с.4).

З заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування, прийнятої Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, згідно з штемпелем позивача 14.03.2012 року вх.№52/10/с вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку звітності з 01.04.2012 року (а.с.9-11).

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_2, суб'єкт господарювання ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) з 01.04.2012 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 20% 2-ої групи (а.с.13).

Згідно з розрахунком доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) отримав за попередній календарний рік доходи в розмірі 57871,86 грн. (а.с.12).

З облікової картки платника податків вбачається, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) обліковується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб (платіж 18050400, вид бюджету 50 (місцевий бюджет)) в розмірі 2533,81 грн. (а.с.18-24).

Відповідно до облікової картки платника податків позивачем зроблено розрахунок заборгованості відповідача зі сплати єдиного податку з фізичних осіб станом на 10.04.2014 року, згідно з яким: 20.09.2012 року - збільшено недоїмку на суму 212,11 грн.; 20.10.2012 року - збільшено недоїмку на суму 427,11 грн.; 04.11.2012 року - збільшено недоїмку на суму 642,11 грн.; 20.11.2012 року - збільшено недоїмку на суму 857,11 грн.; 20.12.2012 року - збільшено недоїмку на суму 1072,11 грн.; 20.01.2013 року - збільшено недоїмку на суму 1301,51 грн.; 20.02.2013 року - збільшено недоїмку на суму 1530,91 грн.; 20.03.2013 року - збільшено недоїмку на суму 1760,31 грн.; 08.04.2013 року - збільшено недоїмку на суму 2533,81 грн.; переплата складає 2,89 грн. (а.с.18-24, 8).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли в цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

Пунктом 15.1. ст.15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Одним з обов'язків платника податків та зборів за пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України є обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, вставлених цим Кодексом.

Підпунктом 19-1.1.1. п.19-1.1. ст.19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до п.3 ст.45 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

За приписом пункту 291.3. ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пунктом 291.4. ст.291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п'ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп; 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень; 4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень; 5) п'ята група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена; обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень; 6) шоста група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.04.2012 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 20% розміру мінімальної заробітної плати 2-ої групи (а.с.9-11).

Згідно з критеріями поділу платників єдиного податку на групи, визначені пунктом 291.4. ст.291 Податкового кодексу України, відповідач належить до ІІ-ої групи платників єдиного податку.

Пунктом 293.2. ст.293 Податкового кодексу України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку зі ставкою 20 % розміру мінімальної заробітної плати (а.с.13).

Згідно з пунктом 295.1. ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Пунктом 295.2. ст.295 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до пункту 295.4. ст.295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Підпунктом 14.1.137. пункту 14.1. ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Нормою п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи серед інших мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

29.03.2013 року Іллічівським відділенням Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області Державної податкової служби України було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, під час проведення якої було виявлено порушення відповідачем своєчасності сплати єдиного податку за: вересень 2012 року у сумі 212,11 грн. по строку 20.09.2012 року (станом на дату складання акту єдиний податок не сплачено); жовтень 2012 року у сумі 215,00 грн. по строку 20.10.2012 року (станом на дату складання акту єдиний податок не сплачено); вересень 2012 року у сумі 212,11 грн. по строку 20.09.2012 року (станом на дату складання акту єдиний податок не сплачено); листопад 2012 року у сумі 215,00 грн. по строку 20.11.2012 року (станом на дату складання акту єдиний податок не сплачено); грудень 2012 року у сумі 215,00 грн. по строку 20.12.2012 року (станом на дату складання акту єдиний податок не сплачено); січень 2013 року у сумі 229,00 грн. по строку 20.01.2013 року (станом на дату складання акту єдиний податок не сплачено); лютий 2013 року у сумі 229,00 грн. по строку 20.02.2013 року (станом на дату складання акту єдиний податок не сплачено); березень 2013 року у сумі 229,00 грн. по строку 20.03.2013 року (станом на дату складання акту єдиний податок не сплачено), у порушення п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити штраф у сумі 773,50 грн., про 29.03.2013 року позивачем було складено відповідний акт №177/17-123/НОМЕР_1, згідно з яким відповідач з обов'язками, правами, відповідальністю суб'єктів господарювання, порядком надання заперечень (зауважень) та оскарження рішень і дій посадових осіб контролюючих органів ознайомлений, примірник акта отримав, про що свідчить особистий підпис фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.14-15).

Таким чином, судом встановлено, що податковий борг по сплаті єдиного податку утворився внаслідок несплати позивачем авансових внесків з єдиного податку за заявою відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.9-11).

Пунктом 57.3. ст.57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

29.03.2013 року платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 отримано податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001291700 від 29.03.2013 року, згідно з яким, позивачем визначено суму збільшеного грошового зобов'язання відповідача на підставі акта перевірки №177/17-123/НОМЕР_1 від 29.03.2013 року в сумі 773,50 грн. (а.с.16).

При цьому, вищевказане податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001291700 від 29.03.2013 року відповідачем у встановлений діючим законодавством України строк ані в адміністративному, ані в судовому порядку оскаржено не було.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про його узгодженість з боку відповідача.

Приписом пункту 38.1. ст.38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Оскільки відповідачем у встановлений податковим законодавством України строк податковий борг по сплаті єдиного податку не був сплачений, тому у розумінні Податкового кодексу України відповідачем податковий обов'язок не виконаний.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з п.п. 14.1.156. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з корінцем податкової вимоги форми «Ф» №121-17 від 30.01.2014 року, позивачем виставлена відповідачу податкова вимога форми «Ф» №121-17 від 30.01.2014 про сплату суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями, яка станом на 29.01.2014 року становить 2763,21 грн., у тому числі за основні платежі 1774,71 грн., штрафна фінансова санкція в розмірі 988,50 грн., що згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення була особисто отримана останнім 07.02.2014 року (а.с.17).

Згідно з п.122.1 ст.122Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього ж Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені чим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Оскільки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не сплачено авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені Податковим кодексом України, та згідно з актом камеральної перевірки №177/17-123/НОМЕР_1 від 29.03.2013 року йому був нарахований штраф в розмірі 773,50 грн. (а.с.14-15), суд дійшов висновку про правомірність його нарахування та стягнення з відповідача.

Відповідно до п.87.2. ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 20.1.28 ст.20 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з довідкою №6323/10/18-013 від 04.12.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відкритих рахунків не має (а.с.4).

Відповідно до п.87.11. ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Оскільки заходи, вжиті контролюючим органом доходів і зборів, не призвели до погашення податкового боргу, борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку в розмірі 2533,81 грн. існує та не сплачений відповідачем на момент розгляду справи, позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області підлягає задоволенню, податковий борг з єдиного податку в розмірі 2533,81 грн. - стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8 - 11, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) податковий борг з єдиного податку в розмірі 2533 (дві тисячі п'ятсот тридцять три) грн. 81 (вісімдесят одна) коп. на р/р 31513970700053, код платежу: 18050400, отримувач: Маріуп.УК/Іллічів.р-н./18050400, код отримувача: 37989721, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО одержувача: 834016.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мальцева Н.Г.