Рішення № 38656701, 13.05.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/5586/13-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Євген Олексійович

Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2013 року ТОВ „Факторингова компанія „Вектор Плюс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що 12 лютого 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 117 410, 51 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,29 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 26 лютого 2028 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12 лютого 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та позичальником було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач надав у іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1000 кв.м., розташовану за цією ж адресою.

Оскільки у порушення умов кредитного договору відповідач ухиляється від взятих на себе зобов'язань та станом на 31 жовтня 2013 року має заборгованість 206 684, 26 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає- 1 652 027 грн. 29 коп. позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 206 684, 26 доларів США звернути стягнення на жилий будинок та земельну ділянку, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності ( незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій). Також просив виселити осіб, які зареєстровані та проживають в даному будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку і стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2014 року ТОВ „Факторингова компанія „Вектор Плюс" відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі ТОВ „Факторингова компанія „Вектор Плюс" просить скасувати рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» був укладений договір кредиту №0501/0208/88-015, згідно якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 11,9 % на рік за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 09 лютого 2018 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитом сторони 12 лютого 2008 року уклали договір іпотеки за яким, відповідач передав в іпотеку банку належний йому на праві власності жилий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 1000 кв.м. за адресою с. Зарічани Житомирського району Житомирської області.

Свої зобов'язання за кредитним договором ВАТ «Сведбанк» виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, а ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором не виконав у зв`язку з чим станом на 31.10.2013 року року утворилась заборгованість, яка складає 206 684,26 доларів США, що еквівалентно 1 652 027 грн. 29 грн., із яких заборгованість по основній сумі кредиту становить 117410,21 доларів США - або 938 462 грн. 21 коп., заборгованість за процентами 43492,75 доларів США - або 347 637 грн. 55 коп., пеня 45781 доларів США - або 365 927 грн. 53 коп. Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2012 року між ПАТ „Сведбанк" та ТОВ „Факторингова компанія „Вектор Плюс" було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, в т.ч. і за іпотечним договором відповідача. Цей договір є дійсним.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 України).

Листом №0028511 від 14.12.2012 року ПАТ „Сведбанк" повідомив ОСОБА_2 про відступлення права грошової вимоги.

28 жовтня 2013 року ТОВ „Факторингова компанія „Вектор Плюс" на виконання положень ст.35 Закону України „Про іпотеку" направив відповідачу на адресу зазначену в кредитному договорі, письмову претензію-вимогу про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором №014/0983/85/65214 від 12 лютого 2008 року, та повідомив, що у разі невиконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором, ТОВ „Факторингова компанія „Вектор Плюс" вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що банком не дотриманий тридцятиденний строк, визначений ст.35 Закону України „Про іпотеку", а отже позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасний.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на те, що п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Відповідно до ст.ст.1049,1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст.33, ст.39 Закону України "Про іпотеку").

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 177 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органу опіки та піклування, є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням.

У п. 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстав невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Частиною 1 ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору іпотеки, власником будинку та земельної ділянки був ОСОБА_2 Останній з 04.08.2001 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Пунктом 4 іпотечного договору від 12 лютого 2008 року передбачено, що іпотекодавець свідчить, що предмет іпотеки належить йому на праві власності та до укладення цього договору ні предмет іпотеки, ні будь-яку його частину нікому будь-яким способом не відчужено, не передано в оренду, найом, користування на будь-яких інших підставах, він не є предметом податкової застави, судового спору і не перебуває під забороною (арештом), треті особи не мають будь-яких прав, в тому числі прав та вимог, що підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства України.

Встановлено, що на час укладення іпотечного договору відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адересою : АДРЕСА_3, а дружина ОСОБА_3 - АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_2, 04. 11.2008 року виписаний з адреси АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою комунального підприємства «ВЖРЕП №3» Житомирської міської ради №389 від 29.04.2014 року.

Згідно довідки комунального підприємства «ВЖРЕП №5» Житомирської міської ради №444 від 29.04.2014 року ОСОБА_3 виписана з квартири АДРЕСА_2 з 09.09.2009 року.

З довідки Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області №431 від 29.04.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 25.11.2008 року, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 з 16.09.2009 року.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків, (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

В апеляційній інстанції відповідач ОСОБА_2 пояснив, що його неповнолітній син ОСОБА_4 на час укладення іпотечного договору проживав разом з матір'ю ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що спірна квартира була передана в іпотеку ще до реєстрації в ній неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відтак - на час укладення іпотечного договору дитина не мала права власності чи права користування нею, що в свою чергу унеможливлює порушення її прав на житло.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду в частині про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на майно не ґрунтується на вимогах закону та обставин справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову в цій частині.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Положеннями частин другої і третьої статті 40 Закону України «Про іпотеку» встановлено певний порядок дій іпотекодержателя: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок, житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке: згідно з частиною четвертою ст.9, ст. 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

На час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання положень, встановлені ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, у зв'язку з чим такі позовні вимоги одночасно із рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть бути задоволені, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями (ст. 3 ЦПК України).

З огляду на наведені вимоги закону та обставини справи рішення суду в частині відмови про виселення та зняття з реєстрації підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК, колегія суддів стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3441 грн.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0501/0208/88-015, укладеним 12 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством „Сведбанк" (правонаступником якого є - товариство з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс") в загальному розмірі 206 684,26 доларів США, що еквівалентно 1 652 027 грн. 29 грн., із них заборгованість по основній сумі кредиту 117410,21 доларів США - або 938 462 грн. 21 коп., заборгованість за процентами 43492,75 доларів США - або 347 637 грн. 55 коп., пеня 45781 доларів США - або 365 927 грн. 53 коп. звернути стягнення на предмети іпотеки:

- жилий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 399, 3 кв.м., житловою площею 101,1 кв.м. який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Зарічанської сільської ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області 05 жовтня 2007 року, що розташований за адресою АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 12 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_7 за №870,

- земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 1000 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЖТ №08-12 №001023, виданого Зарічанською сільською радою народних депутатів Житомирського району Житомирської області 14 лютого 2001 року, що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 12 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_7 за №870, шляхом продажу предметів іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження із початковою ціною продажу встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" 3441 грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді